Середа, 20 Листопада 2019 р.

ЇЇ НАЗИВАЮТЬ БЕРЕГИНЕЮ

У Колубаївцях багато добрих слів можна почути про міс­цеву фельдшерку Тетяну БАСАРАБУ. В медицині вона працює 37 років, а в місцевому ФАПі – 26. За цими сухими цифрами – десятки врятованих життів, сотні недоспаних ночей, безліч знищених нервових клітин, які не відновлюються, але є й тисячі добрих слів, сказаних медику за надану допомогу.

Тетяна БАСАРАБОВАНапередодні Міжнародного дня сільських жінок мова піде про місцеву берегиню: гарну, інтелігентну, доброзичливу, а найголовніше – професіоналку своєї справи. Тетяна Олександрівна з дитинства мріяла стати медиком, а інакше і не могло бути, адже її мати Галина Усатюк також усе життя пропрацювала фельдшеркою. А от уже діти пані Тетяни родинною стежкою не пішли. Ще маленькою наша героїня лікувала ляльок, а після закінчення Кам’янець-Подільського медучилища почала професійно лікувати людей. Односельчани кажуть, що відповідальнішої жінки не знають. Якщо треба, то й уночі прийде на допомогу, і в свято залишить рідних, але піде рятувати чиєсь життя. Староста села Дмитро Хмелюк жартує, що освітлення всіх куточків села зробили для пані Тетяни, адже їй доводиться ходити по найвіддаленіших вулицях і вдень, і вночі.
На це фельдшерка усміхається і каже, що просто виконує свою роботу – якісно, наскільки може.
– Та не постійно я ночами ходжу, бувають спокійні тижні, коли переважно пацієнти приходять до ФАПу, а трапляється, що справді, як на­хлине роботи, то маю декілька викликів на ніч… На щастя, в нашій громаді покращилося фінансування галузі, коли первинна медицина перейшла на баланс ОТГ. Більше виділяється коштів на невідкладну допомогу, та й самі бачите, які в нас сучасні ремонти. Раніше про таке навіть не мріяли.
А от хвилюється жінка через те, що в селі народжується дуже мало діток.
На запитання «Які випадки з життя запам’яталися найбільше?» розповідає, як колись привезли до неї непритомного чоловіка, практично без пульсу. Він працював у саду, де його покусали якісь комахи. Завдяки вдало наданій фельдшеркою допомозі його вдалося врятувати.
Ніколи жінка не забуде, як рятувала односельчанина, котрий з інфарктом сам прийшов до неї додому. На щастя, чоловік вижив. І таких історій у Тетяни Олек­сандрівни чимало, адже кожен новий день – це нова історія спасіння.
Сільська українська жінка – це феномен, якого не знайдеш у світі. І Тетяна Басараба доводить цю думку власним прикладом: розумна, доглянута, симпатична жінка, яка, здавалося б, важчого за фонендоскоп у руках не тримала. А як починає розповідати про своє господарство, дивуєшся.
– Невелике в мене господарство, що там: чотири коти, собака, свині, кури.
Навіть на це «невеличке» господарство необхідна титанічна праця, аби обійти, нагодувати, заготовити корми. Знаючи пані Тетяну, розумієш, що робить вона все це на совість та відповідально. Коли ж у неї залишається час на себе або хоча б елементарно на сон – невідомо. Але саме такою і є сільська українська жінка, яка вміє поєднувати материнство, роботу, сільське господарство і при цьому гарно виглядати.