ЗА РЕЖИСЕРСЬКИМ ПУЛЬТОМ – КАМ’ЯНЧАНИН
Переглядаючи по телевізору улюблені «Страсті за Ревізором» чи сміючись над жартами шоу «Хто зверху?», ми навіть і не здогадуємося, що в цей самий момент вередливими зірками в кадрі вправно керує кам’янчанин.
Пильно слідкуючи за картинками на моніторі, 28-річний Дмитро Ладвіщенко контролює знімальний процес більшості найрейтинговіших шоу «Нового каналу». В руках молодого режисера прямі ефіри та багатомільйонні телепроекти, а його командний голос – запорука вдалого вигляду відомих облич у кадрі. Працюючи на телебаченні понад десять років, Дмитро не з чуток розповідає про зворотний бік картинки на екрані. А він, як виявляється, не менш яскравий, ніж кадри улюблених телешоу.
– Телебачення – як наркотик. Воно затягує. Бо кожен наступний день тут не схожий на попередній. Щодня ти переживаєш невідомі досі емоції – нові випуски, проекти, знайомства. Це не канцелярія чи бібліотека, де проживаєш «день сурка», – каже Дмитро Ладвіщенко про улюблену справу.
Працювати на телебаченні провідний режисер наймасштабніших проектів «Нового каналу» розпочав ще у 17. На свій перший робочий день харизматичний та енергійний юнак вийшов за три дні до того, як пішов на навчання до університету. І хоч в столиці обрав дуже далекий від телебачення профіль – факультет інформатики і обчислювальної техніки НТУУ «КПІ», не втримався від пропозиції спробувати сили на «Новому каналі», де працювала його сестра. Розпочинав декоратором, згодом отримав місце асистента режисера. Але, набравшись телевізійного досвіду, невдовзі й сам сів за режисерський пульт.
– Спочатку було дуже важко, бо не знав ні програмного забезпечення, ні самого процесу, – розповідає Дмитро. – Крім того, опановувати професію доводилося за сумісництвом із навчанням. З п’ятої ранку до дев’ятої вечора працював, а наступного ранку вже їхав на пари в університет. Я був дуже молодим асистентом режисера, тож сприймали мене не надто серйозно. Показати себе вдалося лише тоді, коли трохи «обріс м’язами» і набрався телевізійного досвіду.
Тоді хотів вступити на режисуру до профільного вишу, але передумав. Не хотілося заганяти себе в рамки теорії. Вважаю, що інколи навіть краще її не знати. Бо в своїй роботі не мислю шаблонами, а роблю так, як подобається. В команді ранкового шоу «Підйом» я почав працювати ще тоді, коли його ведучими були Маша Єфросиніна і Юрій Горбунов. Спершу став асистентом режисера з титрів.
– Чи траплялися курйози в роботі, адже виходили Ви в прямому ефірі?
– Коли тільки розпочинав працювати на титрах, траплялося чимало кумедних ситуацій. Граматика – «не мой конёк», адже зі школи більше уваги звертав на точні науки, тому міг допустити друкарську помилку чи неправильно щось написати. Пам’ятаю, під час першого мого ефіру в «Підйомі» у студії чекали музичний гурт під назвою «Jethro Tull» («Джетро Талл»). Гостьовий редактор забігає, поспіхом каже назву і йде зустрічати гурт. Як правильно її написати англійською, не знаю й досі (сміється). Набрав ту назву, як зміг, і в результаті вийшло щось таке, що після ефіру мені сказали, аби наступного разу назви набирав редактор. А якось до студії прийшов президент якоїсь дуже поважної асоціації. Зазвичай шаблони титрів ми готуємо заздалегідь, а під час ефіру просто міняємо їх на потрібний. Ім’я і прізвище цього чоловіка я змінив, а от його посаду переписати забув. На заготовці титрів у цьому рядку було написано «клоун»… Після цього випадку він більше ніколи до нас не приходив.
– Пам’ятаєш свій перший режисерський досвід?
– Коли ведучими «Підйому» стали Сергій Притула, Саша Педан і Оля Фреймут, я був уже на посаді асистента режисера. Тоді в програмі запустили виїзні роуд-шоу, де в ефір виходили з різних міст України, і знадобився режисер, який би їздив разом із командою. Це була моя перша повноцінна режисерська практика.
До речі, під час роуд-шоу народилася рубрика «Підйом рекомендує», яка потім втілилась в ідею програми «Ревізор», що навела немало страху на рестораторів і готельєрів України. Пробний випуск такого сюжету ми знімали саме в Кам’янці. Під час виїзних ефірів харчувалися в кафе, а в програмі хвалили тих, хто нас пригощав смачненьким. Але згодом залишати виключно позитивні відгуки набридло. Захотілося більш критично оцінити якість обслуговування.
– Як до вказівок такого молодого режисера ставилися найзірковіші ведучі «Нового каналу»?
– Особисто в мене з усіма дуже гарні стосунки. Спілкуюся і зустрічаюся навіть із тими, хто давно не працює на «Новому». Педан як земляк із Хмельниччини завжди мене підтримував. Дуже люблю Притулу. Частенько ходимо разом на пиво, а нещодавно гуляв на його весіллі.
Часом, коли на знімальному майданчику зіркові гості дивуються настирним вказівкам такого молодого режисера, напруга зникає після слів Притули: «Та все нормально, це ж Дімон – наш режисер».
– Мабуть, на Ваших спільних зйомках весело завжди.
– Коли на «Підйомі» працювали Педан, Притула і Фреймут – ефір був чистою імпровізацією. Тоді в ранковому шоу траплялося безліч приколів і смішних ситуацій. Чимало їх і на інших наших проектах.
Нещодавно такий курйоз трапився під час зйомок «Суперінтуїції» з Анфісою Чеховою. Притула запізнився на зйомки аж на дві години. Така затримка нам коштувала чимало нервів і пригод. Адже довелося телефонувати в «Бориспіль» і просити затримати рейс, яким одразу після зйомок Анфіса мала летіти додому. В нашій роботі траплялося всіляке, але літаки ми затримували вперше. Зрештою наші зусилля відклали виліт аж на сорок хвилин. Дуже смішно буває, коли з ведучого забувають зняти мікрофон, а він під час ефіру кудись відходить…
– Зйомки з якими зірковими гостями запам’яталися найбільше?
– Колись думав, що, працю-ючи на телебаченні, буду фотографуватися з відомими зірками, брати в них автографи. Але, потрапивши сюди, зрозумів, що вони – звичайні люди, з якими можна дружити і легко спілкуватися. На все життя запам’ятав знайомство з боксером Леноксом Льюїсом, відомим дизайнером Пакко Рабаном, інтерв’ю з Людмилою Гурченко, яке актриса дала за два місяці до смерті. Одне з перших своїх інтерв’ю як режисер знімав із Нікітою Міхалковим. І весь час боявся почути його зауваження.
– Які проекти «Нового» – твоя режисерська робота?
– Коли в «Підйомі» в складі ведучих були Олександр Скічко, Альона Мусієнко і Слава Соломка, я став його випусковим режисером. Паралельно працював і над іншими проектами «Нового каналу»: «Хто зверху?», «Суперінтуїція», «Страсті за Ревізором» тощо. Наразі я – режисер телеверсій усіх найбільших проектів виробництва «Нового каналу». Це великі студійні шоу, де керувати доводиться роботою десяти-чотирнадцяти камер. Прямі ефіри режисую в інформаційній програмі «Абзац!». Моя спеціалізація – прямоефірні та студійні шоу. Не люблю виїжджати в поля і знімати сюжети в болоті.
Насправді робота режисера не важка, але дуже відповідальна. Бо починається зі світла і місця розташування вази в кадрі, а закінчується контролем ведучих, операторів, звуку і картинки. Іноді буває складно, бо робота стає цілодобовою, але від думки піти у менеджери із восьмигодинним робочим днем стримують емоції, які може дати лише телебачення.