Неділя, 03 Липня 2022 р.
10 Лютого 2017

«ЖЕНИХИ»

Володимир Горянський

Для довідки: Володимир Горянський – артист Київського академічного драматичного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, телеведучий, на сьогодні є одним із найпопулярніших українських акторів. У його доробку – понад два десятки ролей у театрі та понад сотня – у кіно та серіалах. Лауреат премії «Людина року» в номінації «Актор року» в 2002, 2003 і 2005 роках. Лауреат премії «Колесо фортуни». Народний артист України. 



Справжній аншлаг зібрала комедія «Женихи» за п’єсою Миколи Гоголя з народним артистом України Володимиром Горянським у головній ролі минулої неділі в РЦКМ «Розмай».

Незважаючи на високу вартість квитків (100-200 грн.), кам’янчан, охочих долучитися до вічного мистецтва театру, було так багато, що в залі довелося ставити додаткові ряди та стільці в проходах. Усе ж таки широка реклама і зіркове обличчя на афішах спрацювали на «відмінно».

Утім ці афіші стали й приводом для обурення деяких кам’янчан, адже вони були написані українською мовою, але не було вказано, що сама вистава – російською. Не вказали також і театру, який представляє виставу, однак найуважніші прочитали, що режисер-постановник – Володимир Стєклов, народний артист Росії, режисер Московського незалежного театру, який неодноразово приїжджав із гастролями до нашого міста.

Попри все, глядачі, котрі все-таки на один вечір відірвалися від телевізорів і віддали перевагу живому спілкуванню з акторами, отримали багато позитивних емоцій. Нехитрий сюжет про те, як п’ятеро неабияк пошарпаних життям женихів сватаються до купецької доньки Агафії Тихонівни, Гоголь перетворив на неймовірну суміш гострої соціальної сатири й гротеску, всі персонажі колоритні й не схожі один на одного.

Сміх та оплески в залі зазвучали із перших же хвилин, як на сцені з’явився персонаж Горянського – дворянин, надвірний радник Іван Кузьмич Підколесин, і знову й знову вибухали впродовж усієї вистави, а наприкінці кам’янчани буквально скупали акторів в оваціях.

Перед початком спектаклю Володимир Вікторович погодився дати для «Подолянина» невелике інтерв’ю.

– Володимире Вікторовичу, Ви вже бували у Кам’янці з виставами?

– Ні, це вперше, але я приїжджав до Кам’янця на екскурсії, тому знаю ваше місто.

– За роль Підколесина Ви 2003 року отримали професійну театральну нагороду «Київська пектораль». Отже, це одна із найкращих ролей у Вашому репертуарі?

– Я справді отримав нагороду за цю роль, але в своєму театрі драми і комедії на лівому березі. Вистава, яку ми привезли до вашого міста, – це постановка іншого режисера і зовсім інша роль. Хоча, звичайно, якусь частинку образу я переніс у цю виставу.

– Вас переважно знають як актора комедійного, характерного. А чи є у репертуарі чи, може, в планах, роль драматичного героя чи героя-коханця?

– Мої персонажі – всі трагікомічні, драматичні, і мені здається, що грати такого плану ролі набагато цікавіше, ніж просто героїв-коханців або чисто драматичні ролі. Хоча в моєму житті були й такі.

– А яка роль Ваша улюблена?

– Та всі вони улюблені, це все мої діти, на яких витрачено час, вкладено душу. Одні ролі легше йдуть у репетиційному періоді, інші – складніше. Та все одно це мої ролі, і я їх люблю.

– Володимире Вікторовичу, Ви стали відомим широкій публіці, коли почали зніматися в серіалах. Зокрема, після ролі Кості-психіатра у популярному українсько-російському серіалі «День народження Буржуя» Ви стали знаменитим на всьому пострадянському просторі. Чи тепер, коли відносини з Росією зіпсовані, не відчуваєте, що як актор втратили роботу в російському кіно, частину популярності?

– Ні, якраз навпаки, тепер знімається багато українських фільмів і серіалів, досить якісних, і ролі значно цікавіші. Українські телеканали знімають продукції, пішло державне фінансування для кіно. Тому все, що не робиться – все на краще.

– Українці з нетерпінням чекали першого суто українського серіалу «Останній москаль», у якому Ви зіграли роль сільського голови. А над якими проектами працюєте нині?

– Оце щойно вийшов «Слуга народу». Ви вже, мабуть, бачили. Торік вийшло кілька фільмів із моєю участю: «Останній москаль. Судний день», «Найкращий тиждень мого життя», «Пацики», «Казки старого мельника», «Хазяйка», «Диво за розкладом», «Я люблю свого чоловіка». А що далі? Мабуть, будуть пропозиції нових проектів, репетиції в театрі, гастролі, тому все йде так, як має бути.

– У Кам’янці деякі шанувальники театру не прийшли на виставу лише через те, що вона – російською мовою…

– Що ж, нехай не приходять. Це Гоголь, Микола Васильович, граємо мовою оригіналу. Чому в оперних театрах усі опери виконують мовою оригіналу – італійською, німецькою, французькою? Коли привеземо Карпенка-Карого – буде вистава українською.

– Що б Ви побажали кам’янецьким поціновувачам театру?

– Насамперед дуже приємно, що зібрався повний зал. Отже, люди хочуть живого спілкування з артистами. Зичу, щоб у бажаннях, діях вони керувалися власними почуттями і розумом, не підпадали під жодні політичні впливи, жодні модні віяння, а жили саме за покликом серця. Слухайтеся свого серця – і тоді в усіх нас усе буде правильно і добре.