П'ятница, 29 Березня 2024 р.

СПАСИБІ, ГАНСЕ, ЗА РЕКЛАМУ!

Практично кожен поважний грунтознавець Сполучених Штатів Америки (та й багатьох інших країн) свого часу дізнавався про існування Кам’янець-Подільської фортеці. Яка ниточка з’єднує американських учених із нашим замком? О, це майже детективна історія!

Ганс Йєнні (Дженні) та його книжка «Фактори формування грунтів»Наш земляк – молодий грунтознавець Владислав ГАРБАР – нині працює над кандидатською дисертацією в ЛНУ ім.Івана Франка. Тож «перелопативши» чимало архівних даних, він знайшов доволі цікаві речі.

Почнемо з того, що 1941 р. в Нью-Йорку американець швейцарського походження Ганс Йєнні (Дженні) (Hans Jenny) (не плутати з повним тезком – швейцарським основоположником кіматики) видав книжку під назвою «Фактори формування грунтів». Це був перший у світі посібник, де так грунтовно (даруйте за тавтологію) і всесторонньо висвітлювали цю тему. Тож не дивно, що книжка потрапила на полички всіх американських грунтознавців, поширилася в інших країнах, а згодом і часто перевидавалася. Скажімо, ми знайшли факти, що 1948 р. вона вийшла в російському перекладі в Радянському Союзі, а 1994 р. була перевидана в Канаді та Великій Британії. З 2005 р. копія книжки в електронному варіанті як суспільне надбання стала загальнодоступною в Інтернеті. Посібник і досі є актуальним для навчання.

Серед різноманітних наукових напрацювань, які, певно, мало цікавлять пересічного читача, Ганс Йєнні аналізував і метод дослідження формування грунтів на старовинних архітектурних спорудах. Його суть проста: знаючи, якого року побудовано певну споруду (а також роки реконструкції) та знайшовши на її високих мурах чи вежах грунтові наноси, робиться висновок, за який час утворився грунт з відповідними властивостями. Так от, цей метод у книзі продемонстровано на прикладі досліджень грунтів на території кам’янецької фортеці!

книжка «Фактори формування грунтів»Насправді Ганс Йєнні ніколи не був у Кам’янці-Подільському. Принаймні жодних згадок про це немає. А пишучи про дослідження в нашому місті, він посилається на наукову статтю російського вченого Василька Акімцева «Історичні грунти Кам’янець-Подільського замку», датовану 1930 р. Яким чином ця стаття потрапила до Америки, теж можна здогадатися.

1930 р. в Москві та Ленінграді (нині Санкт-Петербург) проводився ІІ Міжнародний конгрес грунтознавців, де зібрався весь «цвіт» профільних учених з багатьох країн. У ті часи найбільша база знань із грунтознавства була саме в Радянському Союзі. Адже, по суті, грунтознавство як науку було започатковано російським ученим Василем Докучаєвим (1846-1903 рр.), який чимало дослідів проводив і на території України.

Але повернемося до конгресу грунтознавців. Через два роки після його проведення в Москві було видано англомовну збірку наукових статей, привезених учасниками конгресу. А серед них і згадана нами стаття Акімцева. Як прийнято, примірники цієї збірки розсилалися авторам-науковцям, у тому числі й американським. Таким чином матеріал про дослідження в Кам’янці потрапив за океан.

Ілюстрація в американському посібникуАле тепер нас уже цікавить постать Василька Акімцева (1893-1967 рр.). Василько Васильович встиг проявити себе в різних напрямках грунтознавства. Скажімо, як уродженець Грузії, він дослідив залежність якості вина від особливостей грунтів, на яких ростуть виноградники. А ще шукав зв’язок між типами грунтів і хворобами людей відповідної території. Більшу частину свого життя Акімцев був пов’язаний із Василько АкімцевРостовським державним університетом, проте він працював у різних закладах Радянського Союзу. Зокрема, з 1929 до 1933 р. Василько Васильович виконував обов’язки завідувача кафедри грунтознавства Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Основна суть його наукової статті «Історичні грунти Кам’янець-Подільського замку» полягає в тому, що Акімцев дослідив склад і властивості грунтів на вежах Денна і Рожанка, вважаючи, що вони сформувалися 231 рік тому (точка відліку 1699 р. – відколи фортеця втратила стратегічну роль, а отже, вершини її веж відтоді умовно «недоторканні»). Знайшовши грунти зі схожими властивостями на кам’янецьких силурійських скелях, учений провів паралель: імовірно, формувалися вони в той же час в однакових умовах. Хоча деякі сучасні грунтознавці піддають сумніву такі висновки Акімцева.

Але пошук істини залишимо для дебатів науковцям. Ми ж можемо просто потішитися з того, що наша фортеця отримала додаткову рекламу по інший бік планети.