55 ЗАПИТАНЬ МЕРУ

Уже шість років Кам’янець-По­діль­ським міським головою працює Михайло СІМАШКЕВИЧ. І відтоді кожен його крок розглядається, як під лупою, бо бажання довідатися більше про обраного керівника міста, його рішення, вподобання чи просто думки, є супутніми принадами публічної посади. Причому народу хочеться знати не тільки те, коли всі дороги в місті відремонтують, але й яке морозиво любить міський голова, який найдорожчий годинник має, чи мріє бути нардепом і чий борщ йому смакує найкраще.

Уперше «Подолянин» привідкрив непублічний бік мера в статті до 50-літнього ювілею «Меру рік і п’ятдесят», яка нині доступна на сайті газети. Вже збігло п’ять років – 20 листопада Михайлу Сімашкевичу виповниться 55!

І рівно стільки запитань ми підготували для ювілейного інтерв’ю.

1. Вас упізнають на вулиці?

– Так, особливо останнім часом. Ніколи не страждав від нестачі уваги, бо моє обличчя нагадує відому політичну особу. Тому в інших містах помиляються, а в Кам’янці, звичайно, впізнають як мера.

2. У скількох країнах побували як міський голова?

– Десь приблизно у двадцяти.

3. Ви – Михайло, бо народилися перед святом Михайла? Що батьки розповідали?

– Я мав бути Олександром, але, зважаючи на те, що народився перед днем святого Михайла, батьки передумали.

4. Що найбільше цінуєте в людях?

– Порядність, чесність, відвертість і намагання зробити щось не лише для себе.

5. Як звали домашнього улюбленця в дитинстві?

– Це була кицька Муська.

6. Будучи за кермом, яку дорогу в місті обминаєте?

– Як міський голова, я не можу обминати жодної дороги в місті. Але вулиця Вутіша вкрай потребує ремонту, котрий заплано­ваний на наступний рік. Після останньої зливи там виникли дуже серйозні проблеми.

7. Як реагуєте на неодно­значні дописи, коментарі та критику на адресу міської влади у соцмережах від окремих активістів?

– Усе залежить від того, хто пише коментарі. Якщо людина не ховається за «ніком», а є реальною і викладає власну точку зору, то конструктивну критику сприймаю нормально і намагаюся виправити прорахунки, які, можливо, допустив чи я, чи члени моєї команди. Але якщо людина не показує навіть власного імені, то має на меті зовсім інше. На такі коментарі уваги не звертаю.

8. У Вас колись був іміджмейкер?

– Так.

9. Чи пам’ятаєте статтю «Мер і картопля» в «Подолянині» з критикою афішування через пресу того, що Ви разом із нардепом роздавали картоплю малозабезпеченим сім’ям? Наш колега висловив думку, що можна було б бути і скромнішими, адже не дуже личить першим особам піаритися на таких справах.

– Відверто – статті не па­м’я­таю. А щодо картоплі – то давали раніше, давали цього року і будемо давати далі.

10. Гороскопи читаєте, вірите в них?

– Читаю, але не вірю.

11. А в Бога?

– Вірю.

12. Ваша улюблена книга?

– Однозначно сказати важко. З останніх прочитаних книг мені сподобався містичний детектив «Код да Вінчі» американського письменника Дена Брауна. Колись бачив фільм, але книга незрівнянно краща.

13. До якої б партії вступили, якби це було обов’язково для посади міського голови?

– Я є безпартійним і в жодну партію вступати не збирався й не збираюся. Навіть коли вже перед фактом ставили – не погодився. А якби було обов’язково, то просто не балотувався б на мера.

14. Під час нашої розмови йде дощ. А Ви знаєте, в якому будинку зараз протікає дах?

– Так. У будинку на вулиці Каліській, 10. Питання дахів у старих будинках – одне з найактуаль­ніших. І думаю, що наступний комунальний рік буде «роком дахів».

15. Що найбільше вразило, коли прийшли на посаду міського голови?

– Обсяг роботи і відповідальність.

16. Чого б не змогли пробачити другу чи близькій людині?

– Зради.

17. Найдорожчий подарунок у житті? В обидвох значеннях.

– Це моя донька Юлія, яка зробила мені ще два найдорожчі подарунки, – двох онуків. А з приводу іншого значення, то вартість подарунка залежить від того, хто його дарує і наскільки він для нього є цінним. Для мене, наприклад, дуже дорогим є подарунок від людей із вадами зору, які на мій день народження подарували будильник із голосовим супроводом. Він досі працює. Люди подарували мені те, що для них є надзвичайно цінним. Це вражає. Також одним із найприємніших подарунків є точна копія моєї ретро-«Волги», яку подарували друзі.

18. Яка марка авто Вашої мрії?

– У мене їх дві: «Волга» і «Победа».

19. У кіно давно ходили?

– Декілька місяців тому були з онуками в Хмельницькому і в кінотеатрі дивилися мультфільм.

20. Ви хочете бути нардепом?

– Ні.

21. А не знаєте: нардеп хоче бути мером?

– Не знаю, принаймні такої розмови не було.

22. А Ви втретє?

– Задумуюся.

23. Нещодавно під час сесії депутати проголосували за звіт заступників міського голови після року роботи. За шість років Вашого керівництва в місті це вперше. Завжди ж за роботу органів виконавчої влади звітує мер, який на сесії за всіх «віддувається». Як вважаєте, депутати надумали оголосити недовіру виконкому?

– Не думаю. А за кожного свого заступника я відповідаю, бо знаю і бачу, яку роботу було зроблено за рік. Кожному з них є чим похизуватися, особливо в порівнянні з аналогічною діяльністю в інших містах. Думаю, що депутатам також буде цікаво послухати.

24. Ви перевірятимете їхні звіти, перш ніж вони їх оголосять?

– Звичайно.

25. Яку галузь у місті вважаєте найпроблемнішою?

– Одну назвати не можу, а перелічити, будь ласка: дороги, енерго- і теплопостачання, яке пов’язане з важким фінансовим станом, і медицина.

26. Що, на Вашу думку, найбільше заважає міському голові втілювати заплановане для міста?

– Брак фінансування.

27. У міськраді є опозиція?

– Так. У кожного депутата чи політичної сили є своя думка, і кожен у певний момент може відчути себе опозиціонером.

28. Розкажіть найактуальніший, на Ваш погляд, анекдот на політичну тему.

– Політичні теми все одно життєві. Ось взяти хоча б такий анекдот: зустрічаються двоє товаришів. Один скаржиться: «Дістала вже мене дружина: зранку просить гроші, в обід просить гроші, ввечері просить гроші! І так три місяці». Інший перепитує: «А куди ж вона їх діває?». «Не знаю, жодного разу ще не давав».

Так і ми після децентралізації: обіцяли нам багато, але врешті майже нічого немає.

Добре себе почувають не міста обласного значення, як Кам’янець, а обласні міста, в яких насправді профіцит бюджету.

29. Якому активному відпочинку надаєте перевагу?

– Під час змагань на квадроциклах, які проводяться в нашому місті, друзі часто запрошують покататися. І мені дуже подобається ця екстремальна їзда.

30. Хобі?

– Ретро. Збираю і старі авто, і радіоприймачі тощо. Найціннішим експонатом колекції вважаю радіолу 1957 року, отриману в подарунок від одного дідуся. Є в моїй колекції і справжній патефон. Автомобільну ретроколекцію започаткувала «Волга» 1962 року. Є ще старі мотоцикли, «Победа» 1954 року випуску.

31. Якому Вашому подарунку найбільше зраділа дружина?

– Зараз зателефонуємо… Каже, що це донька.

32. Перше слово, яке сказала Ваша донька?

– Мама.

33. Яке морозиво любите?

– Чистий пломбір, як у дитинстві.

34. Ви – дідусь суворий чи м’який?

– На мій погляд, швидше суворий.

35. Найяскравіші спогади дитинства?

– Коли подарували дерев’яний автомобіль, на дерев’яних колесах. Він був великий і їздив. Мене мама на ньому відвозила до бабусь, я сидів у кузові.

36. Музика, пензель, танці? В якій площині перебувають Ваші таланти? Коли востаннє цим займалися?

– Граю на гітарі. Тепер уже нечасто, хоча раніше навіть на соло-гітарі грав у ресторані. Нещодавно з молодшим онуком займався – він має бажання навчитися.

37. Якій кухні надаєте перевагу:

традиційній українській, європейсь-кій, східній?

– Українській. Бо де б не їздили і не їли, наш борщ завжди згадується. Польську кухню люблю, постійно в цій країні флячки куштую. Коли їдеш до Німеччини, хочеться спробувати їхні баварські ковбаски. Італійська кухня подобається морепродуктами. Але все ж борщ, який готує дочка, – найкращий за все.

38. Скільки коштує найдорожчий годинник, який Ви мали?

– 200-300 доларів.

39. Яким Ви уявляли сьогоднішній Кам’янець десять років тому? Чи справдилися сподівання?

– Тоді я ще не був міським головою, тому уявлення про Кам’янець через десять років у мене були нерозривні з уявленнями про майбутнє країни загалом. У ті роки ставав на ноги малий бізнес, усе свідчило про те, що Україна має інтенсивно розвиватися. Проте і через кризу, і через інші чинники фінансового благополуччя для таких міст, як наше, цього не вийшло. Хоча, на мою думку, Кам’янець завжди був особливим, і його пріоритети, як, наприклад, розвиток туризму, європейський уклад, що десять років тому, що нині – не змінилися.

40. Що вважаєте найбільшим здобутком за час перебування в кріслі міського голови?

– Напевне, те, що мені не соромно за все зроблене в Кам’янці.

41. А що б Ви назвали провалом?

– Бувають справи, котрі з певних об’єктивних причин не можеш завершити, але щоб аж провал, то ні.

42. Неодноразово виникала ситуація, коли задекларована вартість певного об’єкта, що збираються зробити в місті, потім підвищувалася. Ви робите перевірки, наскільки економно управління і відділи міськради використовують бюджетні кошти? Зокрема, чи не можна дешевше купити лавочку, плитку тощо?

– Так, робимо внутрішній аудит. Робили перевірку медичної галузі, тепер черга ЖКГ. Не дуже я задоволений системою «Прозоро», за якою фірма може виграти конкурс, бо показує найнижчу ціну, а потім під час виконання заявляє, що не вкладається в ці кошти…

43. Що буде з каньйоном і рештою опротестованих у суді рішень виконкому та міськради?

– Рішення суду щодо благоустрою в каньйоні опротестовано частково через відсутність експертизи. Враховуючи те, що експертизу ми тепер робимо, продовжимо далі працювати. А опротестовані рішення міськради – це справа міськради, я не маю повноважень впливати на рішення депутатів.

44. Яке свято Ви традиційно зустрічаєте тільки в колі сім’ї?

– Новий рік.

45. Посуд удома миєте?

– Буває. Залишилася звичка ще з Хмельницького, коли вісім років жив там, бо працював у податковій адміністрації.

46. В яких військах служили?

– У Військово-повітряних силах.

47. Спортом досі займаєтеся? Ви ж були чемпіоном міста з боксу, мали перший розряд…

– На жаль, часу не вистачає. Єдина спортивна активність – катаюся з онуками на велосипеді. Вони також займаються боксом, то іноді спарингуємо, влаштовуємо змагання між собою.

48. Що найбільше допомагає в роботі?

– Спільна робота нашої команди за підтримки депутатського корпусу міськради, облради, облдержадміністрації і співпраця з народним депутатом України.

49. Коли Кам’янець-Подільський стане бальнеологічним курортом?

– Ми розробили інвестиційні пропозиції, які представили минулого тижня на міжнародному форумі, й завжди це робимо при будь-якій можливості. Ціна питання – від 11 до 18 мільйонів євро, але навряд чи внутрішній інвестор зможе вкласти кошти в розвиток бальнеологічного курорту. Проте це може бути, зокрема, Ізраїль.

50. Мером якого міста з Ваших подорожей хотіли би бути?

– Мені подобається розвиток Польщі. Можливо, це і завдяки допомозі Євросоюзу, але в них дуже гарно працює економіка, тому в будь-якому польському місті набагато менше проблем із коштами, ніж в українському.

51. Чи далеко Кам’янцю до європейського міста?

– Іноземні делегації кажуть, що ми живемо в європейському місті. Так вважаю і я.

52. Чого бажаєте як людина?

– Спокою в країні та здоров’я.

53. А як мер?

– Щоб держава повернулася обличчям до міст, особливо маленьких, на які вона переклала певні повноваження без гарантії підтримки. Хочеться, аби більша частина дохідної частини бюджету все-таки залишалася для розвитку міста, як це робиться за кордоном. Щоб держава врешті дослухалася до місцевого самоврядування.

54. Ювілей як святкуватимете?

– У першу чергу в колі сім’ї.

55. Бути мером – це класно?

– Це відповідально.

Алла БАБЛЯК, Ольга МІРКОТАН.

Михайло Сімашкевич народився 20 листопада 1961 р. в с.Довжок.

Освіта вища: у 1992-1997 рр. навчався в Харківській національній юридичній академії; протягом 2005-2007 рр. – у Подільському державному аграрно-технічному університеті, де здобув спеціальність «Менеджер організації».

Трудову діяльність розпочав 1981 р. на заводі «Електроприлад» регулювальником радіоапаратури.

У 1984-1986 рр. навчався в Брянській середній спеціальній школі міліції.

З 1986-го до 1997 р. служив на різних посадах в органах внутрішніх справ: дізнавач, начальник карного розшуку.

З 26 серпня 1997 р. працював в органах податкової служби, з березня 2008 р. обіймав посаду начальника Кам’янець-Подільської ОДПІ, з травня по жовтень 2010 р. працював першим заступником голови ДПА у Хмельницькій області.

Вперше обраний на посаду Кам’янець-Подільського міського голови на виборах 31 жовтня 2010 р., вдруге – 25 жовтня 2015 р.

Переможець загальнонаціональної програми «Людина року – 2014» у номінації «Міський голова».

Одружений. Має доньку Юлію – викладачку податкового коледжу, кандидата юридичних наук, і двох онуків: 11-річного Богдана і 9-річного Давида.

Позапартійний.