Четвер, 28 Березня 2024 р.
17 Червня 2016

ВЕЛИКИЙ ПЕРЕТИН АМЕРИКИ

Від Нью-Йорка до Сан-Франциско – на велосипеді!

З масою емоцій, нових знайомств, вражень від стилю життя і вчинків американців. Уродженець Кам’янця-Подільського Артем ШВЕЦЬ із другом Єгором КОВАЛЬЧУКОМ повністю перетнули США зі сходу на захід, проколесивши 5737 кілометрів.

Про Артема Швеця «Подолянин» уже писав 25 вересня минулого року, коли він на велосипеді об’їхав мало не пів-Європи. А тепер мандрівник погодився розповісти нам і про свою американську подорож.

ЯК У США ЗАРОБИТИ ГРОШІ?

Артем Швець у штаті Арізона«Прилетівши до Нью-Йорка, ми спочатку взялися шукати роботу, бо грошей практично не мали (крім відкладених на випадок надзвичайних ситуацій). Суть поїздки бачили не тільки в тому, щоб перетнути Америку, але й заробити на подальші перельоти, мандрівки та необхідні витрати.

Знайти тимчасовий прихисток і підзаробіток у незнайомому американському місті найлегше в якомусь храмі. Там цілком реально напроситися на одноденну роботу за невелику плату. Ми, наприклад, прибирали територію, громадили листя. Згодом у пошуках серйознішого заробітку вирушили на Брайтон-Біч (район Нью-Йорка, в якому проживають дуже багато вихідців із колишніх радянських республік. – Прим. авт.), де купили російськомовну газету з оголошеннями (англійською досконало не володіємо). Натрапили на пропозицію роздавати листівки на острові Манхеттен за 30 доларів у день. Але, трохи попрацювавши, зрозуміли – в Америці можна знайти і кращі варіанти. Тому вирішили виїхати на північ штату Нью-Йорк, де познайомилися із росіянином Анатолієм Курлатом – дивовижним поетом, композитором і художником, котрий живе просто в лісі, облаштувавши таку собі мистецьку хатинку.

«Застрягши» в гостях у поета аж на два місяці, нам вдалося познайомитися із багатьма вихідцями з України та Росії. Саме вони нам і допомагали знаходити роботу неподалік. В основному прибирали території, перевозили меблі, будували ангари на фермі, ремонтували дахи (нас навчали, як це робити). Отримували зарплату від 30 до 75 доларів у день.

Люди в Америці настільки відкриті, що часто просто так давали нам трохи грошей: по 5, 10, 20 доларів. Уявіть: на шляху від Нью-Йорка до Сан-Франциско нам пожертвували близько 400 доларів США.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ НАШОЇ МРІЇ

Під час мандрівки ми ночували переважно в наметах. А в Нью-Йорку, на острові Манхеттен, взагалі розкладали їх у центральному парку. І при цьому поліція нас не помічала, зауважень ніхто не робив. А от чимало людей, які вранці робили пробіжки парком (в Америці, до речі, заняття спортом дуже популярні) навіть почали з нами вітатися.

Якось попросили дозволу переночувати в наметі на території церкви. І нам без проблем дозволили. Наступної ночі ми знову там поселилися, вже не повідомляючи наглядачам храму. Ніч минула спокійно, а о п’ятій ранку до нас підійшов полісмен. Коп перевірив документи, поставив декілька запитань і довів до нашого відома, що ночувати тут не можна. Це й був той єдиний випадок, коли нас прогнали.

Та найбільшою несподіванкою став вчинок полісмена Девіда у штаті Оклахома. Він прийшов до нашого намету, розкладеного в парку, сказав, що це протиправно, і… з власної кишені оплатив нам дводенне проживання в місцевому готелі. І взагалі, в Америці поліція значно лояльніша, ніж у Європі. Якщо в Чехії нас штрафували за виїзд велосипедами на магістраль, то у США – лише просили покинути трасу.

А щодо безпеки такої мандрівки, то, можна сказати, проблем у нас не виникало. Звісно, у великих містах є райончики, де ввечері краще не з’являтися. В менших – зовсім тихо. Спокій у місті контролює поліція.

МАННА АМЕРИКАНСЬКА

На березі Тихого океану біля м.Санта-Круз (штат Каліфорнія)Розповім і про харчування. Не повірите, але воно переважно обходилося нам задарма. Річ у тому, що в США супермаркети викидають страшенно багато їжі, в якої закінчується термін придатності, хоча вона ще не зіпсована. Різні соціальні служби або церкви приймають ці продукти і безкоштовно роздають тим, хто їх потребує. Загалом в Америці є чимало соціальних програм для харчування безхатьків. Ми розповідали, що мандруємо, і нам теж пропонували їжу: супи швидкого приготування, хліб, піцу, пиріжки, консерви, різні фрукти: банани, авокадо, апельсини, яблука, виноград. Крім того, ще шоколадні й молочні енергетичні коктейлі, кока-колу, воду.

У голові не вкладається, скільки цінних речей в Америці просто викидають! Якось ми помітили, як один чоловік викинув у смітник мобільний телефон, підняли його, виявилося – робочий. А одного разу якийсь мільйонер робив ремонт і позбувся багатьох гарно збережених меблів. Чоловік, у якого ми на той час підробляли, вирішив забрати їх собі. Таких випадків багато. Люди просто віддають те, що їм не потрібно. І кожен охочий без проблем може знайти такі речі на вулиці.

Хочу відзначити, що в США дуже висока моральна культура. Якщо звертаєшся до людини, вона обов’язково тобі допоможе.

Від штату Нью-Йорк до Огайо ми їхали 10 днів без зупинок. У той час ще траплялися заморозки. Грілися тільки тим, що цілий день крутили педалі. Іноді це не допомагало, бо починали замерзати руки. Та в місті Цинциннаті випадково познайомилися і розговорилися з лікарем і велолюбителем Коркі Вебером. Він дуже здивувався, коли почув, що ми ночуємо в наметі, і запросив додому. Перед тим, як піти на роботу в нічну зміну, Коркі залишив нам ключі від квартири, показав, де можна помитися, поїсти, поспати, як працює ландромат (машина, котра пере і одразу сушить одяг). Зранку він повернувся, ми сфотографувалися на пам’ять і поїхали далі. На жаль, у наших краях довіри такого рівня не знайти. Точніше, вона була, але втратилася.

Американці часто запрошували до себе додому або замовляли нам номери в готелях.

ЧЕРЕЗ ПІВСВІТУ: ІЗ США НА БАЛІ

Магазин безкоштовної соціальної їжі «Food bank»На сході та заході Америки люди, звісно, відрізняються. Нью-Йорк – більш ділове місто, всі поспішають, метушаться. А Сан-Франциско – молодіжний центр творчих людей, там багато музикантів і художників. Але інфраструктура скрізь однаково розвинена.

Загалом трохи більше як два місяці ми прожили у штаті Нью-Йорк і ще два місяці у нас зайняв переїзд із Нью-Йорка до Сан-Франциско. Довше затриматися ми не могли, бо завчасно взяли квитки на авіарейс із Сан-Франциско на острів Балі (Індонезія).

Вам, мабуть, цікаво дізнатися про грошові витрати. Так от: віза – 160$, переліт із Росії до США – 180$, переліт із США до Індонезії – 423$, витрати на їжу та запчастини для ремонту велосипеда – 400$.

А от Індонезія запам’яталася вулканом Агунг, океаном, дайвінгом, дешевою їжею та відкритим народом. Але це вже інша історія…».