ТІ, ЯКІ БАЧАТЬ ДУШЕЮ
Створений ще в післявоєнні часи як об’єднання для інвалідів, котрі осліпли під час бойових дій, УТОС займає свою нішу серед інших організацій для людей з особливими потребами й сьогодні. А 12 червня товариство відзначило 60-літній ювілей.
ВСЕ ДЛЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Коли вперше заходиш до товариства, то відразу ж відчуваєш тепло і затишок – тут знаходять місце для кожного, хто звернувся по допомогу. В організації є все, чого потребують люди з вадами зору: і гуртожиток, і спеціально обладнана бібліотека, яка нараховує понад 116 тисяч книг, і комп’ютерний зал, де відвідувачів навчають користуватися сучасними засобами, і культурно-освітні та спортивні гуртки, і великий актовий зал,
і медпункт. Працівники УТОСу зазначають, що важливе місце в їхній організації відіграє реабілітаційний центр, де люди, які різко втратили зір, опановують елементарні навички.
– Є чимало людей, які не працюють над собою, – зазначає директор УВП УТОС Микола БЕССАРАБ. – Ми по можливості їх виявляємо і стараємось долучити до співпраці – навчити самообслуговуванню, шрифту Брайля. Але головне, аби людина хотіла розвиватися.
З МУЗИКОЮ ПО ЖИТТЮ
Важливе місце тут займає самодіяльність. Оркестр сопілкарів «Фольклор», якому цього року виповнюється 50 років, носить звання народного. Дав життя цьому унікальному колективу Борис Гулашевський. Після його від’їзду з Кам’янця-Подільського 1982 року керівництво оркестром перейшло Анатолію Твердохлібу. За 30 років роботи він створив чимало музичних обробок, колектив став відомий не лише всій Україні, але й світові. Два роки тому Анатолій Твердохліб пішов з життя, але оркестр не припинив своєї діяльності. Сьогодні «Фольклор» очолює Сергій Касприк – людина з досвідом, яка продовжує дарувати слухачам музику, що лине із самого серця.
РОБОТА НАОСЛІП
Основна функція організації – забезпечити незрячих роботою. А тому частина інвалідів по зору працюють на підприємстві організації. В просторих майстернях УТОС виготовляє джгути для різних транспортних засобів. Сьогодні організація збуває свою продукцію лише «Кременчуцькому автомобільному заводу». Та були часи, коли підприємство працювало на повну силу. Вісімдесяті роки працівники УТОСу згадують як найпотужніший період свого існування. Тоді тут працювали понад 600 людей, постійно отримували масу замовлень. УТОСівці мали роботу, а установа досягла свого економічного піку. Виготовляючи продукцію електротехнічного призначення, структура в ті роки стрімко розвивалася: з невеличких непристосованих майстерень перетворилася на велике сучасне обладнане підприємство. Проте змінювалися часи – і загальнодержавна економічна криза відбилася й на УТОСі. Кількість замовлень різко зменшилася, а працівники зазнали скорочень.
Сьогодні на виробництві працюють 165 осіб, серед них частина незрячих або ж із залишками зору. Але така особливість не заважає виконувати роботу майстерно.
– Наша організація працює тільки тому, що тут порядок, – розповідає Микола Бессараб. – Адже утримувати таку установу непросто. В нас велика територія. Декілька років тому ми перейшли на опалення твердим паливом і електрикою – таким чином змогли трохи зекономити. Не маємо боргів, зарплати працівникам теж видаємо вчасно. Варто зазначити, що через наше підприємство фінансуються ще 10 первинних організацій УТОСу.
Як бачимо, ювіляри функціонують і не збираються здаватись навіть у теперішній скрутний час. Люди із вадами зору не перестають робити свій внесок у життя кам’янчан і країни загалом, доводячи всім свою особливість.
Тетяна ХОПТЯР.