Понеділок, 06 Грудня 2021 р.
3 Червня 2016

«…А МОЖЕ, Й БЕЗ КЕПКИ»

7 червня докторові історичних наук, членові Національної спілки письменників України Віталієві Нечитайлу виповнюється 75 років.

Він відомий не тільки змістовними історичними й політологічними працями, але й ліричними віршами, дотепними гуморесками, історичними повістями й оповіданнями на сучасні теми. Пропонуємо увазі читачів кілька свіжих гуморесок Віталія Васильовича.

ДІАМАНТОВІ ПРОКУРОРИ

Віталій НечитайлоЄ усякі прокурори:

вчені й дилетанти,

і такі, що замість грошей

беруть діаманти.

Сипнуть здирнику Феміди

камінчиків жменю –

і престижна іномарка

у нього в кишені.

Хоч коштовності дрібненькі,

та ціна – висока.

Тож тримають їх подалі

від чужого ока.

Два столичні прокурори

у своїй конторі

у акваріум ховали

камінці прозорі.

Міркували: німа риба,

сліпа від природи,

про схованку не розкаже,

не наробить шкоди.

Але риба розказала

про їх «ноу-хау»

головному прокурору –

оруднику права.

Той новацію узявся

тримати в секреті

і акваріум поставив

в себе в кабінеті.

Тепер сам він його миє

і міняє воду,

із офшорів риб завозить,

що пішли у моду.

А щоб заздрісних службистів

не обсіли зваби,

помістив побіля рибок

дві кам’яні баби.

Поруч свій портрет повісив:

«Лицар у кольчузі».

В руках – шабля, меч двосічний,

булава – на пузі.

Під ним кінь пряде вухами,

дивиться сердито

і погрожує злодіям

золотим копитом.

ПРИКМЕТИ

У відділку поліцейськім

пані небайдужа

заявила про пропажу

собаки і мужа.

Два дні тому погуляли

оба до обіду

і де ділись – невідомо,

не лишили й сліду.

Офіцер взяв до уваги

заяву та й каже:

– Назвіть, жіночко, прикмети

суб’єктів пропажі!

– Мій собака, – мовить пані, –

австралійський келлі.

Не у кожного знайдеться

такий пес в оселі.

Екстер’єр його – розкішний,

реакція – гарна,

шерсть – подвійного покриву,

підшерстя – шикарне,

колір носа – золотавий,

очі – мигдалеві,

хода – рідкісна, неначе

в молодого лева,

хвіст донизу – означає

гратись не бажає,

а захоче – то угору

хвоста підіймає.

– Годі, пані! – в офіцера

сіпнулась повіка. –

Пригадайте ще прикмети

свого чоловіка.

– Та які в нього прикмети!

Ніби всі мав клепки.

Був у капцях і у кепці.

А може, й без кепки.

ЗВАРКА

Повернулася додому

із лікарні Рая

і – до праці: бараболя

в бур’яні чекає.

Гриць забрав у жінки сапу,

став її корити:

«Це ж як треба дурній бабі

себе не любити!

Не втече твоя робота,

наберися сили».

Рая слухає й не чує,

несе з хліва вила.

Грицько вила забирає,

ховає за хату.

Жінка бігцем – у причепу,

хапає лопату.

Коли їхня переверза

перейшла у сварку,

Грицько бачить: пусте діло.

І згадав про зварку.

Поскладав докупи сапу,

лопату і вила

і зварив, щоб від роботи

дружина спочила.

Одним духом для корови

накосив пирійки

і на вузол, для страховки,

зав’язав їй дійки.

Віталій НЕЧИТАЙЛО.