Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 23 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
28.10.2016

ТІ, ХТО ПІДКОРЮЮТЬ ЗЕМЛЮ, ВОДУ І ВОГОНЬ

Майже рік тому місто облетіла приємна звістка - у Кам’янці-Подільському побільшає військових. 30 листопада 2015 р. у нас офіційно створили 48 окрему інженерну бригаду чисельністю близько 2,5 тис. військовослужбовців! Такої кількості чоловіків у формі кам’янчани не бачили відтоді, коли місто залишилося без військового інституту. Тож у День інженерних військ і напередодні першого ювілею військової частини випала слушна нагода зануритися у військові будні 48 бригади, народженої фактично під час війни. Щоденна робота наших інженерів кропітка та вкрай потрібна: вони кують перемогу на сході країни, виконують небезпечні завдання, відбудовують східні регіони після обстрілів бойовиків, успішно підкорюють землю, вогонь і воду. За мужність та героїзм понад сотню військовослужбовців відзначено високими нагородами Генштабу та Міністерства оборони України. Нещодавно указом Президента України орденом Богдана Хмельницького (ІІІ ступеня) відзначено командира 48 бригади полковника Віктора КОРШКА.

ОДИН ОТАМАН НА ШІСТЬ БАТАЛЬЙОНІВ

Віктор Коршок- Із початку антитерористичної операції окремі інженерні батальйони, які були в Збройних силах України, виконували завдання в зоні АТО, - розповідає Віктор Коршок, який служить в ЗСУ вже 27 років. - Згодом з’явилася необхідність об’єднати їх з 11 понтонно-мостовим батальйоном (створений чотири роки тому в Кам’янці-Подільському) в інженерну бригаду, щоб працювали вони в єдиному режимі та під єдиним керівництвом. Тож 48-ма - це єдина інженерна бригада в Збройних силах України. Має вона 6 військових частин. Це 11 окремий понтонно-мостовий батальйон, 308, 309, 310 та 311 окремі інженерно-технічні батальйони та 321 окремий інженерний батальйон. Ще донедавна у них проходили службу мобілізовані. Нині там служать кадрові військові та контрактники. Лише за півроку контракт із ЗСУ уклали понад 500 осіб, більшість із них з Хмельниччини та Буковини. Ми отримали нову спецтехніку, засоби зв’язку та, найголовніше,
успішно виконуємо поставлені завдання.
Також чекаємо на нових строковиків. Їх буде близько 60 і служитимуть вони в 11 ПМБ та 321 окремому інженерному батальйоні.
Половина батальйонів дислокуються в Кам’янці-Подільському та їздять на схід за ротаціями. Але три батальйони (309, 310 та 311) без ротацій уже понад два роки виконують завдання на Донеччині та Луганщині.
Особовий склад частини нині активно готується до професійного свята, а також до першого дня народження. Бригада має власний гімн, слова до якого написав наш колега Олег БУДЗЕЙ (із текстом можна ознайомитися на стор. 3 блоку ТБ), музику - Олег ГРИГОРЕНКО. Також розроблено емблему 48 інженерної бригади.

ІНЖЕНЕРИ-ТРУДІВНИКИ

Часто можна почути, що інженери - підрозділ не бойовий, а будівничий. Утім без них сутужно було б і артилеристам, і десантникам, і розвідникам. Сепаратисти добре знають, що там, де працюють інженери, буде неприступна і сильна позиція.
ТІ, ХТО ПІДКОРЮЮТЬ ЗЕМЛЮ, ВОДУ І ВОГОНЬ- Наше основне завдання - відновлення взводних опорних пунктів по всій лінії фронту в зоні АТО, - каже головний сержант інженерно-саперної роти 321 ОІБ безпосереднього підпорядкування 48 інженерній бригаді Микола БЕЗБОРОДОВ. - Цього літа працювали разом із 308 батальйоном на Луганщині. Хлопці з 308-го займалися пилорамою, робили дерев’яні заготовки на укріплення, а ми вже їх відновлювали, бо було багато завалів. До нас ці опорні пункти неправильно облаштувала якась цивільна організація. Місцями потрібно було підлатати ділянки 150-300 метрів. Працювали на першій лінії оборони під прикриттям Нацгвардії. «Убивала» спека. За літо там не випало і краплини дощу, а в тіні стовпчик термометра сягав 37 градусів. Будували і копаніри - так звані схованки для військової техніки. Рили окопи, траншеї та робили там хороше водовідведення. Адже на сході грунт піщаний, більше глини і піску. І якщо вода потрапляє в окопи, то так і стоїть.
У Солідарі допомогли школі з електрикою, в Бахмуті відновили систему водопостачання, яку пошкодили терористи, а в Новоселівці збудували новий міст. Старий 50-метровий сепаратисти підірвали. Також повністю відновили там дорогу.

ВІДРЯДЖЕННЯ В АТО НА ПІВТОРА РОКУ

Півтора року без ротацій у зоні АТО провів 308 батальйон (командир полковник Леонід МАТВЄЄВ). Саме на їхні плечі лягло чимало роботи: фортифікаційне обладнання позицій військ, встановлення вибухових і невибухових загороджень, проведення заходів із маскування. За цей час військовослужбовці підрозділу укріпили понад 30 передових позицій - під Дзержинськом, Луганським, Троїцьким, Попасною, працювали вони і поблизу шахти Бутовка.
ТІ, ХТО ПІДКОРЮЮТЬ ЗЕМЛЮ, ВОДУ І ВОГОНЬ- Виконували завдання в таких населених пунктах, як Попасне, Луганське, Дебальцеве, - ділиться спогадами головний сержант інженерно-саперної роти 308 батальйону безпосереднього підпорядкування 48-й інженерній бригаді Віталій НЕМАЗАНИЙ. До речі, він був одним із чотирьох військовослужбовців, яким доручили піднімати синьо-жовтий стяг у День Державного Прапора в Кам’янці-Подільському. - В Попасному і Луганському облаштовували ротні опорні пункти. Рили траншеї та обшивали все дошками, щоб хлопці мали надійний захист. Інколи працювали в тумані, щоб бойовики нас не бачили.
Але «найвеселіше» було в Попасному, яке й досі залишається гарячою точкою в зоні АТО. Одного разу зненацька почали гатити по наших позиціях. У цей час на екскаваторі працював молодший сержант. Він сидів у кабіні й нічого не чув. Я підбіг і витягнув його звідти. Вчасно, бо техніку таки зачепило.
Були і на шахті Бутовці. Не має там жодної вцілілої будівлі. У хлопців навіть не залишилося перекриття. Коли прибули туди, то насамперед засипали щебенем дорогу, бо проїхати було неможливо. А наші сапери під обстрілами ворожих снайперів знімали там мінні поля. Не стріляють бойовики лише тоді, коли ОБСЄ приїжджає.
На одній із ліній оборони під Дебальцевим є школа. То ми тричі замінювали на ній шифер, встановлювали пластикові вікна, які придбали волонтери та місцеві підприємці, допомагали з ремонтом.
Днями знову їхатиму на схід у чергову ротацію.
А ще військові 308 батальйону готуються їхати в Сумську область на змагання, щоб вибороти звання найкращого інженерно-саперного підрозділу.

МІСТ 600 МЕТРІВ НЕ ПРОБЛЕМА

Водну ж стихію успішно приборкують військові 11 ПМБ. Їхнє основне завдання - швидко навести мости, пороми, десантні переправи.
- Найдовший міст, який кидали понтонери в зоні АТО, - 120 метрів, - каже командир берегового відділення першої понтонної роти 11 ПМБ безпосереднього підпорядкування 48-й інженерній бригаді сержант Сергій БЕНІЦЬКИЙ. - Облаштовували його біля населеного пункту Щастя через річку Сіверський Донець. А під час масштабних навчань «Рубіж-2016» військові інженери за дві години кинули міст довжиною майже 600 метрів! У створенні цієї переправи було задіяно понад 500 військових і близько 300 одиниць техніки. Це найбільша переправа, яку зводили понтонери за роки незалежності.
Сьогодні, як кажуть військовослужбовці, їхнє найголовніше завдання - закінчити війну на Донбасі. І тоді в мирній Україні будуватимуть плани на майбутнє. 


Автор:  Галина МИХАЛЬСЬКА

Повернення до списку