ШЛЯХ ВІДДАНОГО СЛУЖІННЯ МИСТЕЦТВУ

«Маестро», «віртуоз», «майстер своєї справи», – такими словами десятки вдячних талановитих випускників естрадної студії «Нове тисячоліття» з гордістю описують свого наставника Петра СИТНИКА. Щирими висловлюваннями прихильності вони щодня поповнюють його сторінки у соцмережах, усі дописи рясніють схвальними коментарями і позитивними відгуками. 28 серпня знаний у місті митець, ексдиректор міського Будинку культури відзначає не лише свій 70-й день народження, а й ювілей творчої діяльності – 50 років.

Досягнення Петра Олександ­ровича чималі, адже все його життя – шлях відданого служіння мистецтву. 25 років він очолював МБК, де організовувалося чи­мало концертів, вистав, різноманітних мистецьких заходів. За його керівництва в культурній Мецці Поділля було створено 12 творчих колективів, які отримали звання «народний». 1988 ро­ку наш міський Будинок культури був визнаний найкращим в Україні, а роботу Петра Ситника оцінено численними грамотами, нагородами, серед яких Грамота Кабінету Міністрів України, грамоти обласного управління культури та обласної адміністрації, міські нагороди – відзнака міськради «Честь і шана», відзнака міського голови «За заслуги перед міською громадою» та багато інших. За композиторську діяльність Петра Ситника нагородили обласними преміями в галузі мистецтва ім.Владислава Заремби та «Подільським Оскаром». Саме його музичною композицією «Кам’янець зустрічає гостей» Квітка на ка­мені вітає всіх гостей міжнародних мистецьких проєктів.
– Петре Олександровичу, чому струни душі обрали музику?
– Народився я в селі Шустівцях, згодом переїхав у Кадиївці, де минуло моє дитинство. Постійно перебував у атмосфері мистецтва, ріс у вчительській родині, мама викладала математику, а тато – історію, але вони завжди любили пісню. Змалечку я самостійно опановував акордеон. Уперше на публіку ви­йшов виконувати пісню «Реве та стогне Дніпр широкий», яку самостійно підібрав на слух. Мій учитель співів Микола Васильович Старенький, котрий працював у Кадиївській школі, помітив мою любов до пісні й порадив піти у Кам’янець-Подільську районну музичну школу. Ледь не щодня я долав по двадцять кілометрів, аби лише поспівати і пограти. Згодом вийшов на сцену не лише з акордеоном, а ще й з мікрофоном. Виконав пісню «Пой, солдат, пой», сам собі акомпанував. Так після закінчення школи доля привела мене у Кам’янець-Подільський пед­інститут. Саме тут я не лише вкотре закохався в пісню, а ще й зустрів кохану дружину Тамару, з якою ми «в пісні з’єднали серця».
– З-поміж усіх Ваших творів які композиції любите найбільше?
– Я всі їх люблю. Стараюся в па­м’яті кам’янчан зберегти людей, кот­рі складали мистецьку гордість і сла­ву нашого міста, хочу, щоб їхні пісні оживали. На початку 90-х написав пісню «Серце Поділля», яка тепер у соцмережах має понад 15 тисяч прослуховувань і зібрала найбільше вподобань. Зараз молоді голоси співають мої «Кам’янчаночку», «В пісні з’єднались серця» та інші. Загалом пісні про Кам’янець розвивалися і розвиваються безперервно завдяки талановитим митцям. Серед таких Борис Ліпман, Олексій Бец, Людмила Очеретенко, Микола Мельник, Зіновій Яропуд, Василь Корба, Віктор Ніколішен, Жанна Мадич, Наталя Ліщинська, Клавдія Грубляк, Ніна Латюк, Іван Покотило, Володимир Лашко. Це митці, котрим аплодували і якими захоплювалися тисячі містян. Адже без минулого немає майбутнього.
Мистецьке сьогодення та майбутнє нашого міста Петро Ситник формує в естрадній студії «Нове тисячоліття» міського Будинку куль­тури. Десятки молодих людей він долучає до прекрасного світу мистецтва, розвиваючи їх­-
ні естетичні смаки та любов до України і рідного краю. Солісти естрадної студії беруть участь у загальноміських мистецьких заходах, святах, фести­валях. Чимало випускників «Ново­-го тисячоліття» демонстрували свої вміння у змаганнях, зокрема між­на­род­них «Чорноморських іграх», те­лепроєктах «Голос країни», «Ка­раоке на майдані», «Х-фактор», у конкурсах ім.В.Івасюка та М.Моз­гового.
– Петре Олександровичу, своєю роботою Ви стараєтеся показати Україні, скільки у нас талановитих кам’янчан. А за кордоном Ваші пісні слухають?
– Уже давно в студії записую і випускаю компакт-диски із піснями про наше місто («Гостинно просимо», серії пісень про нашу Батьківщину «Ти у серці моїм, Україно!», «Найкращі голоси міста» і серія записів молодих виконавців, переможців міського пісенного конкурсу «Талант»). Разом із дружиною стараємося популяризувати рідний Кам’янець у всьому світі. Саме через це започаткував проєкт «Оспіваний Ка­м’янець», де зібрав низку пісень про рідне місто, долучивши виконавців різного віку, а також кам’янчан, які нині перебувають за кордоном.
– Кажуть, головне – душею не старіти. А я й не збирався, – сміючись, додає Петро Олександрович. – Хочу йти в ногу з усіма, зав­жди приносити радість і усмішки нашим людям, отримувати від них позитивні емоції, а натомість дарувати добро.

Ольга БАНАХ.