БІЗНЕС ПІД ГРИФОМ «ORGANIC»

«Еко», «біо», «органік» – мода на все натуральне ще з кінця минулого століття охопила Америку і Європу, потроху завойовує й Україну. Саме тепер, коли полиці в супермаркетах вгинаються від розмаїття апетитних із вигляду продуктів у  яскравих упаковках, українських міщан усе частіше проймає ностальгія за справжніми продуктами з села – смачними, натуральними, без «хімії». 

Поза сумнівом, селяни могли би з цього мати неабиякий зиск, годуючи натуральними продуктами не лише Україну, а й Європу, проте зруйноване колгоспною системою сільське господарство сьогодні криває на обидві ноги, ледве зводячи кінці з кінцями, а господарі-одинаки лише опановують – хтось більш, а хтось менш вдало – ази ведення фермерського господарства. 

Саме для того, щоб допомогти селянам розвинути в нашому регіоні перспективний «органічний» напрямок і перетворити сільське господарство на прибутковий бізнес, корпорація «Сварог Вест Груп» у Хмельницькій області створила Перший національний аграрний кооператив (ПНАК), що вже успішно працює, в тому числі з господарствами Кам’янеччини. Наступним кроком є створення органічного кластера. 

Саме про особливості органічного виробництва й плюси від такого об’єднання ми поспілкувалися з керівником ініціативної групи зі створення «Органічного кластера», кам’янчанином Олегом ДЕМЧУКОМ. 

ОДИН НА РИНКУ НЕ ГРАВЕЦЬ

– Олеже Віленовичу, для початку поясніть, що таке кластер, і навіщо він узагалі потрібен? 

– Кластер – це об’єднання підприємств та організацій суміжних галузей в одному регіоні, які взаємно доповнюють один одного. Гарним прикладом може бути туристичний кластер Львова, який об’єднав туристичні агенції, готелі, ресторани, виробників і продавців сувенірів, перевізників, видавництва тощо. Всі ці бізнеси спільно працюють на єдину мету – залучення туристів. І всі у виграші! 

Кластер посилює позиції малих і середніх підприємств, дає їм можливість конкурувати на внутрішньому ринку й виходити на зовнішні. Якщо говорити саме про сільське господарство, то фермери можуть спільно закуповувати нову техніку, склади, переробне обладнання, насіння, впроваджувати новітні технології, приваблювати клієнтів, ефективніше використовувати природні ресурси тощо. 

На початку року в Хмельницькому відбулася дискусія за участі голови обласної ради Михайла Загородного, під час якої присутні погодилися з доцільністю створення такого кластера. Ми також презентували цього року ідею органічного кластера на I Міжнародному конгресі «Органічна Україна» в Києві. 

– А скільки вже зголосилося учасників?

– Кластер поки що на стадії формування, його потенційними учасниками від бізнесу можуть бути корпорація «Сварог Вест Груп», ПНАК (ядро кластера) та 19 сертифікованих господарств, які вже вирощують органічну продукцію. Протягом 2017 року плануємо об’єднати в рамках кластера близько 10 тисяч гектарів органічних земель і тих, які перебувають у перехідному періоді. Ми допомагаємо всім, хто хоче перейти на органіку: наші фахівці надають консультації щодо сертифікації землі, технологій органічного господарювання, зберігання і збуту продукції тощо. 

Крім власне виробників органічних продуктів, ми залучаємо переробників із сертифікатом «organic», дистриб’юторів, заклади харчування, що використовують ці продукти, виробників органічних добрив тощо. 

Окрему увагу приділяємо освіті, адже в аграрних коледжах і вишах України досі готують спеціалістів за «колгоспною» схемою і застарілими технологіями. Ми зустрічалися з директором обласного департаменту освіти Олегом Фасолею та керівництвом області й запропонували вперше в Україні запровадити підготовку фахівця за спеціальністю «Фермер», котрий був би компетентним у всіх галузях аграрного виробництва, володів методами органічного господарювання, вмів застосовувати новітні технології. 

Бо якщо поляки розвивають сільське господарство на рівні малих підприємств, то в Україні нерідко фермери – це випадкові люди, яким до рук потрапило 50 чи 100 гектарів землі. Звісно, є і професіонали, як-от директор ТОВ «Агросолюшнс» Віталій Завадський, директор ПП «Деметра-2010» Анатолій Зелениця – вони глибоко вникають у тему, консультуються в спеціалістів, їздять на семінари. Але найчастіше то люди, яких передусім цікавить прибуток за рахунок зношення земельного ресурсу, тобто швидкі гроші. 

Для України кластери – це відносно нова форма господарської діяльності, тому ми не минаємо нагоди цьому вчитися, зокрема буквально 5-7 березня члени нашої ініціативної групи Сергій Короленко, Наталія Бакалюк і я пройшли навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі щодо кластерів. 

У ГАРМОНІЇ З ПРИРОДОЮ

– Олеже Віленовичу, які є вимоги до органічної продукції? 

– При її виробництві повністю заборонено застосування хімічно синтезованих речовин, добрив, пестицидів, регуляторів і стимуляторів росту, генетично модифікованих організмів (ГМО), антибіотиків, гормонів, консервантів, штучних ароматизаторів і барвників. Аби почати вирощувати органіку, насамперед потрібно провести сертифікацію землі й не застосовувати вищевказаного близько трьох років. В Україні сертифікати видають із десяток організацій, але лідером є компанія «Органік стандарт», яка працює за швейцарською методологією. 

Відповідно, надалі слід використовувати сертифіковане насіння, сертифіковану техніку для збирання врожаю, сертифіковані склади й засоби для переробки – тобто, кожен етап виробництва має проходити із суворим дотриманням органічних стандартів. 

– А якою має бути мінімальна ділянка землі, щоб почати думати про органічний бізнес? 

– Мабуть, потрібно відштовхуватися хоча б від гектара. Слід розуміти, що при вирощуванні, скажімо, органічної малини можна використовувати лише природне добриво (перегній, компост), заборонено застосовувати хімічне добриво й засоби проти хвороб, шкідників і бур’янів. Відповідно, вирощування такої малини більш трудомістке, витрат і ризиків більше, урожай – дещо нижчий, а отже, і собівартість продукту вища. 

Складність полягає в тому, що український споживач поки що не готовий платити дорожче за органічний продукт. Це пов’язано і з низькою платоспроможністю, і з низькою культурою споживання, адже навіть ті, хто має гроші, не поспішають переплачувати за продукти з позначкою «Organic». Тому українські натуральні продукти переважно йдуть на експорт. Але внутрішній ринок 2016 року вже оцінювали у 15-16 мільйонів доларів. 

На жаль, 95% населення України споживають продукти, щедро «здобрені» хімікатами заради вищого врожаю, більшої ваги, привабливішого товарного вигляду. Є і зловживання, бо якщо за кордоном органічні продукти дорожчі за звичайні приблизно на 20-40%, то у нас – у 2-3 рази. А недобросовісні виробники ліплять значки «eco» та «organic» на продукцію, далеку від стандарту (свого роду це маркетинговий хід). Тому в цьому напрямку потрібна і просвітницька робота, і достаток українців, щоб могли купувати справді натуральні продукти. 

– Не слід забувати, що українці власноруч вирощують органіку на дачах і присадибних ділянках… 

– Це велика ілюзія, що продукція «від бабусі» на базарі або вирощена у власному господарстві – органічна. Адже ті добрива й препарати для захисту рослин від хвороб і шкідників, які наші господарі через нерозуміння купують на ринку і обприскують картоплю, капусту чи інші культури, за рівнем токсичності просто жахливі! Люди купують, як правило, найдешевші засоби. Господарі часто-густо годують свиню біодобавками, щоб швидше нагнати вагу й отримати прибуток. І ми споживаємо це м’ясо самі й годуємо дітей… Навіть ті самі «курячки», які так люблять використовувати як добрива, не є органічними, бо ж на фермах курей годують преміксами, їм дають різні лікарські препарати, антибіотики. 

– Тобто, органічним є лише послід курей, яких бабця годувала кукурудзою і збіжжям із городу? 

– Не тільки. У Хмельницькій області, в Старокостянтинові, вже є й органічна птахоферма, яку створила засновниця органічного господарства ТМ «Світ Біо» Тетяна Яблонська. Умови вирощування курей там максимально наближені до сільських: поголів’я відносно невелике, не сидить у клітках, а вигулюється на відкритому просторі, їсть органічні корми, відповідно, менше хворіє та не отримує антибіотиків. А в результаті отримується органічне м’ясо, яйця і, звісно, органічний послід для добрива. 

Сьогодні ринок органіки у світі оцінюється в близько 75 мільярдів доларів, особливо це тренд у країнах Скандинавії. Дуже активно нарощують органічне виробництво Австрія, Австралія і Сполучені Штати. Попит на українську органіку великий, і це плюс. Але ми продаємо на захід переважно сировину, а потрібно продавати вже перероблені продукти, в упаковці. Так звана «додана вартість» і робить цей бізнес привабливим. 

ЗЕМЛЮ НИЩИТЬ ЖАДІБНІСТЬ

– Олеже Віленовичу, постійно доводиться чути, що найбільший потенціал нашої держави – сільське господарство. Наскільки ефективно використовує цей ресурс саме наш регіон? 

– У розрізі саме Кам’янець-Подільського району я не готовий нічого сказати. Якщо ж брати динаміку по Україні, то 2015 року сільське господарство дало 36% надходжень валютного запасу для країни, а вже 2016-го – 42%. Тобто, динаміка позитивна, і потреба в українських продуктах у світі є. Якщо ж брати саме органічне виробництво, то воно за 10-15 років зросло у 32 рази – це просто фантастичний ріст! 

На сьогодні в Україні діють уже 230 підприємств, які переробля-ють органіку, сертифіковано 410 га землі. Це солідний банк «органічної» землі, хоча насправді в масштабах всієї країни – мізер, лише 1%. У світі ми лише на 21-му місці за цим показником, деякі країни мають уже 10-15% сертифікованої землі. Та слід розуміти: якщо Україна сертифікує хоча б 10% – буде понад 4 мільйони гектарів, а це земельний банк родючих земель деяких країн загалом! 

– Але тим часом ми в Україні спостерігаємо цілком протилежний процес: землі не продаються, а лише здаються в оренду, і ці тимчасові господарі «вичавлюють» з орендованих наділів максимум. Садять багато ріпаку й соняшнику, які виснажують землю, не дотримуються сівозміни, зловживають добривами і отрутохімікатами. Чи залишаться при такому підході землі, придатні для органічного землеробства? 

– Ризики такі є, жадібність – це згубний чинник. Уявіть собі, цього року в Хмельницькій області засіяли 180 тисяч гектарів соняшнику! А він мало того, що виснажує грунт, то ще й для бджіл згубний, оскільки оброблений отрутохімікатами. 

Є й інший чинник – невігластво. Адже найцінніше в землі – це гумус, оцей «живий» родючий шар, насичений органічними сполуками, мікроорганізмами й черв’яками. І, за даними дослідників, в Україні за попередні 20 років із 10% частка гумусу в грунті скоротилася до 4%. Це справжня катастрофа, адже на сьогодні технології відновлення біогумусу немає, і навіть усі ці органічні добрива його не здатні замінити. Неграмотна, інтенсивна експлуатація землі, на жаль, може призвести до ерозії грунтів, до втрати нашого найбільшого багатства – родючого чорнозему. 

Одним із наших консультантів є Олексій Дон (фермер і священик в одній особі) з Вінницької області. В нього 160 гектарів землі, і він займається виключно органікою. З одного гектара отримує в середньому 30-35 тисяч гривень чистого прибутку. Суть його методики в тому, що він до землі ставиться, як до дару Божого. Декілька років витратив лише на те, щоб відновити, «вилікувати» ту виснажену, знедолену землю, і вона тепер щедро віддячує. Навіть коли 2015 року через посуху погано вродила соя, він зібрав ліпший урожай, ніж його колеги, які активно застосовують хімію. І при цьому його соя та інші продукти – органічні, їх беруть в основному покупці з-за кордону, на дитяче харчування. 

БАГАТОЛИКА ОРГАНІКА

– Говорячи «органіка», ми в першу чергу маємо на увазі традиційні продукти харчування. Які ще «органічні» напрямки можна розвивати в нашому регіоні? 

– Крім звичних культур, у Хмельницькій області відновили вирощування спельти – предка сучасної пшениці. Спельта не зовсім проста у вирощуванні й переробці, але дуже цінна у харчуванні. А завдяки низькому вмісту глютену, її можна споживати навіть тим, хто має алергію на пшеничний хліб. На півночі нашої області є жіночий монастир, де вже кілька років випікають дуже смачний спельтовий хліб. 

Незаслужено забутою культурою є наш рідний український часник, який вважається одним із найкращих у світі. Але при тому ринок настільки розбалансований, що навіть на наших прилавках 90% часнику – китайського, який у тарілці синіє. Тому добре було б відновити вирощування ярого часнику. 

Ще один напрямок роботи – це бджільництво. Усі медопродукти, що генерує один вулик, – мед, перга, прополіс, забрус, віск – є надзвичайно корисними для людського організму. Великою проблемою є те, що поля і сади повсюдно обприскують отрутохімікатами, і це негативно впливає на якість меду та призводить до масової загибелі бджіл. Тому якісний органічний мед – це продукт рідкісний, і на нього є великий попит. Перевагу має той, у кого пересувна пасіка і є можливість вивозити бджіл у місця скупчення медоносів: у Товтри, зарості акації, липи, органічні сади. 

Звісно, органічні продукти – це не лише їжа, а й, для прикладу, косметика. Вона дуже популярна нині у Скандинавських країнах, і виготовляють її на невеликих мануфактурах. Якщо ви бували у Львові в «Майстерні шоколаду», то за таким же принципом працюють і майстерні косметики: ви самі можете бачити, як виготовляють різні креми, як варять мило, можете спробувати самі щось для себе приготувати. 

В Україні також з’явився попит на коноплю та льон. На сьогодні є сорти коноплі, позбавлені наркотичної складової. З насіння давлять олію, а також поступово відновлюють виробництво натуральної конопляної та лляної тканини. Органічним може бути все, що оточує людину: меблі з натурального дерева, що оброблене не синтетичним лаком, а натуральним воском, посуд із глини тощо. Сюди ж відноситься і «зелений» туризм. 

ВАШ ВИБІР – ВАША СПРАВА

– Олеже Віленовичу, якщо хтось із кам’янчан чи мешканців району захоче долучитися до «Органічного кластера», вони можуть до Вас звертатися? 

– Звичайно. Але слід розуміти, коли мене запитують: «Я маю п’ять гектарів землі, що робити?» – я цього не знаю! Ми не пропонуємо готових рішень. Ви господар – і це ваш бізнес, ваші ідеї, і тільки ви вирішуєте, чим хочете займатися. Ми можемо проконсультувати, організувати навчання, допомогти із сертифікацією, але ми нікому не вказуємо, що він має робити. 

Хоча навіть для тих, хто взагалі не знає, що робити, є низка програм у Хмельницькій області, зокрема для переселенців. І якщо у них є стартап, їм дають гроші для початкового бізнесу, нехай і невеликі. Якщо людина може дати раду 20, 30 чи 50 тисячам гривень, то вона і з 20 чи 50 тисячами євро зможе щось толкове зробити. Але якщо вона має філософію соціального паразитизму, то благополучно проїсть і 20 тисяч гривень, і 20 тисяч доларів, і жодного бізнесу не запустить. 

Людина має розуміти, що хоче робити, аби досягти конкретного результату. Ніхто замість неї її головою не думатиме, її руками не працюватиме, і її життя не проживе.