КОЛИ МІСТО СТАЄ РЕСПУБЛІКОЮ

П’ять музичних сцен, сотня гуртів із різних країн, нові мурали на стінах і близько десяти тисяч гостей – такою була шоста «Республіка» у Ка­м’ян­ці. На чотири дні рок-фестиваль перетворив наше місто на обитель меломанів, які повністю віддалися масовому тусованню. Як усе було і про що за лаштунками розповідали нам солісти гуртів – ексклюзивно у цьому номері.

НА «РЕСПУБЛІЦІ» «ВІДРИВАВСЯ» ПОСОЛ ШВЕЙЦАРІЇ

А поки музичні й наметові майданчики готувалися до початку фестивалю, стартував він усе-таки із мистецької частини. Не зраджуючи традицій, «Республіка» і цьогоріч поповнила список арт-об’єктів, що бездоганно вписуються у пейзажі кам’я­нецьких вулиць. Та про це трохи згодом. Бо поки мурали малювалися, керівництво міста у рамках фестивалю проводило ділові зустрічі.

У натовпі безтурботних неформалів – фанатиків інді-року, пульсуючого фанку чи танцювального регі – можна було побачити й досить офіційних гостей. У коловорот шостої «Республіки» поринув Повноважний Посол Швейцарії в Україні Гійом ШОЙРЕР, котрому після прийому в міськраді довелося скинути пі­джак, аби не надто виділятися серед юрби перед головною сценою фесту на валах. Він і сам побував на ній, вітаючись із «респуб­ліканцями» перед виступом швей­-царського гурту «Scream Your Na­me», запрошеного на захід.

– Посольство Швейцарії активно підтримує різні культурні проекти в Україні, тому позитивно відгукнулося і на нашу пропозицію співпраці що­-до «Республіки», – розповіли органі­за­тори під час зустрічі з паном Шойрером у міській раді. – Посоль­ство з радістю взяло участь у запрошенні швейцарського гурту й у зобра­женні в Кам’янці муралу, присвяченого українсько-швейцарській дружбі.

За словами швейцарського дипломата, від малюнків на кам’янецьких будинках він прос­то у захваті. Більше того, повноважний гість не виключає можливості, що колись і його син, який теж малює, долучиться до «республіканського» арт-проекту в нашому місті.

– В Україні проводяться багато відомих фестивалів, один з яких – ваша «Республіка», – каже Гійом Шойрер. – Це дуже важливо для розвитку туризму. Ми раді, що швейцарський гурт присутній на такому заході, й оскільки ми частково є спонсорами фестивалю, сподіваємося на подальше партнерство.

На своїй сторінці у «Твіттері» посол пообіцяв викласти фото з невеличкою сувенірною корівкою, символом Швейцарії, яка разом із представниками посольства подорожує Україною, а тепер побувала і в Кам’янці.

ЛЕГЕНДАРНІ ГЕРОЇ ТА ЧАПЛІН ВІД МІРЗОЯНА

Про співпрацю зі Швейцарією кам’янчанам нагадуватиме й один із малюнків на стіні, зроб­лений у рамках мистецької частини цьогорічної «Республіки». Побачити кольоровий стріт-арт можна на вул.Пушкінська, нав­проти закладу «Chicken Hut». Ідея муралу передбачає поєднання двох легенд – про заснування Кам’янця братами Коріатовичами і про національного героя Швейцарії, борця за незалежність країни Вільгельма Телля. Сірі будні кам’янецької стіни розфарбували троє художників із одеської студії «М97», а також каліграфіст і дизайнер Катя Яцушек з Луцька.

Невеличкий настінний рисунок залишив після себе й відомий український співак Арсен МІРЗОЯН. Він зобразив портрет Чарлі Чапліна у внутрішньому дворику піцерії «МакСмак». Порадами артисту допомагала київ­ська художниця Анна Звягін­цева, котра попередніми роками вже розмальовувала наші стіни.

– Звідки у Вас ще й художній талант? – запитали ми в Арсена.

– Я в дитинстві почав малювати, і мама відвела мене у художню школу. Тоді мені здавалося, що я й так усе вмію, тож дарма витрачаю час. Тому почав утікати з уроків. Однак якось знайомий скульптор мені довів, що «ні фіга ти, чувак, не шариш». І я дійсно продовжив вчитися малювати, але для себе. Раніше своїх робіт ніде не виставляв, за винятком портрета Висоцького на одній з афіш.

– Арсене, а чому саме Чапліна вирішили зобразити у Кам’янці?

– Це дуже позитивний персонаж. Людина, до якої немає питань.

– Ваше становлення як музиканта теж відбулося не відразу…

– Перші спроби грати рок-музику почалися десь 1996 року. В 98-му активно їздив по фестивалях із гуртом «Тотем». А потім «зав’язав» із музикою і почав займатися гумором. Вирішив, що у цьому досягну більших успіхів. До музичного мистецтва повернувся вже з іншою філософією. Записав перший альбом, зняв кліп, утім не знав, як розвиватися далі. Тут і став у нагоді конкурс «Голос країни». Тепер музична діяльність для мене стала основною. До того я 12 років працював на заводі «Запоріжсталь».

– Вас часто запрошують виступати на рок-фестивалях?

– Ні. Наш музичний продукт – це трохи інше, – продовжує Арсен Мірзоян. – Але для фестивалів ми створюємо відповідне аранжування у більш роковому стилі, імпровізуємо. Музикант мусить мислити на сцені.

– Підготували для своїх прихильників нові композиції?

– Все, що є нового, наразі знаходиться на студії. Почали записувати четвертий альбом, і поки всі треки тримаємо в таємниці. Оприлюднимо їх перед ювілейним туром у листопаді (до речі, запланований концерт і в Хмельницькому).

А щодо муралу на турбазі «Поділля», то, як кажуть організатори, він з’явиться трохи пізніше. За словами Андрія Зоіна, у такій насиченій, як цьогоріч, програмі досить складно поєднувати музичну та художню частини. Проте фарби у них вдосталь, тому цілком імовірно, що малюнки будуть іще на декількох стінах.

ПРО ЩО ГОВОРИЛИ ЗІРКОВІ МУЗИКАНТИ

Ми порушимо хронологію фестивалю, й одразу зауважимо, що для багатьох головною подією «Республіки» став приїзд гурту «The Hardkiss» із екстравагантною солісткою Юлією Саніною. Колектив після національного відбору до «Євробачення-2016», де поступився Джамалі, набрав неймовірної популярності. Такої кількості глядачів сцена на валах, мабуть, не бачила ніколи! Тим, хто прибув послухати «The Hardkiss» перед самим початком, уже було нереально дістатися ближче до сцени.

Чимало людей прийшли до основних підмостків і заради виступу гурту «Скрябін». Звісно, без Андрія Кузьменка, котрий загинув минулого року в автокатастрофі, це зовсім не той «Скрябін». Однак порівнювати їх, мабуть, і не варто. Зовсім іншого колориту пісні набули через те, що роль соліста переважно виконує дівчина – колишня бек-вокалістка гурту, а також солістка «Пающіє труси» та «LIZ GUN» Ольга Лізгунова. І треба сказати, що, за словами учасників «Скрябіна», у них досить щільний гастрольний графік, тобто популярності вистачає.

Серед інших учасників, котрі були на головній сцені, відзначимо німецький гурт «Kadavar», що запам’ятався пишними шевелюрами музикантів, російський «Animal ДжаZ», білоруський «Дай Дарогу»… Хоча багато гостей «Республіки» із нетерпінням чекали виступів конкретних виконавців, проте отримували драйв від пісень усіх.

А от польська «Chemia», на жаль, не приїхала, позбавивши «республіканців» можливості познайомитися із директором «Укрзалізниці» Войцехом Бальчуном, який є гітаристом цього гурту. Як пояснили згодом організатори, соліст захворів, а в самого Бальчуна з’явилися невідкладні справи. Сподіваємося, посадовець-музикант іще згадає про наше місто.

Поняття «main stage» (головна сцена) на цьогорічній «Республіці» стало трохи умовним, бо за рівнем виконавців майданчик у Старій фортеці їй нічим не поступався, а для багатьох взагалі став цікавішим. Тут звучала трохи «легша» музика, а виконавці були ближчими до народу – дозволяли собі діалог зі сцени й автографи і фото після виступу.

Високий рівень фестивалю організатори продемонстрували ще у перший його день, тому що вже тоді фортеця «кайфувала» під запальну музику британського гурту «Molotov Jukebox» із зірковою солісткою-акторкою Наталі Теною, про яких ми писали ще минулого номера.

У фортеці співав і згаданий вище Арсен Мірзоян, пісню котрого про «безвозмездний подарунок» підспівували всі. Ще один із хедлайнерів – київський фольк-метал-гурт «Тінь Сонця», що називає свій стиль козацьким роком.

– Які Ваші відчуття після виступу? – запитали ми у фронтмена «Тіні Сонця» Сергія Василюка.

– Нам дуже сподобалося, що прийшло багато людей, від яких чулася віддача. Взагалі, Кам’янець надихає. Ця фортеця і каньйон – просто унікальні. Місто хоч і маленьке, та я його дуже люблю.

– Відчуваєте, що, зважаючи на військові дії в Україні, Ваша патріотична музика стала затребуванішою?

– Інтерес до козацького року дійсно зріс. Утім головне, що ми робимо свою справу. Чимало з тих співанок, які звучали сьогодні, наш гурт виконував іще до Помаранчевої революції. Ми завжди були самі собою та раді, адже сьогодні українці прокидаються.

– Незабаром наш боксер Олександр Усік боротиметься за чемпіонський пояс за версією WBO. Той факт, що він виходить на ринг під Вашу композицію «Їхали козаки», додає гурту популярності?

– Цього разу він уже не виступатиме під нашу пісню. Усік вчинив зовсім не патріотично. По-перше, сказав: «Крим – це Крим», – а не «Крим – це Україна», а потім взагалі заявив, що ми з росіянами один народ – слов’яни (Олександр Усік проживає у Криму, але виступає під українським прапором, останнім часом уникає розмов на політичну тематику – прим. авт.). Спочатку ми нормально спілкувалися, проте, бачите, людина змінюється під впливом певних обставин.

«Відірвалися» глядачі й під час виступу Анастасії Кочетової, відомої під псевдонімом Еріка. Втім на фестиваль вона приїхала з новим ім’ям – MamaRika, а після виступу взагалі зізналася нам, що категорично проти того, аби про неї згадували, як про Еріку.

– Я наразі в приємному шоці, – не стримувала емоцій MamaRika. – У мене абсолютно нове життя, нова музика, нове ім’я. Я повністю «реінкарнувалася». Сьогодні була прем’єра моєї нової програми. Більше половини пісень прозвучали на публіці вперше. І я не сподівалася на таку реакцію. Знаєте, коли співаєш щось прем’єрне, і люди його ще не знають, то завжди боїшся – може не сподобатись. Однак Кам’янець-Подільський нас сьогодні «розірвав». Ми щойно зійшли зі сцени, і скажу, що «Республіка» – це реально крутий фест. Тут дійсно дуже вільні та неймовірні люди.

– Готові приїхати до нас іще?

– Хочу, звичайно хочу іще до вас приїхати. Кличте! Тому що цей драйв, котрий люди мені передали, – це супервідчуття.

Улюбленцями кам’янецької публіки сміливо можна назвати гурт «Viviene Mort», котрий прикрашає наш фестиваль далеко не вперше. Солістка із ніжним голосом Даніела Заюшкіна стверджує, що любов з кам’янчанами – взаємна.

– Тут ми виступали вже всьоме, – каже Даніела. – Якщо сприймати міста, як кімнати у будинку, то ця для мене дуже затишна. Почуваюся тут дуже тепло, всі для мене – друзі.

– Твій новий кліп «Пташечка» називають справжнім фурором. Мабуть, його зйомки стали для тебе справжнім задоволенням…

– Часто те, що фізично дається складно, приносить найбільший «кайф». Це набагато дорожче ніж те, що виходить швидко і легко. До речі, кліп монтувала сама, тож ця історія для мене стала цілою епопеєю під назвою «Пташечка». Радію, що результат усім подобається. Це досить приємний комплімент.

Не вперше розважав слухачів фестивалю і львівський інді-гурт «Один в каное».

– Як Вам масштабність цьогорічної «Республіки»? – запитуємо у них.

– Бачимо це ізсередини, тому складно усвідомити весь масштаб. Але перебувати тут приєм-но, – зазначають музиканти. – Місто нам дуже сподобалося, треба буде іще трохи тут прогулятися, аби насолодитися всією його красою.

– Відчуваємо любов «республіканців» до нашої музики, – додає солістка Ірина Швайдак. – Однак нам не завжди вдається показати композиціями, мімікою та жестами, як сильно ми любимо наших слухачів. Отримую задоволення від процесу співу, та для мене головне, щоб на фестивалі був гарний звук. Музиканти рідко або взагалі ніколи не задоволені ним. То, напевно, у них такий хронічний перфекціонізм у цьому відношенні. Втім загалом мені сподобалось.

Однією з головних родзинок «Республіки» стало відродження кам’янецького гурту «Пропала грамота», який свого часу був відомим на всю Україну. Постійно збиратися їм непросто, адже нині музиканти проживають у різних містах. Та все ж лідер і соліст колективу Павло Нечитайло запевнив, що виступ на «Республіці» не був одноразовим – «Пропала грамота» спробує час від часу тішити своїх шанувальників й надалі.

Зважаючи на велику кількість гуртів, чимало доволі відомих виконавців виступали на дещо меншій сцені – в арт-дворику фортеці. Та й там не бракувало слухачів. Цей майданчик мав свою специфіку – через відсутність звукоізоляції звичайних перехожих він робив слухачами фестивальної музики. У тому, щоправда, був один негатив: на цій локації подекуди виступали й гурти, котрі, попри шалену популярність у своїх прихильників, нецензурними текстами викликали неоднозначну реакцію містян.

А от сцена, розташована в тунелі на валах, звукоізольована капітально, тому могла працювати допізна. Тут танцювали під музику регі, слухали хард- та панк-рок і схожі стилі після 23.00. Бажаючі продовжити свій музичний вечір прямували до спорт-пабу «Команда» й арт-кафе «Щасливий кіт».

Ну, а подарунком для міста стали лаштунки біля «Ратуші», де «республіканцями» безкоштовно ставали всі охочі. А таких було немало. Виступали для них не лише кам’янецькі гурти («Бекінгем», «АпГрейд мрій», «Музичний стандарт» і чимало інших), сотні кам’янчан зібрала зірка української естради Віктор Павлік (інтерв’ю з ним див. на стор.4). До слова, послухати «Шикидим» прийшли навіть «покемони» і супергерої, які «відривалися» на валах.

Біля Ратуші діяла й так звана «Студентська республіка» із виступами команд КВН, конкурсами і розвагами з фарбами холі. Ну, а гостям фестивалю доводилося мігрувати за курсом «вали – фортеця – Ратуша – вали», аби не прогавити улюблених виконавців.

«РЕСПУБЛІКА» У ЦИФРАХ

Уже після закінчення фестивалю організатор «Республіки» Андрій Зоін із заступником міського голови Вадимом Савчуком і директором департаменту гуманітарної політики Альоною Куземою зібрали прес-конференцію, де підвели підсумки чотириденного дійства.

На п’яти сценах виступили близько сотні гуртів (це понад 800 артистів із групами забезпечення), які приїхали з восьми країн світу (Україна, Великобританія, Швейцарія, Швеція, Німеччина, Польща, Росія, Білорусь). На фестиваль завітала рекордна кількість відвідувачів – близько 10 тисяч із різних областей України (у тому числі й кримчани). Не проігнорували нашого фестивалю й іноземці. До Кам’янця прибули групи туристів з Польщі, Німеччини, Італії, Молдови, Білорусі, Литви. Близько 300 запрошень на рок-фест роздали учасникам АТО. Відвідувачі заселили всі готелі, хостели міста і приватний сектор (лише у наметових містечках розмістилося близько тисячі гостей).

Порядок у натовпі «республіканців» забезпечували 55 охоронців (15 кам’янецьких ветеранів АТО, решта – із Тернополя та Хмельницького), чергували 15 медичних працівників. Якщо впродовж року над організацією фестивалю працюють четверо осіб, то за два тижні до початку набирається команда зі ста чоловік. Організатори подбали про огородження локацій металевою сіткою і сигнальними стрічками. Та хоча впродовж чотирьох днів такого масового заходу прикрих інцидентів не трапилося, у ніч після закінчення «Республіки» загинула молода киянка, котра, перелізши через металевий паркан біля входу до фортеці, впала зі скелі. Організатори «Республіки» висловили щирі співчуття родичам загиблої. За словами правоохоронців, трагедія сталася через необережність дівчини, проте чимало недоброзичливців узялися маніпулювати фактом, «пускаючи стріли» в бік фестивалю і порівнюючи колоритних «республіканців» із монголо-татарською навалою, яка засмічує місто.

На прес-конференції Андрій Зоін прокоментував такий закид. Він сказав, що волонтери взялися прибирати вали ще за декілька днів до фестивалю, зібравши 26 мішків сміття. Привели територію до ладу й після чотириденного заходу.

Стали на захист організаторів і представники міської влади. Вони наголосили, що місто у нас туристичне, тому фестивальні ініціативи треба підтримувати. Кам’янчан попросили з повагою ставитися до гостей нашого міста. Навіть якщо вони по-іншому одягаються, носять цікаві зачіски чи мають власний світогляд – це не привід відмовляти їм у гостинності. Крім того, всі присутні на «Республіці» могли переконатися, що атмосфера фесту доброзичлива, а його учасники – дружелюбні, щасливі й просто позбавлені комплексів. Жодної бійки чи випадку агресії на заході не зафіксували, легше було «нарватися» на обійми «покемона».

Звісно, у такому масштабному фестивалі завжди можна знайти негативні моменти і невдоволених осіб. Однак, кажучи відверто, хіба хтось колись проводив у Кам’янці «крутіші» музичні заходи?

Віталій ГОРБУЛЕНКО, Тетяна ДИКА, Неля ПІЛЬКЕВИЧ.