П'ятница, 29 Березня 2024 р.
6 Жовтня 2017

«СКРАП» ДЛЯ ДУШІ

Віталіна ТатарінцеваЗдавалося б, із настанням електронної ери паперові блокноти чи альбоми мали б давно втратити конкурентоспроможність. Адже магазини поступово витісняють їх із власних полиць, заповнюючи натомість гаджетами, які забезпечують оперативність, мобільність і необмежений простір для інформації. Проте майстер зі скрапбукінгу Віталіна Татарінцева переконана, що навіть сьогодні є безліч шанувальників милих паперових записничків.

– Віталіно, як вдається з доволі буденного поняття «блокнот» зробити ціле свято?

– За свої 25 років я пробувала багато: вишивала, в’язала, ліпила… Любов до творчості мені прищепила бабуся, але я дуже довго себе шукала. Лише скрапбукінг перевернув мої уявлення про звичні речі. Це рукодільне мистецтво, що полягає у виготовленні та оформленні сімейних або особистих фотоальбомів, листівок, блокнотів тощо. У рідному Кам’янці лише декілька майстрів займаються такою справою. А взагалі я за освітою юрист і працюю саме у цій сфері. Свою роботу дуже люблю, але після буденних справ, завдяки рукоділлю, маю можливість відновити баланс і наповнитись енергією. У скрапбукінг прийшла в період декретної відпустки: випадково натрапила на маленький курс відеоуроків і вирішила спробувати. Втягнулася. Рідні підтримують, але розцінюють мої творіння не як спосіб заробити на життя, а як звичайне хобі. Проте мушу зізнатися, що воно не з дешевих. Тому, як ніхто інший, розумію і ціную роботу людей, які працюють із таким ремеслом.

– Кажуть, творчі люди часто, як чоботар без чобіт?

«СКРАП» ДЛЯ ДУШІ– О, так! За 5 років творчості я подарувала 5-річній доньці Софії лише одну шкатулку для фотографій. Пам’ятаю, як загорілись дитячі очі, коли вона її побачила. Взагалі обожнюю очі людей, коли ті бачать уперше мої роботи. Одного разу на ярмарку виставила свої дитячі міні-альбоми у вигляді єдинорога. Поруч бігала якась маленька дівчинка, вона підійшла ближче і зацікавилась моїми яскравими творіннями. Я без жодних намірів дала їй у руки альбом, щоб роздивилась, адже із власної дитини знаю, як вони це люблять, але вона сприйняла все буквально, тому взяла річ і побігла собі далі. Працюю завжди з донькою, в неї є своя коробочка, де зібрані бусинки, бісер, стрічечки, шматки тканини, паперу. Разом із донькою готуємось до ярмарків і виставок, звідки обов’язково приношу щось цікаве як нагороду за творчі старання.

– Як відбувається процес створення паперових шедеврів?

– Процес складний і кропіткий: папір А4 формату складаю навпіл і зшиваю у блоки по 100 сторінок. Роблю книжкову палітурку. Картонну основу блокнота спочатку обтягую певним матеріалом (еко- або натуральна шкіра, тканина, в’язане полотно тощо), а потім декорую. Проклеюю або прошиваю форзаци і «зліплюю» весь блокнот докупи. Це така собі скорочена інструкція. Я дуже люблю в роботах деталі: двоколірний каптал, гарна закладочка, маленька підвісочка, крапелька чи листочок, які грайливо виглядають і додають ніжності композиції. Вартість кожної роботи визначаю за власною формулою: ціну матеріалів множу на два. В сусідній Росії скрапбукінг перейшов у бізнес, а у нас це поки творчість для душі. У маленькому Кам’янці люди не готові платити великі гроші за такі речі. Ба більше, блокнот – це не мило і не шампунь, які потрібні періодично. Записи в ньому можна робити рік-два-три чи більше. Проте я ніколи не залишаюся без роботи. Тішуся, що покупці обирають мої творіння як подарунки близьким і хочуть залишити на згадку.

Ольга БАНАХ.