П'ятница, 26 Квітня 2024 р.

БЕЗ ГАЙХА, АЛЕ З ГАЙХОМ

Якось так сталося, що імена низки славних кам’янецьких митців короткі, наче постріл: Грен, Брик, Гайх, Кліщ. Їхні твори неодмінно цілять у самісіньке серце глядача, але, звісно, не вбивають, а навпаки – оживляють душу, дають наснагу.

Збігнев Гайх

21 червня Кам’янець попрощався зі Збігневим Гайхом, який відійшов у вічність напередодні на 93-му році життя.

Збігнев Казимирович (його доволі часто величали Сергієм) не був корінним кам’янчанином. Він народився 15 листопада 1923 р. в Умані. 14-річним залишився круглим сиротою, заробляв на хліб важкою працею на заводі. Збігневу ледве виповнилося 18, коли в морській школі в Махачкалі він став учитися на сигнальника. Брав участь у боях. Тільки 1948 р. Збігнев повернувся в Україну, 1956 р. закінчив Одеське художнє училище ім.Грекова. За направленням потрапив до Кам’янця й навіки прикипів душею до подільської перлини. Тут Гайх учителював у школі, викладав у педінституті, організував студію для місцевих художників, виконував монументальне оформлення екстер’єрів й інтер’єрів місцевих підприємств і закладів, разом із Дмитром Бриком пришвидшив відкриття в місті дитячої художньої школи, працював у ній завучем.

Збігнев Казимирович навчав дітей легко й нестандартно. На уроках звучала класична музика, панувала дружня невимушена атмосфера. «У власній творчості художник постійно перебував у пошуку, йому підкорялися різні види мистецтва та жанри, – зазначає колега митця Катерина Дегтяр. – Живописні етюди легкі, імпресіоністичні, несподівано сміливі за кольором та яскраві за почуттями. Та все ж, володіючи віртуозно живописною технікою, художник надає перевагу графіці, передусім ліногравюрі та малюнку м’якими матеріалами. Його не задовольняє просто передача натури, він хоче зайти за межі видимого, прагне увійти у світ метафор і знайти пластичний еквівалент інакомовним образам».

Церква на Карвасарах на гравюрі Гайха

Одна зі статей про художника називалася «Долею повінчані Кам’янець і Гайх». Смерть аж ніяк не розірвала це вічне поєднання. Адже, вірю, будуть і посмертні виставки, і постійні експозиції в художній школі й музеї. Кам’янчан і гостей міста чаруватиме Квітка на камені не тільки наяву, але й на дивовижних гравюрах незабутнього Майстра.