Неділя, 03 Липня 2022 р.

З МОЛОДЕЧИМ ЗАПАЛОМ!

У війську – 35 років, ще 20 у цивільному житті – на підприємстві. І навіть маючи за плечима такий солідний стаж, Леонтію РОГАЛЮ не сидиться вдома. З 2008 року очолює Кам’янець-Подільську міську організацію ветеранів. Про таких, як він, кажуть, що старість його вдома не застане.
І це справді так. Третього вересня Леонтій Інокентійович відзначатиме 85-річчя! Але, попри цифру в паспорті, чоловік завжди у формі та з молодечим запалом береться за будь-яку справу. Напередодні ювілею він відверто повідав про військові будні, цивільну працю та родину.

Леонтій РогальПочесного ветерана України, кавалера відзнаки міськради «Честь і шана», полковника інженерних військ у відставці Леонтія Рогаля знають як гарного фахівця, активного громадського діяча, чуйну людину, завжди гото­-ву прийти на допомогу. Вже понад 10 років він активно працює і з ветеранами, і з молоддю, та завжди йде в ногу із часом. Він – цікавий співрозмовник, котрий вміє переконати. Міський голова Михайло Сімашкевич якось зазначив: «Я заходжу до ветеранів із власною думкою, а виходжу з їхніми зверненнями, порадами і побажаннями».
Коли в Україні 2014 року розпочалася неоголошена війна, Леонтій Рогаль одним із перших взяв активну участь у розробці низки документів. Це звернення до керівництва держави щодо запобігання ескалації конфлікту та недопущення розколу України, до громади міста, обласних і міських рад східних та південних областей, АР Крим. Активісти ветеранської організації долучилися до збирання коштів і допомоги переселенцям зі сходу та Криму. Адже що таке жити у воєнний і повоєнний час – Леонтій Інокентійович знає не з чуток.
Після закінчення Ленінградського вищого командного військово-інженерного училища імені Жданова Леонтій Інокентійович служив у Білорусії, на Далекому Сході, у Німеччині, Москві та інших регіонах колишнього СРСР. Зізнається, що безцінний досвід отримав у викладачів, котрі пройшли Другу світову війну, а через декілька років ділився цими знаннями вже з кам’янецькими курсантами. Тривалий час він займався розмінуванням територій у Росії, Білорусі, Україні та Німеччині.
– Після закінчення війни жодне поле не бралися обробляти, поки на ньому не попрацюють сапери. І недарма, бо роботи в нас було чимало, – згадує співрозмовник.
Одного разу сапери підрозділу Леонтія Інокентійовича натрапили на великий склад німецьких боєприпасів та зброї в повній бойовій готовності. Усе це він передав у відповідні інстанції, а багато зброї дісталося кіностудії «Мосфільм». Й досі пам’ятає, як у Білорусі при розмінуванні Будинку культури виявили закладену фашистами потужну міну
з кількома ступенями захисту. Леонтію Рогалю вдалося приборкати цього «монстра» й врятувати тисячі життів.
– 1976 року мене перевели до К-ПВВІКУ імені маршала інженер­-них військ Харченка, – продовжує Леонтій Інокентійович. – На посаді начальника кафедри експлуатації та ремонту машин 12 років навчав азам інженерної справи молодих курсантів. Після вибуху на Чорнобильській АЕС довелося нам навчати військових працювати на спец­техніці. Якось уночі мені зателефонував начальник інженерних військ генерал-лейтенант Олександр Ко­рольов і запитав, як увімкнути на машинах розгородження систему протиядерного захисту. Я йому запропонував відправити військових до нас на навчання. І приїхали три десятки хлопців, переважно це були танкісти 30-35 років. За місяць їх підготували і знову мали нову групу. Машина, на якій військові працювали у Чорнобилі, знімала шар зараженого грунту, а маніпулятором можна було і бетонні балки піднімати. В кабіні спецтехніки водії були захищені, але коли виходили, дозиметр зашкалював. Тому ці машини залишали у Чорнобилі.
Ювіляр пишається, що зай­мався підготовкою офіцерських кадрів, які нині служать у Збройних силах України, серед них є чимало генералів, з якими він часто зустрічається.
За відданість військовій справі та професіоналізм має полковник низку нагород. Серед них медаль «За військову доблесть», відзнаку «За розмінування», орден «За заслуги перед Вітчизною». У відставку Леонтій Інокентійович вийшов 1988 р., але він завжди почесний гість на всіх заходах, що відбуваються в Кам’янець-Подільському гарнізоні.
Знявши військову форму,
Леонтій Рогаль 20 років працював у АТП-16808, 19 із яких – начальником відділу кадрів. Разом із тим займався активною громадською діяльністю.
З усмішкою на обличчі розповідає ветеран про родину. Разом із дружиною Нелею Петрівною виховали двох синів – Олега та Сергія, які, як і батько, здобули військову освіту.
2019 рік багатий для нашого співрозмовника на ювілеї. Адже, крім 85-річчя, в березні відсвяткував 60-ліття подружнього життя. Познайомилася пара на Далекому Сході. Неля – дочка військового льотчика, тому не з чуток знала, що таке життя з військовим, і була готова до частих переїздів. За освітою вона медик, присвятила улюбленій спра­ві 42 роки життя, 25 із яких працювала в Кам’янець-Подільській дитячій лікарні.
Чудова сім’я, прекрасний спеціаліст, відданий громадський діяч. Будь-яка справа, за яку береться Леонтій Рогаль, виходить у нього якнайкраще. Воно й не дивно, адже вкладає всю душу в родину, роботу. Дуже влучно про ювіляра висловилася відома громадська діячка, заступниця голови ради ветеранів міста Надія Підскоцька: «Безумовно, Леонтій Інокентійович – наш визнаний лідер, цементуюча сила ветеранської організації міста, чесна, порядна людина, яка завжди прийде на допомогу у важку годину. Ми пишаємося тим, що в нас є людина, на яку рівняємося, з ким можна порадитися, приємно працювати».

Анатолій БЕРНАДІН, керівник прес-центру ради ветеранів, член НСЖУ.