«СЕКВЕНЦІЯ». ВЕЛИКА ОПЕРА МАЛЕНЬКОГО МІСТА
Рівно рік тому в Кам’янці, який не має власного театру, не може похизуватися масштабною сценою і геть забув про гастролі класичних музикантів, почала повертатись до життя опера. Потужним імпульсом її ледве пульсуюче серце наприкінці грудня 2013 р. запустив Клуб поціновувачів оперного мистецтва «Секвенція», який у нашому місті заснували сестри Інга та Олена Лютаревич. Загорівшись ідеєю повернути любов кам’янчан до академічної музики, сімейний дует професійної піаністки і титулованої оперної співачки, незважаючи ні на відсутність сцени, ні на брак глядача, почав організовувати концерти 
місцевих музикантів, збирав талановитих вокалістів і кликав до нас всесвітньо відомих тенорів.
Влітку всю Україну «Секвенція» вразила оперою в мініатюрі «Трубадур», яку просто неба заспівали зіркові виконавці з Італії, Грузії та України. А за рік своєї діяльності Клуб поціновувачів оперного мистецтва довів, що Кам’янець скучив за класикою і, без сумнівів, заслуговує на власну оперу. Напередодні концерту, яким 21 грудня «Секвенція» відзначатиме свій перший день народження, у розмові з Інгою Лютаревич «ПОДОЛЯНИН» вирішив пригадати, з чого ж розпочиналася велика історія опери в нашому маленькому місті.
AMORE MIO! LA OPERA!
У палкому коханні до опери «Секвенція» вперше зізналась потужним концертом «Amore mio! La opera!», що відбувся в Кам’янці 14 грудня 2013 р. У невеликий затишний театр із сотнею глядачів його учасники перетворили зал Картинної галереї, де оперні арії зазвучали неперевершеними голосами володарки кришталевого сопрано Олени Лютаревич і видатного баритона з Грузії Отара Накашідзе. Підкоривши серця кам’янчан операми Верді, Пуччіні й Чайковського, виконавці пообіцяли – це високе мистецтво в нашому місті житиме.
– Тривалий час я мешкала в Італії, де власні театри мають навіть найдрібніші комуни, не те, що міста, – розповідає засновниця кам’янецького Клубу поціновувачів оперного мистецтва Інга Лютаревич. – Спостерігаючи за тим, як у Європі відпочивають люди, мене боліла душа за Україну. Адже маючи стільки талановитих людей, наша держава свій культурний розвиток опустили на такий низький рівень. Чому ми так не можемо? Чого нам бракує? Коли рік тому я повернулася до рідного Кам’янця, в наших з Оленою серцях ці запитання постали ще гостріше. Адже ми маємо п’ять музичних закладів і десятки їхніх неймовірно талановитих випускників, які, втім, змушені покидати рідне місто через відсутність бодай найменшої можливості реалізуватись. Так не має бути.
Мистецьке життя нашого міста може піднятись на надзвичайно високий рівень, але для цього потрібно багато зусиль. Рівно рік тому, сидячи за вечерею, ми з Оленкою вирішили, що теж повинні їх докласти. Кам’янець має дуже багато музикантів, співаків, композиторів, проте досі не мав місця, де вони могли б зустрічатись, заводити знайомства, влаштовувати спільні репетиції та концерти. Саме так у нас і виникла ідея створити власний клуб музикантів. Олені дуже подобалась милозвучна назва «Секвенція», що в теорії музики означає повторення однієї і тієї ж мелодії в різних тональностях. Створивши Клуб поціновувачів оперного мистецтва, ми почали трактувати це поняття як повторення класичної музики в різних епохах. Бо класика ніколи не вмирає, зі століття в століття вона, як дар, передається майбутнім поколінням.
Цього тижня «Секвенція» здобула статус офіційно зареєстрованої громадської організації, з січня вона переїжджає до власної студії в приміщенні СКБ МЕТ і працює над розробкою грандових проектів, що могли б фінансувати її діяльність. Рік тому такого результату не чекали навіть самі ідейні натхненниці клубу. На перше зібрання музикантів, що відбулось 11 січня 2014-го, їм вдалося зібрати лише п’ятьох учасників. Картина, втім, кардинально змінилася вже на наступних зборах. З дня на день кількість учасників «Секвенції» збільшувалася в геометричній прогресії – до спілки музикантів почали приєднуватись викладачі музичної та хорової шкіл, місцеві інструменталісти, талановиті вокалісти, громадські діячі та звичайні поціновувачі забутої Кам’янцем класики. Однодумців Інга та Олена Лютаревич знайшли і далеко за межами рідного міста, і навіть поза кордонами України.
– До нашого Клубу поціновувачів оперного мистецтва може потрапити будь-хто, – запевняє пані Інга, – адже для того, щоб любити музику, не обов’язково бути музикантом. Одного разу мене страшенно надихнув випадок, коли, сівши у таксі в Хмельницькому, раптом з магнітофона я почула не шансон, а Баха. Саме такі люди потрібні «Секвенції», адже допомогти культурі може кожен. У Європі мистецтво тримається на звичайних людях, і Кам’янець у цьому має дуже великий потенціал. Якби місцеві бізнесмени і меценати почали вкладати гроші в культуру, місто вже давно мало би театр, куди залюбки приїжджали б чудові артисти та із задоволенням відвідували тисячі містян і туристів.
«ТРУБАДУР» У МІНІАТЮРІ, «ТОСКА» – ПО МАКСИМУМУ
Красномовним тому підтвердженням цього літа став цілковитий аншлаг на майданчику опери в мініатюрі «Трубадур». Свою мрію показати кам’янчанам виставу європейського рівня Клуб поціновувачів оперного мистецтва «Секвенція» втілив 26 липня, коли презентував Україні свою унікальну оперу просто неба. В затишку древніх стін Руської брами її переглянули більше як п’ять сотень глядачів, а новина про унікальний проект умить розлетілася репортажами загальнонаціональних ЗМІ.
– Ідея поставити в Кам’янці оперу цілком належить сестрі Олені, – розповідає Інга Лютаревич. – Вона – дуже велика патріотка рідного міста і надзвичайно закохана в оперу. Її голосом захоплюються в Італії, її кличуть до себе театри з усієї України, але Олена не хоче покидати Батьківщини. Проте й з оперою розлучатися не хоче, тому вирішила перенести її сюди. Нормального концертного залу місто не має, тож, аби все вийшло на високому рівні, довелося шукати компроміси. Для нас ним став концертний варіант опери «Трубадур» Джузеппе Верді, який 
Оленка сформувала на основі її знаменитих арій. Це був не просто концерт, але й не повноцінна опера, тож Олена придумала новий формат – оперу в мініатюрі. А друг нашого клубу Ігор Данілов запропонував провести її в себе на Руській брамі. І хоч усіх квитків ми зрештою не продали, духовний бік питання в рази перевершив його економічну вигоду. Адже ми були просто зобов’язані показати, що таке можна робити в Кам’янці, причому на дуже високому рівні.
З новими прем’єрами «Секвенція» надовго не затягує і вже готує нову порцію яскравих оперних вражень. Наприкінці липня їх даруватиме легендарна «Тоска» Джакомо Пуччіні, до постановки якої організатори планують залучити не лише зірок європейської оперної сцени, але й професійні дитячі та дорослі хори. Повномасштабну версію «Тоски» покажуть у рамках I Міжнародного фестивалю оперного мистецтва та класичної музики – давньої мрії сестер Лютаревич, яку нарешті вдасться втілити 17-25 липня 2015 р.
– Вже наприкінці січня з друку вийдуть програмні буклети нашого фестивалю, – радіє організаторка. – До нас уже збираються співаки з Італії, Грузії, музиканти зі Львова, приїжджає хор із Польщі. Запрошуємо на фестиваль і Хмельницький обласний муніципальний оркестр, але він поки єдиний відмовляється підтримати нас за символічний гонорар. Але гарантуємо: щодня на глядачів фестивалю чекатимуть зовсім різні заходи: низка інструментальних концертів, сольні виступи музикантів, концерти співаків і професійних хорів. Ми проведемо міжнародний конкурс дорослих вокалістів і, головне, покажемо Кам’янцю дитячу оперу. Гала-концерт фестивалю відбудеться в сквері «Гунські Криниці». На сцені, яку всередині водойми нам допоможе встановити власник піцерії «МакСмак», для тисяч кам’янчан безкоштовно виступлять найкращі артисти фестивалю і переможці його змагань. На жаль, якщо цього разу нас не підтримають спонсори, зробити все на високому рівні навряд чи вдасться. Місту просто необхідна спілка меценатів, які б підтримували культуру, бо якщо ми не будемо вкладати в неї свої сили і гроші, дуже скоро просто деградуємо. Я переконана, якби в нашому місті одного прекрасного дня з’явився власний театр, тут із задоволенням виступали б найкращі артисти, працювала б найкраща трупа і показували б найкращі спектаклі.
НА ОПЕРУ – ЩОМІСЯЦЯ
Але якщо про власний театр кам’янчани поки можуть тільки мріяти, то відвідувати концерти академічної музики мають шанс не рідше ніж раз на місяць. Саме з такою завидною регулярністю їх продовжує організовувати «Секвенція». Календар заходів клубу вже розписаний на півроку наперед: у січні – концерт піаністів з Китаю, в лютому – творчий вечір композиторки Марії Дубик, на березень запрошено скрипальку зі Львова, а квітень принесе творчий вечір тріо «Смеральдо» та концерт пам’яті жертв геноциду вірмен.
З вересня сестри Лютаревич планують відкрити в Кам’янці власну дитячу студію оперного співу. Як саме опера звучить дитячими голосами, «Секвенція» продемонструє і на святковому концерті до річниці з дня заснування, що розпочнеться в неділю, 21 грудня, о 16.00, в залі-ресторані «Bellagio», що в «Гала-Готелі».
Із початком війни на сході України частину коштів, виручених із продажу квитків, Клуб поціновувачів оперного мистецтва спрямовує на благодійність. Цьогоріч низку своїх концертів місцеві музиканти і солісти провели задля допомоги військовим у зоні АТО.
– Ідея проводити благодійні концерти в нас виникла спонтанно, – зазначає Інга Лютаревич. – Коли на сході розпочалася війна, ми не змогли стояти осторонь і вирішили підтримати наших солдатів, адже мій син також воював у зоні АТО і побував на волосину від смерті. Аншлаг на благодійному концерті 23 серпня дозволив нам придбати термобілизну та балаклави для військових з Центру розмінування. Благодійні скриньки ми розміщуємо на кожному з наших заходів, тож завдяки волонтерам відправили чимало допомоги на схід. Тепер на кожен наш концерт ми даємо безкоштовні запрошення для військових, які повертаються до Кам’янця на ротацію чи у відпустку.
Радісно, що наші концерти відвідують люди різних професій, бо вони засумували за чимось гарним. Але, на жаль, у місті вистачає і «патріотів свого дивана». Тому хочеться закликати кам’янчан ходити на концерти класичної музики і приводити на них дітей. Класику варто слухати, бо вона лікує і, без сумніву, змінює душі людей.