КАМ’ЯНЧАНИ ЗАСВІТИЛИСЯ НА ЧЕРВОНІЙ ДОРІЖЦІ

Десятий ювілейний Одеський міжнародний кінофестиваль, який розпочався 12 липня в Одеському оперному театрі, не обійшовся без кам’янчан. І доки всеукраїнська преса детально розповідає про найбільшу кінематографічну подію року, що триватиме до 20 липня, скрупульозно оцінює вбрання гостей, кам’янчанам про всі родзинки закулісся розповів гість фесту, директор кам’янецького Міжнародного кінофестивалю «Бруківка» Андрій Заєць.

– Андрію, з якою метою поїхав на захід такого рівня?
– Не було як пропускати, бо це українські Канни. Для мене він ці­кавий із професійної точки зору, бо тут зустрінеш не лише режисерів, а й представників кіноіндустрії з усієї України та з-за кордону. Фест вражає масштабами, і що приємні­ше – кількістю знайомих. Зустрів багатьох людей, які будуть члена­-ми журі на «Бруківці». Дехто підбігав до мене зі словами: «О, Андрію, я цьогоріч вам на «Бруківку» подав фільм!». Люди знають про нас, запитують, і це класно. А коли чують про кінопоказ у старовинній фортеці, одразу зголошуються їхати до Кам’янця. Протягом вихідних ми отримали ще декілька робіт у відбір. Тому, користуючись нагодою, нагадую, що до кінця липня приймаємо роботи в різних номінаціях. Моя місія – не лише заохотити режисерів приїжджати до Кам’янця, але й щоб вони у нас знімали кіно.
В Одесі я познайомився з членами оргкомітету фестивалю, з іншими режисерами й запросив усіх на «Бруківку». Поспілкувався з Ахтемом Сеїтаблаєвим (актор і режисер кримськотатарського походження, режисер воєнної драми «Кіборги») щодо його участі в нашому фесті. Він приїде з презентаційними ма­теріалами по фільму «Захар Беркут», який вийде у жовтні. Завітає також один із виконавців головної ролі у цій стрічці Олег Волощенко. Він проявив бажання приїхати до Ка­м’янця зі своєю презентацією. Також маю домовленість із сценаристом, режисером «Сторожової застави» Юрієм Ковальовим, який починав кар’єру з монтажу «Маски-шоу».
Мав приємну зустріч із генеральним президентом Одеського фестивалю Вікторією Тігіпко, програмним директором ОМКФ Юлією Сінкевич, директором Держкіно України Пилипом Іллєнком, програмним директором Черкаського міжнародного кінофестивалю «КіноШот» Альоною Пензій, яка запросила мене як спікера на їхній фестиваль, мав ділову зустріч із командою українського журналу про кіно «VGL Cinema», в якому незабаром буде розширена стаття про «Бруківку» і Кам’янець-Подільський.
– Що хотів би запозичити з одеського кінофестивалю?
– Чогось нового практично нічого не побачив, єдина різниця між маленькою камерною «Бруківкою» і Одеським міжнародним фестивалем – масштаб дійства. Бо і в нас заплановані такі ж презентації, воркшопи з відомими режисерами та покази конкурсної програми. Цьогорічна одеська програма короткого метра на 90% сходиться з тими роботами, які надіслали нам і у нас демонструватимуться. Режисери на спеціальному заході від Ukrainian Film School в музеї сучасного мистецтва згадали про кам’янець-подільський кінофестиваль і участь там. А ще члени журі ІІІ «Бруківки» Денис Буданов (Крим) і Олександр Гусєв (Київ) оцінюють міжнародну програму Одеського кінофесту.
Але бюджет одеського заходу – мільйон доларів, а у нас значно менший… Ми не комерційний фестиваль, можливо, в майбутньому позиціонуватимемо себе таким. Генеральний продюсер «ІнсайтМедіа» Володимир Філіппов на одній із закритих вечірок у рамках одеського кінофестивалю обмовився, що на «Бруківці» організованість і програма для учасників та журі фестива­-лю на голову краща й веселіша. Ми побували на прем’єрі його стрічки «Східняк», головну роль у якій зіграв Богдан Бенюк.
– Що вже встиг побачити на одеському фесті?
– Він має декілька локацій, покази і зустрічі, розбиті на тиждень. Це зустрічі з режисерами, показ основ­ної конкурсної програми короткометражних фільмів. Найбільше зацікавив мене кіноринок – це презентації майбутніх фільмів, їх фрагменти, ексклюзивні матеріали потенційно успішних українських стрічок, які вийдуть у прокат найближчим часом. Із того, що мені впало в око, – це матеріали по «Захару Беркуту», а ще вдалий фільм про Голодомор в Україні на основі статей журналістів США і Великобританії. До речі, в ньому знімалися відомі голлівудські актори.
Більшість заходів проводяться в Одеській опері. Приємно, що в офіційній частині згадували Олега Сенцова та інших наших політв’язнів. Своїми виступами потішила Джамала.
Американська акторка і співачка Роуз Макговен спробувала себе як режисер і представила власний фільм. А британському режисеру Майку Лі вручили «Золотого Дюка» за внесок у кіномистецтво. Це такий собі одеський «Оскар». Митець пожартував, мовляв, спочатку думав, що отримає двометрового чоловіка, якого ще й годувати доведеться. Тому неабияк зрадів маленькій статуетці. До речі, він провів і цікавий майстер-клас, під час якого розповів, чому не любить знімати в Голлівуді, а надає перевагу зйомкам у місцях, де він проживає, і почуттям, які переживає.
Дуже багато було воркшопів із ре­комендаціями для молодих режисерів. Під час програми позаконкурсних фільмів презентували і мій короткий ролик про Кам’янець-Подільський, який увійшов до десятки найкращих.
Вдалося подивитися частину кон­курсної програми: «Додому», «Східняк» і «Черкаси». Останній фільм є моїм фаворитом у націнальній програмі.
– Чим запам’яталася червона доріжка?
– Основний епатаж, звісно, був там. І це не лише актори й режисери, а політики, співаки, журналісти, ведучі, тобто половина із них нічого не має до кіно. Цікаво, що багатьох гостей ми не бачили, вони інкогніто заходили й інкогніто виходили. На доріжці запам’ятали Лесю Нікітюк, Риму Зюбіну, Анатолія Анатоліча, Яніну Соколову, Камалію з чоловіком Мохаммадом Захуром, були і герої всіх сезонів «Холостяка», а також політики: Євген Нищук, Павло Розенко. Найепатажнішою стала травесті-діва Монро, вона на всі покази ходила.
Генеральний президент фестивалю Вікторія Тігіпко попрацювала на славу, брала участь у всіх заходах, представляла учасників і гостей. У неї є чому повчитися. Якщо проаналізувати історію фесту за всі десять років, розумію, чому захід настільки масштабний і популярний. Усе більше і більше режисерів присилають власні роботи. За словами організаторів, надійшло близько 700 повнометражних фільмів. Формат фільмів – пристойний. Бачу, що і нам із «Бруківкою», що відбудеться 13-15 вересня, є куди тягнутися.