УДРУГЕ: НАПОЛОВИНУ, АЛЕ ГАРНО
44 роки тому, 16 липня 1971 р., на будинку прядильно-ткацької фабрики (колишній будинок Подільської духовної семінарії, тепер – Картинна галерея) було урочисто відкрито меморіальну дошку.
Напис на ній сповіщав: «Тут, у Подільській семінарії, в 1849-1856 рр. навчалися українські письменники-демократи С.В.Руданський і А.П.Свидницький». Приводом до відкриття дошки стало те, що 18 липня 1971 р. виповнювалося 100 років із дня смерті Свидницького. Під час реставрації будинку дошку зняли й, попри обіцянку, повторно не встановили. Побита таблиця зберігалася в дворі НІАЗу «Кам’янець». 22 серпня 2015 р. справедливість відновлено наполовину: на будинку Картинної галереї відкрито меморіальну дошку Степанові Руданському.
Щедрий презент кам’янчанам зробили хмельничани. Адже саме Хмельницька крайова організація Всеукраїнського лікарського товариства (голова – нейрохірург Хмельницької обласної лікарні Борис Ткач) з нагоди 24-ї річниці Незалежності України подарувала Кам’янцеві меморіальну дошку пам’яті великого українця. Її виготовленню посприяли Хмельницька обласна організація Національної спілки письменників України, Хмельницький окремий курінь ім.Данила Нечая Українського козацтва, Хмельницька обласна організація ВО «Свобода». Надзвичайно гарну дошку виготовили хмельницькі скульптори Роман Албул і Микола Мазур.
На її відкритті виконав дві пісні на слова поета – «Повій, вітре» та «Гей, браття-козаки» – директор Хмельницької дитячої музичної школи №1 Артем Ромасюков.
В урочистостях також узяли участь, виступили з вітальними словами заступник міського голови Кам’янця-Подільського Дмитро Васильянов, директор Одеського інституту психічного здоров’я, голова правління Всеукраїнського лікарського товариства Микола Тищук, 80-річний військовий лікар Олексій Боржковський (його прабабуся Ольга – рідна сестра Степана Руданського) та ін.
Тепер би дочекатися, щоб на будинку Картинної галереї з’явилася дошка Анатолієві Свидницькому. Давно пора увічнити меморіальною таблицею пам’ять про лікаря й історика Юзефа Ролле на будинку, де він мешкав (Татарська, 4). Та й лікар і просвітянин Костянтин Солуха зачекався в місті над Смотричем на пошанування від сучасних депутатів. Чи знову чекатимемо, що колись хмельничани, вінничани, варшав’яни подбають про увічнення пам’яті славних кам’янчан?