ТЕНДІТНИЙ ТИЛ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Красиві сукні та підбори вони замінили на камуфляж і берці, вільний графік – на життя за наказами, яскравий макіяж і манікюр – на діловий природний, а ранкове ніження в ліжку – на пробіжку, віджимання і качання пресу.

До такого графіка призвичаїлися півсотні жінок і дівчат, які обрали Збройні сили України та уклали контракт із 48-ю інженерною бригадою, що дислокується в Кам’янці-Подільському. Жінки-військовослужбовиці, крім виконання своїх посадових обов’язків, служать на рівні із колегами-чоловіками, ходять у наряди, влучно стріляють і за лічені хвилини долають смугу перешкод. За чотири хвилини вони легко пробігають кілометр, а за 60 секунд 34 рази качають прес і віджимаються.

Чоловіки-військовослужбовці зізнаються, що таке сусідство змушує їх завжди охайно виглядати, бути галантними і не вживати міцного слівця. 

П’ять років разом зі Збройними силами України крокує 36-річна молодший сержант Людмила КУЗИК. Здобувши фах фінансиста, вона 2003 р. пішла працювати на колишній факультет військової підготовки ПДАТУ. Але в січні 2011 р. вирішила укласти контракт і пройшла 3-місячне навчання в Кам’янець-Подільському Центрі підготовки інженерних військ. І хоча тоді рідних дещо шокував такий вчинок Людмили, нині ж вони пишаються нею. А найбільше – 11-річний син Назар.

– Ніколи не думала, що служитиму в Збройних силах України, – розповідає пані Людмила. – В родині військових не було, але коли я дивилася на них – мужніх, підтягнутих, серйозних, вони здавалися мені особливими.

І досі пам’ятаю, як уперше взяла до рук зброю. Це було взимку. На полігоні нам видали автомати, бронежилет, каску. Було лячно, мішень – далеко, а передчуття – що не вистрелю. Зізнаюся, що думала не про те, аби влучити, а як вистрелити.

Нині молодший сержант зі зброєю на «ти» і без проблем влучає в «десятку». Паралельно із військовими муштрами товаришує з цифрами та веде облік матеріального забезпечення.

За чотири місяці звикла до армійських буднів і 21-річна солдат Вікторія ГУПРЯК. Опанувавши в стінах нашого національного університету спеціальність «Менеджмент туризму», вона, замість розробки туристичних маршрутів і бронювання номерів у готелях, вирішила зробити свій внесок у перемогу. Відтак її ранок починається із пробіжки та комплексу вправ, а в гардеробі переважає військове вбрання. Присягнувши на вірність Україні, дівчина проходить службу на посаді оператора стройової частини. 

– Коли вперше потрапила на територію частини, мене вразило, що всі ходять однакові, – ділиться враженнями новоспечена солдат. – Тепер я можу всіх розрізняти навіть зі спини, за ходою. До цього не мала уявлення, що таке військове життя, як вітатися із командиром. Важко було звикати і до наказів, похвилинного розпорядку дня. Бо в цивільному житті мала вільний графік, який корегувала на власний розсуд. А в армії потрібна точність. І до всього цього вже звикла. Якщо раніше із захватом обирала сукні, кофтинки, то нині думаю: «О, які класні берці!». Комфортно почуваюся у військовій формі, тому у вихідні постаю перед дилемою, що одягнути, аби було зручно.

Про свій вибір зовсім не шкодую. І коли друзі та знайомі вагаються – укладати контракт чи ні – раджу їм пов’язати життя із військом. Адже сьогодні це не лише модно та престижно, а ще й внесок, хоч і незначний, у нашу перемогу.

Довідково: за даними прес-служби Міністерства оборони України, понад 70 тисяч жінок служать і працюють у Збройних силах України. З них близько 19 тисяч – офіцери, прапорщики, військовослужбовці за контрактом і курсанти вищих військових навчальних закладів. Представниці прекрасної статі проходять службу та працюють у всіх видах і родах українського війська. Найбільше жінок у Сухопутних військах – понад 7 тисяч, у Повітряних силах – понад 6,5 тисячі.