НЕЗДІБНИХ УЧНІВ І СТУДЕНТІВ НЕМАЄ

Із таким кредо по життю крокує завідувач кафедри методики викладання фізики та дисциплін технологічної освітньої галузі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор педагогічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, віце-президент із міжнародних відносин академічного товариства Михайла Балудянського, заслужений працівник освіти України Петро АТАМАНЧУК.

26 червня Петру Сергійовичу виповнюється 80 років, більшу частину яких він віддав науково-­педагогічній діяльності, підготувавши незліченну когорту науковців та вчителів, у яких вселив віру у власні сили. І сьогодні своїм прикладом він доводить, що тільки завдяки наполегливій праці можна досягти висот.
Талановитого вченого-педагога добре знають не лише на Батьківщині, а й за кордоном, його глибоко шанує спільнота методистів-­фізиків України. А науково-методичні праці, підручники і посібники авторства Петра Сергійовича широко впроваджені в навчальний процес як загальноосвітніх, так і вищих навчальних закладів. Також вони є об’єктом частих цитувань молодих науковців у галузі методики навчання фізики.
Визнанням його успішної науково-педагогічної діяльності є чис­ленні нагороди та відзнаки, запрошення на наукові конференції, семінари, статті та доповіді. Пет­ро Сергійович занесений на міську Дошку пошани «Найкращі люди Кам’янеччини» (1988 р.), на обласну Дошку пошани (2003 р.) та до Галереї слави К-ПНУ. Серед на­город Петра Сергійовича знак «Відмінник освіти України», звання заслуженого працівника осві­-ти Украї­ни, нагрудний знак МОН України «За наукові досягнення», знак «Петро Могила», знак АПН України «Ушинський К.Д.», медаль «Іван Пулюй» АНВО України, почесні грамоти МОН України, Хмель­ницької обласної державної адміністрації та Хмельницької обласної ради.
– Петре Сергійовичу, коли почали трудитися на педагогічній ниві?
– Народився я 1939 року в селі Каскада Новоушицького району. Там закінчив семирічку та середню школу, а згодом і кам’янецький педінститут за фахом «Вчитель фізики та основ виробництва». Чого тільки не бачив за життя: голод, випасання корів і кіз, бідність і розруха, смерті близьких і рідних… Ще у шкільні роки визначився із життєвим дороговказом, обравши професію вчителя.
Трудову діяльність розпочав 1961 року вчителем фізики в Калюсецькій середній школі. Далі викладав математику і фізику в Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства. Навесні 1982 року на запрошення тодішнього ректора Анатолія Копилова отримав роботу в рідному виші, а вже через рік очолив кафедру методики викладання фізики і керую нею досі. 2001 року захистив докторську дисертацію і вже наступного року отримав звання професора.
– А чим займаєтеся, коли фізико-математичні формули залишаються в аудиторіях?
– Нині не вистачає часу ні на що інше, крім науки, але раніше завжди любив полювання і риболовлю. Я у цьому плані не азартний, ніколи не ловив рибу заради кілограмів чи мет­рів, а за величезним диким звіром не бігав, аби похизуватися перед друзями. Усе завжди робив у задоволення і для відпочинку. Частенько під час мисливства доводилося проходити не один десяток кілометрів: і в брід, і через снігові замети. Пам’ятаю, як узимку йшов по свіжих слідах зайця і побачив, як він по-пластунськи намагався переповзти у сховище. Маючи змогу його підстрелити, я цього не зробив, а просто спостерігав, наскільки ця тварина розумна і хитра, яка сильна його жага до життя.
А якщо відверто, то робота – це і є моє хобі, бо працюю в задоволен­ня. За період праці встиг опубліку­вати близько 1000 наукових праць, серед яких 10 монографій, 2 підручники та близько 100 навчальних посібників із грифами міністерств. Із 2013 року щороку беру участь у Європейсько-азіатській першості з наукової аналітики в галузі педа­гогічних наук.
– Ваші колеги, рідні та близькі знають Вас не лише як успішного педагога-науковця, а й як люблячого тата і турботливого чоловіка. Розкажіть про родину.
– Разом із дружиною Ганною Іванівною виростили і виховали двох синів та доньку. Саме дочка Вікторія продовжила нашу педагогічну династію, обравши шлях педагога-науковця, і нині готує до захисту докторську ди­сертацію. Але моя родина – це не лише рідні, а й колеги, а ще студенти. Останнім намагаюся прищеплювати любов до науки. Завжди вважав і вважаю, що головне – віра в учня, його неповторність і талант, а основна місія кожного педагога – знайти шлях для розкриття цього таланту.
В університетському колективі Петро Сергійович користується за­служеним авторитетом і повагою.
– Це справжній патріот, сильна, цілеспрямована, добре організована, потужна в науковому, педагогічному, громадському і людському сенсі особистість, він генерує нові наукові ідеї та проекти, якими запалює колег,
молодих науковців і майбутніх учителів, – розповідають викладачі-колеги з кафедри методики викладання фізики. – У день ювілею шановного Петра Сергійовича ми щиро його вітаємо!

Ольга ГОЛУБ.
У матеріалі використана інформація, підготовлена колективом кафедри методики викладання фізики та дисциплін технологічної освітньої галузі Кам’янець-Подільського на­ціонального університету імені Івана Огієнка.