П'ятница, 03 Грудня 2021 р.
15 Грудня 2017

БІСЕР ЛЯГАЄ ТОНЕНЬКИМ СТРУМОЧКОМ

БІСЕР ЛЯГАЄ ТОНЕНЬКИМ СТРУМОЧКОМУдень вона – вихователь групи продовженого дня, а ввечері – майстриня вишивки бісером. Таким «подвійним» життям роками живе кам’янецька рукодільниця Світлана Морозовська. На сьогодні цей вид творчості – один із найпопулярніших, адже вишивка бісером гармонійно вписується не лише в інтер’єр осель українців, але й прикрашає одяг. На перший погляд, це дуже складне заняття, але не для Світлани Анатоліївни. Вона називає його антидепресантом.

– Пані Світлано, хто допоміг Вам відкрити в собі талант рукодільниці?

– Творчість Катерини Білокур надихнула мене на вишивання ікон, плетіння квітів, оформлення одягу. Тільки малюю не фарбами, а бісером. Відтінки і кольори на виробах мені нашіптує серце. Скажімо, образ сукні, яка зараз на мені, прийшла уві сні. Прокинувшись, я одразу ж занотувала диво-сон, щоб нічого не забути, і ось тепер ця краса радує мою душу. Звичайно, коли люди замовляють у мене сукні, українські сорочки, спідниці, я замовляю схему через Інтернет і починаю чаклувати. Всі задуми, вміння йдуть не лише від моєї уяви. Звичайно, до Інтернету звертаюся, аби удосконалити роботу. Траплялося, що задумане не виходило, тоді переробляла, покращувала.

– А як вдається поєднувати важку роботу вихователя з непростим хобі?

– Я за освітою історик, але працюю вихователем групи продовженого дня у початкових класах. Самі розумієте, що робота з дітьми вимагає врівноваженості. Робота з бісером для мене – це антидепресант, бо допомагає відволіктися, розслабитися і заспокоїти нервову систему. Коли сідаю вишивати, потрапляю в казку: погані думки зникають, на душі стає спокійно, нічого не заважає, а руки працюють самі. Переконана, що кожна робота повинна бути виготовлена з любов’ю, приносити лише радість, тому творю тільки тоді, коли є настрій і натхнення.

Якось увечері син попросив зробити йому талісман. Подумала, чому б не спробувати. Коли плела, бажала, аби в нього все було гаразд, аби всі мрії здійснювалися. Вийшов метелик. Утім, чому саме він, не можу пояснити. Тепер плету метелики, жар-птиці як талісмани. Спочатку роздавала і дарувала на свята родичам, друзям, колегам, а вони подали мені ідею, що на цьому можна заробляти. Великого капіталу не сколотиш, але на цукерки вистачить.

– Не кожен майстер може вишивати ікони. Поділитеся секретом?

– Секрету, як такого, немає. Віра в Бога спонукала мене на вишивання ікон. Перед тим, як братися за роботу, я попросила благословення в священика. Тоненьким струмочком бісер лягає на лики святих. І у ці моменти моя душа співає, очищається. В кожну роботу вкладаю частинку себе, а мої результати оцінювати вам.

Любов ПАЛЬЧИКІВСЬКА.