КРІЗЬ ТРИ ЕПОХИ

Письменникові Василю Баженову (1916-1985) випало щастя захопити три епохи, щоправда, дві з них тільки краєчком: він народився в Російській імперії, прожив від дитинства до старості в Радянському Союзі, а помер уже в незалежній Україні. 16 лютого виповнюється сто років від дня народження майстра красного письменства.

Майбутній письменник народився 3 лютого (16 лютого за новим стилем) 1916 року в селі Капшино Калязінського повіту Тверської губернії (нині Калязінського району Тверської області). Село розкинулося на березі річки Нерль – притоки Волги, а назву йому дала річечка Капша, яка впадає в Нерль.

Довідник «Письменники Радянської України», виданий 1976 року в Києві, зазначає, що Василь Миколайович народився в сім’ї вчителя. Утім, коли 10 років тому я брав інтерв’ю в сина письменника – професора Льва Баженова, той повідав, що його дід (батько письменника) та прадід були священиками. Щоб уточнити цю обставину, довелося заглянути до виданої 1914 року «Довідкової книги Тверської єпархії на 1915 рік». Там одним із двох священиків церкви на честь Знамення Чесного та Животворящого Хреста Господнього в селі Капшино значиться Микола Баженов. Дізнаємося також, що тоді йому було 26 років, що після закінчення духовної семінарії він два роки служив священиком у зазначеному храмі. Звісно, священики, як правило, були законовчителями (викладали діткам Закон Божий), тож, очевидно, батька майбутнього письменника можна вважати й учителем.

У Баженових була багата й надзвичайно цінна бібліотека, яка охоплювала кілька століть. На жаль, 1928 року вона згоріла.

Напевно, Василь, як і батько, продовжив би священицьку традицію роду, але нова епоха диктувала нові норми вибору життєвої стезі, тож Василь Миколайович закінчив 1939 року Московський педагогічний інститут чужоземних мов. А далі почалася його військова служба. У червні 1941 року він був молодшим сержантом, а закінчив війну старшим сержантом.

Баженов був кулеметником. На початку 1942 року потрапив у полон, з якого через півтора року втік. З кінця січня

1944 року Баженов знову в діючій армії. У 40-му окремому полку зв’язку він служив телеграфістом, механіком телеграфних апаратів, військовим перекладачем. З військами 1-го Українського фронту воював на території Польщі, дійшов до Франкфурта-на-Майні.

А далі сталося майже так, як в одній із популярних повоєнних пісень на слова Павла Тичини – «Над Дніпром», написаній 1955 року. Тільки в поета сказано: «Я українець, а ти ж росіяночка», а в долі Василя Миколайовича це виспівалося по-своєму: «Я росіянин, а ти ж україночка». І на десять років раніше: 1945 року він одружився з медсестрою-вінничанкою Тамарою.

Після демобілізації Василь Миколайович, який вільно володів німецькою й англійською мовами, працював педагогом на Старокостянтинівщині. Викладав він і рідні йому російську мову й літературу. Саме в Старокостянтинові 1 січня 1946 року і народився у Баженових первісток Лев – майбутній доктор історичних наук.

1947 року Василя Баженова запросили викладати в зооветеринарному технікумі в Новоселиці Старокостянтинівського району. Розташовувався навчальний заклад у графському палаці. 1958 року технікум закрили, тож Баженови переїхали до обласного центру. У Хмельницькому Василь Миколайович викладав німецьку мову, літературу та технічний переклад у школі з викладанням низки предметів чужоземною мовою. Він працював у шостій школі, в обласному інституті удосконалення вчителів.

Василь Баженов був великим любителем природи. За спогадом сина, хто тільки не жив у них удома: і ручні ворони, і їжаки, і навіть заєць. Стіни прикрашали чучела птахів, а диван вкривали заячі шкурки.

Писав Василь Баженов російською мовою. Перша його книжка – прозова збірка «Лесная повесть» – побачила світ 1959 року, коли письменнику-початківцю було вже 43 роки. Але видало книжку солідне видавництво – київський «Радянський письменник», мала вона непоганий наклад – 21,5 тисячі примірників. 152-сторінкова збірка складалася з двох розділів: «Рассказы-дробинки» та «Душа охотничья».

Тільки через сім років, а саме 1966 року, побачила світ друга книжка Василя Баженова – «Одолень-корень». Це була збірка оповідань про природу, призначена для середнього шкільного віку. Книжку накладом у 30 тисяч примірників випустило в світ київське видавництво «Веселка». Того ж 1966 року, коли письменникові виповнилося 50 років, порадувало його і видавництво «Радянський письменник», видавши накладом у 30 тисяч примірників його повість «Право на счастье», присвячену учнівській молоді.

Спливло ще вісім років, і 1974 року та ж «Веселка» дала крила четвертій книжці Василя Баженова – збірці «Струмок мого дитинства». Його твори з російського рукопису переклала українською мовою Наталя Швець. Наступного року 59-річний Василь Баженов став членом Спілки письменників України.

1980 року Василь Миколайович видав у «Веселці» збірку оповідань для середнього шкільного віку «Лесной хирург». Цього разу наклад книжки сягнув 65 тисяч примірників. 1985 року і львівське видавництво «Каменяр» уважило хмельницького письменника й накладом 15 тисяч примірників випустило у світ його збірку про природу «Золотой олень».

Урожайним для Василя Миколайовича став 1986 рік, коли письменникові виповнилося 70 років. Побачили світ одразу три його книжки. «Веселка» під знайомою вже назвою «Одолень-корень» накладом у 115 тисяч примірників видала збірку його вибраних оповідань для учнів середнього шкільного віку. Крім того, побачила світ книжка Баженова «Хозяин Горелого озера», а видавництво «Молодь» випустило накладом у 30 тисяч примірників роман Василя Миколайовича «Сохрани солнце!» про події Другої світової війни.

Помер письменник 8 квітня 1995 року в Хмельницькому. За життя його літературна праця була відзначена обласною комсомольською премією «Корчагінець».

Василь Баженов неодноразово зустрічався з читачами в Кам’янці-Подільському. Зокрема, в лютому 1961 року в місті над Смотричем він прочитав оповідання «Сороки». Василь Миколайович підтримував дружні зв’язки з кам’янчанами – байкарем Микитою Годованцем, доцентом Євгенією Гінзбург.

16 лютого 2002 року в Хмельницькому навчально-виховному комплексі №6 (згодом – спеціалізована загальноосвітня школа №6) відкрито кімнату-музей Василя Баженова, презентовано книгу Льва Баженова та Бориса Кузіни «Василь Баженов: сторінки життя і творчості».

15 квітня 2005 року в цій же школі проведено науково-практичну конференцію «Василь Баженов і сучасність».

25 лютого 2016 року в Хмельницькому на базі універсальної наукової бібліотеки ім.Миколи Островського буде проведено міжрегіональну науково-практичну конференцію «Василь Баженов: життя і творчість в ім’я України і рідної Хмельниччини», присвячену сторіччю від дня народження письменника.