МАЙСТЕР ГАРМОНІЇ ТА УНІСОНУ
Слухаючи фортепіанну музику, ми рідко задумуємося над тим, що навіть найбільші старання талановитого музиканта можуть зійти нанівець – коли інструмент розстроєний. «Голос» фортепіано – це 220-250 струн, і коли бодай одна фальшує – музичний твір безнадійно зіпсовано.
Якщо у вашому домі фортепіано стоїть не просто як меблі, то, швидше за все, ви чудово знаєте нашого сьогоднішнього співрозмовника – найбільш досвідченого й відомого в місті настроювача фортепіано Віталія ГРІНЬОВА. Професія ця для нашого міста рідкісна – попри велику кількість навчальних закладів, де готують музикантів, настроювачів можна перелічити на пальцях однієї руки. Тож Віталій Олексійович обслуговує десятки інструментів і в музичній школі ім.Т.Ганицького, і у хоровій школі, і в НВК №9 ім.А.Трояна (де до того ж працює викладачем класу баяна), і в інших закладах. Саме Віталію Олексійовичу довіряють настроювання концертних роялів перед відповідальними заходами. А ще він є «сімейним лікарем» для домашніх інструментів багатьох кам’янчан.
І АБСОЛЮТНИЙ СЛУХ НЕ ДОПОМОЖЕ
Після літніх канікул Віталій Олексійович настроює фортепіано в мене вдома. Завжди дивувалася його здатності лаштувати струни і водночас підтримувати розмову.
– У мене змалку був дуже добрий слух, – не відриваючись від справи, пояснює Віталій Олексійович. – Особливо це в армії проявилось. Я був зв’язківцем. І от увімкнено десять радіостанцій, усі говорять одночасно – хвиля на хвилі, а мені яку скажуть, ту й пишу, без проблем. Тому, коли біля мене хтось «бу-бу-бу», то мені це ніяк не заважає, але якщо співучий, мелодійний голос – тоді вже напружуюсь, прошу помовчати.
– У вас абсолютний слух?
– Ні. Насправді «абсолютний слух» і «слух настроювача» – це різні речі. «Абсолютник» на слух назве будь-які ноти, які натиснеш, але не кожен здатний зробити темперацію. Тому й настроювачів дуже мало.
– То чим же відрізняється слух настроювача?
– Як би це пояснити? Фортепіано має рівномірно темперований стрій: октава (тобто, інтервал між нотами до-ре-мі-фа-соль-ля-сі й знову до) поділяється на 12 рівних ступенів з інтервалами у півтона. Як бачимо, між білими клавішами розміщені чорні. Так от завдання настроювача – не просто виставити кожну ноту, а так налаштувати співзвуччя нот між собою, щоб для вуха це звучало гармонійно. І тут є дуже багато професійних тонкощів, залежно від того, який інструмент, для кого і навіщо він налаштовується.
– Ви, на відміну від багатьох колег, не користуєтесь електронним тюнером для вимірювання висоти звуку. Більше довіряєте власним вухам?
– Треноване вухо і так дуже добре визначає висоту звуку, але річ не тільки в цьому. Для кращого співзвуччя точно за камертоном настроюється тільки «ля» першої октави, а в інших нотах спеціально робляться невеликі похибки. Наукою не доведено – чому, але так воно звучить краще.
А ще бувають різні варіанти настроювання, так само як з одних і тих же продуктів можна зварити різний борщ. Одну ноту – озвучують дві або три струни, і настроїти їх можна по-різному. Можна зробити абсолютний унісон – тобто, всі три звучатимуть в один голос, а можна одну точно по камертону, другу крапельку вище, а третю – трохи нижче, і звук тоді буде більш об’ємним, багатшим – це так званий оркестровий стрій.
І таких комбінацій може бути багато, кому як подобається, тому маститі піаністи скрізь возять із собою персональних настроювачів. Рахманінов, наприклад, любив, щоб інструмент звучав з великим «розливом».
АКОРДЕОН ДОВОДИТЬСЯ ПИЛЯТИ
Віталій Гріньов зізнається, що налаштовувати музичні інструменти мріяв ще з дитинства. Його змалку цікавила і механіка, і музика.
У рідній Шепетівці, де народився 17 вересня 1948 р., з подачі батька Віталій пішов до музичної школи вчитися грі на баяні. Це визначило весь його подальший життєвий шлях: навчання в Хмельницькому музучилищі, рік викладання у Шепетівській музичній школі, вступ на музпед Кам’янець-Подільського педінституту. В нашому місті Віталій Олексійович і залишився працювати: викладачем класу баяна, згодом – завучем у районній музичній школі, а з 1992 року – викладачем у НВК №9 ім.А.Трояна.
– То був непростий час, «перебудова», криза. І це підштовхнуло мене також «перебудуватися», – усміхається Віталій Олексійович. – Я завжди цікавився настроюванням інструментів і теоретично вже все знав, але поверхнево. Навчальних закладів, де навчають цієї спеціальності, немає, тому я просто їздив до майстрів у Хмельницький, Чернівці, Тернопіль, Київ, вчився біля них.
Та цього виявилось замало, тому я поїхав на Чернігівську фабрику музичних інструментів. Там пройшов стажування біля досвідчених майстрів і отримав офіційні документи, що дають мені право настроювати, ремонтувати і робити оцінювання піаніно і роялів.
А після цього було стажування на Житомирській фабриці. Мені пощастило працювати в цеху, де робили дорогі баяни «Україна» на замовлення. Таким чином, я отримав 4-й розряд, тому можу робити настроювання та всі види ремонту акордеонів і баянів.
– А що важче налаштовувати: фортепіано чи акордеон?
– Звичайно, акордеон складніше. У фортепіано спеціальним ключем підтягуються струни, у мене це займає близько години. В акордеона «язички» треба підпилювати, на це й декілька тижнів може піти.
До речі, сім’я у Віталія Гріньова також склалася музична: дружина Людмила Григорівна – викладач фортепіано в ДМШ ім.Т.Ганицького, а дочка Віталіна – сольфеджіо та музичної літератури в цій же школі. Тож гармонії йому вдається досягати не лише у довірених інструментах, але й у власному домі.
Є ТЕРАПІЯ, А ПОТРІБНА ХІРУРГІЯ
Настроювача недарма називають «сімейним лікарем» для фортепіано, адже навіть якщо фортепіано просто стоїть, воно все одно з часом розстроюється, тому що натяг кожної струни – понад 100 і більше кілограмів, сумарний натяг – понад 20 тонн! І це «живий» інструмент, який реагує на коливання температури й вологості.
– На жаль, нерідко мене викликають, коли половина клавіш уже зовсім перестають грати, – нарікає Віталій Олексійович. – Це погано в першу чергу для самого учня, бо він до цього звикає і перестає чути фальш – тоді про яку якість навчання можна говорити? І це згубно для інструмента.
Якщо фортепіано використовується в середньому 5-7 годин на день, як у музичних школах, то, згідно з ДСТУ, настроювати його потрібно кожні 22 дні. А крім того, всередині інструмента – дуже складний клавішно-молоточковий механізм, який потребує регулювання, а деколи й ремонту. За 15 років інтенсивного використання він зношується на 90%, а в наших навчальних закладах інструменти працюють і по 25-50 років! Їх давно пора замінити.
На жаль, стану музичних інструментів у місті не надають важливого значення – звичайно, вистачає й інших проблем. Але свого часу в Кам’янці взагалі скоротили настроювачів, мовляв, такої одиниці не потрібно. В музичній школі ім.Т.Ганицького – елітній школі, яка мала найкращі інструменти в області, за чотири роки багато інструментів під’їла міль (всередині у всіх механізмах – вовняні прокладки). Зекономили тисячу гривень на ставці – а десятки тисяч пішли на вітер, бо механіка «полетіла», вони тепер потребують капітального ремонту. Тут уже настроювач не зарадить, бо він лише «терапевт», а потрібне втручання кваліфікованих «хірургів».
P.S. На жаль, якщо сама галузь культури в нашій країні перебуває на периферії уваги й фінансування, то вже така «дрібниця», як стан музичних інструментів у навчальних закладах і закладах культури, опинилась узагалі на далеких задвірках. Тішить лише те, що, завдяки таким фахівцям і ентузіастам своєї справи, як Віталій Олексійович, у нас досі є можливість, хоч і на старих роялях, та все ж почути справжню музику – без фальші.