ЗАПАХУ КНИГИ ПЛАНШЕТ НЕ ЗАМІНИТЬ
Чутки про те, що в Кам’янці бібліотеки можуть зникнути, активно гуляють містом. І доки одні кам’янчани байдуже відхрещуються, мовляв, у країні війна та скрута, і на чомусь усе одно доведеться економити, інші ж, засукавши рукави, почали воювати за книгозбірні й засипати редакцію «Подолянина» листами.
«Старшокласницею я прибігала сюди майже щодня. Коли була редактором університетської багатотиражки, також поспішала в цю чарівну споруду, – пише нам член НСЖУ Юлія Лискун. – І досі давні знайомі – працівниці читального залу центральної міської бібліотеки – згадують, що я була найактивнішою читачкою. Але й сьогодні з трепетом заходжу до бібліотеки, щоб вдихнути приємний запах пилу, притаманний лише книжкам. Тут своя музика, свої кольори, своє відчуття і бачення, свій світ. Я чую, як поза цими велетенськими стелажами сновигають чиїсь постаті, які час від часу повстають зі сторінок…
Я виросла з бібліотеки. І своїх дітей привчила до читання. Скажу так: хто намагається захищати переваги Інтернету перед читанням книжок – ніколи не відвідував бібліотек, не купував книг, із тремтінням їх не гортав. Казати, що діти сьогодні не читають, можуть ті батьки, які не читають самі й не прищеплюють дітям любов до книги, до культури, до прекрасного».
Свій протест щодо закриття бібліотек висловили і кам’янецькі митці із творчого клубу «Ліра», який протягом багатьох років підтримує дружні зв’язки з міською бібліотечною системою. Разом із бібліотекарями вони у стінах філій організовують творчі зустрічі й концерти та вдячні їм за співпрацю щодо популяризації друкованого слова.
Інтернет не відібрав у книги шанувальників навіть за океаном. Як розповіла «Подолянину» кам’янчанка Наталія, котра вже декілька років проживає в Канаді, попри всі переваги електронної книги і планшетів, паперова книга і бібліотеки залишаються поза конкуренцією.
– У центрі Едмонтона є одна велика бібліотека, філії якої розміщені в кожному районі, – каже Наталя. – Приходять сюди люди різного віку. Для дітей тут є ігрові кімнати, а дорослі можуть посидіти за комп’ютером, скачати фільм чи електронну книгу. Кожному читачеві, який має власну електронну картку, видають по 40 книг на місяць. Частина коштів на утримання бібліотек закладена в бюджеті, решту заробляють самі читальні. Кожна філія має клаптик у приміщенні, яке здає в оренду. Там облаштовують невеличкі кафе, де можна перекусити, щоб далі продовжити роботу. Центральна книгозбірня раз на рік розпродує старі книги і підручники по долару. За отримані кошти поповнюють полиці новими книгами. Крім того, навіть за тисячу кілометрів від України можу насолодитися новинками українських видавництв. До речі, чимало з них я замовляла, адже ця опція доступна кожному читачу на спеціальному сайті epl.ca.
Модернізувати бібліотечну систему наразі мріють і в Кам’янці. Як запевняє директор департаменту гуманітарної політики міськради Альона Кузема, закривати книгозбірні поки ніхто не збирається. Навпаки, щороку вони активно поповнюють арсенал свіжої літератури і приваблюють нових читачів.
– Під час планування бюджету на 2015 рік мови про закриття бібліотек не було, – каже Альона Леонідівна, – єдину проблему маємо із філією №5 на вул.Короленка. Вона розміщена в орендованому приміщенні школи №10, тому бібліотека там буде тільки до 31 травня. Інших причин закривати будь-яку з філій не маємо. Але роботу бібліотек нині необхідно переформатовувати. Із книгосховища вони мусять перетворитися на місця спілкування людей. Наразі обговорюємо питання розміщення в центральній бібліотеці Відкритого університету Майдану. Бібліотечна система має адаптуватися до сучасних умов. І потрібно це їй не лише для того, щоб вижити, але й щоб розвиватися.