Середа, 02 Грудня 2020 р.
7 Лютого 2020

ПЕРШІ 130 РОКІВ

З ювілеями прийнято вітати. А коли це ще й річниця в улюбленого закладу всіх кам’янчан і голов­на туристична родзинка для всіх туристів, привітати хочеться особливо гаряче. Адже Кам’янець-Подільському державному історичному музею-заповіднику в лютому виповнюється 130 років із дати заснування.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Фото Iрини ПустинніковоїПро історію закладу розповідає провідний співробітник музею-заповідника, кандидат історичних наук, учасник ар­хеологічних експедицій Ігор СТАРЕНЬКИЙ:
– Виникнення нашого музею (на той час Давньосховища) пов’яза­не з іменами знаних подільських краєзнавців Юхима Сіцінського та Миколи Яворовського. По суті це була громадська ініціатива, яку підтримало тогочасне єпархіальне керівництво. Музей був церковним за назвою, однак за сутністю й складом фондів швидко перетворився на громадський та краєзнавчий і вже до Першої світової війни змінив свою назву. 1903 року він називався Давньосховищем при Подільському церковному історико-археологічному товаристві.
Юхим Сіцінський згадував, як у Першу світову, коли австро-угорські війська взяли на день Кам’я­нець, вони лише оглянули музей, не чіпаючи його. Однак протягом війни музей пережив три евакуації. Через них частина фондів розпорошилася. Складним був пе­ріод 1920-1930-х років, коли музейні фонди «вичищалися» нібито на користь тих, хто голодує, а насправді відбувалося вилучення виробів із дорогоцінних металів. Не обминули наш заклад і репресії. Як приклад, можемо хоча б згадати засновника музею Юхима Сіцінського. Із 1937 року музей перебрався до Старої фортеці. У період Другої світової знищено практично всю документацію, яка стосувалася довоєнних надходжень, що й досі не дає змоги об’єктивно оцінити втрати музейних фондів у першій половині ХХ ст.
Активно процес розвитку музею розпочався із приходом 1949 р. на посаду директора Гри­горія Хотюна. Він керував на­-шою установою протягом 35 років. У цей час на баланс музею були передані більшість будівель, якими нині користується К-ПДІМЗ.
Як для країни, так і для музею непростими були 1990-ті роки. Однак скрутний період вдалося подолати. За станом на сьогодні, заклад зміг стати однією з най­потужніших установ музейного типу в країні. Протягом поперед­ніх років активно розбудовувалися нові експозиції, збільшу­валася кількість фондової колекції, по змозі намагалися залучати передовий музейних досвід західних країн. Велика увага приділяється науковій роботі та інформаційній політиці. Незважаючи на позитивну динаміку розвитку музею, нашій команді все ще є куди рухатися й розвиватися.

ДИРЕКТОР ЗНАЄ ВСЕ

Експозиція в Музеї грошейПро перспективи і плани роботи запитуємо в директора музею-заповідника, історика та реконструктора Олександра ЗАРЕМБИ.
– Пане Олександре, наскільки наш музей-заповідник популярний серед туристів?
– Протягом попередніх декількох років кількість відвідувачів музею більш-менш стала. Великий сплеск стався 2016 року і відтоді тримається на такому ж високому рівні (плюс-­мінус декілька відсотків). Останнім часом бачимо позитивні зміни у зв’язку з тим, що туристичний сезон стає довшим. Жовтень тепер за відвідуваністю став таким самим, як і літні місяці – і це дуже позитивна динаміка. Цьогорічна тепла зима теж сприяє внутрішньому туризму: немає снігу та морозів, зате є туристи.
– Не одне історичне і туристично привабливе українське місто сьогодні скаржиться, що безвіз перетягнув велику частку туристів із внутрішнього туризму у виїзний. Чи відчув музей-заповідник якийсь негативний вплив відкритих кордонів з Європою?
– У кількісному плані оцінити важко, а от в якісному… Мені здається, що сьогоднішні туристи мають змогу порівнювати нас із найкращими європейськими замками і музеями, тому стають вибагливішими та вимогливішими.
– А що у найближчих планах закладу?
Директор історичного музею Олександр Заремба– Активно працюємо над експозицією із середньовічної історії Кам’янця-Подільського. Це період від Київської Русі й до XV ст. включно. Знаємо, що багато туристів хочуть побачити саме таку експозицію, цікавляться нею. Багато по­переду і роботи з підтримання стану пам’яток архітектури. Ми мусимо доробити стіну фортеці, де стався обвал у лютому 2018 року. Потрібно зробити тимчасове накриття над Водяною баштою. Проводяться реставраційні роботи на західному бастіоні замку. Не зупиняється і дослідницька робота. У планах на 2020 рік – три великі наукові конференції. Та з них, котра відбудеться 28 травня, якраз і буде присвячена 130-річчю нашого закладу. Цього року спільно з Інститутом археології НАН України заплановано і випуск першої частини каталогу знахідок археологічної експедиції, яка працювала на Польському ринку.
А ще цьогоріч музей-заповідник знову стане організатором 4 великих військово-історичних фестивалів, присвячених найрізноманітнішим періодам історії міста.
(Нагадаємо читачам, що це «Історичний пікнік», присвячений епосі Середніх віків, «Тріумфальна арка», де відтворюється життя та побут XVIII ст., «Schola Militaria» – найепохальніший сучасний український фестиваль по XVII ст., та «Остання столиця», яка увіковічує петлюрівський період Кам’янця – 1918-1920 рр. – Прим. авт.).
Фрагмент музеєфікованої найстарішої бруківки України. Один з об’єктів музею-заповідника– До речі, якщо ми вже згадали про археологічні експедиції у Кам’янці та околицях, то чи багатьма експонатами поповнилися фонди музею завдяки їм?
– Точну цифру не пам’ятаю, але так, маємо суттєве збільшення одиниць збереження. Щороку на декілька тисяч.
– Запитання із прогнозованою відповіддю. Який із музейних об’єктів користується в туристів найбільшою популярністю?
– Це, звісно ж, фортеця. Сюди приходять практично всі гості міста. А от у відділ старожитностей чи Кар­тинну галерею зазирають далеко не всі.
– Знаю, що в музеї-заповіднику можна купити єдиний комбінований квиток. Можливо, він допоміг би виправити ситуацію і привабити відвідувачів у різні відділи?
– За рік таких квитків було продано близько 2000, і це досить непоганий результат. За статистикою, за ними туристи відвідують у середньому 2,5 об’єкта. Хоча монополія Старого замку так і залишатиметься непохитною. Скажімо, 2019 ро­ку музей загалом мав 220 000 від­відувачів. 200 000 із них були у фортеці.
– Цифра чимала. Це значно більше, ніж у багатьох інших віт­чизняних замках та історичних містах. Але завжди ж хочеться більшого. Чи промує заповідник себе в Україні та світі? Скажі­мо, всі, хто прилітає в аеропорт Сучави, зустрічають десятки плакатів і білбордів зі світли­нами знаменитих румунських розписних монастирів та святкувань Маланки. Там же, в аеропорту, можна взяти товстеньку кольорову брошуру 5 мовами, яка демонструє найцікавіші архітектурні пам’ятки і центри народного мистецтва краю.
Водна башта, на котрій будуть робити тимчасове накриття– Ми беремо участь у туристичних ярмарках, промуємо наші фестивалі. Та чинник, котрий нині може суттєво вплинути на кількість туристів, безпосередньо від музею не залежить. Це погане транспортне сполучення і стан доріг. А промувати себе білбордами на вокзалах та в аеропортах в Україні дуже непрос­то – на це потрібна велика кількість погоджень від начальників різного рівня.
– Туризм сьогодні є однією з найприбутковіших і найрозвинутіших галузей економіки у світі. Кам’янецький музей-заповідник встигає за часом?
– 2018 року при вході до Старого міста, праворуч від Новопланівсь­кого мосту, ми встановили сучасну інтерактивну інформаційну панель про пам’ятки та цікаві місця Кам’янця. Музей активно веде свої сторінки у найпопулярніших соцмережах. Користуються попитом костюмовані екскурсії, на музейних об’єктах регулярно відбуваються майстер-­класи для дітей і дорослих. Люблять відвідувачі й квести.
– А які з експонатів збереглися на музейних вітринах із 1890 року?
– Ще із часів Давньосховища маємо стародавні книги, кольчуги, кот­рі нині виставляються у відділі старожитностей, деякі інші експонати. Всіх точно не відзначити: через непросту долю музею найдавніші актові книги не збереглися, були втрачені у часи війни. Ті, що є, походять із 1950-х рр.
– Який із музейних експонатів найцінніший?
– Усі цінні. Хто ж візьметься оцінювати культурну цінність стародавніх речей? У музеї, скажімо, є один із небагатьох скарбів часів трипільської культури. Золота та срібла там немає, але з погляду археології – річ унікальна, і грошима таке не оцінити. Чи колекція поганських ідолів, яка стоїть у дворику відділу старожитностей. Чи фотографія 1919 р., що існує в одному екземплярі у світі (зустріч і парад на честь приїзду до Кам’янця місії Антанти). Чи надгробок Лаури Пжездецької авторства Віктора Бродзького. Можна говорити лише про суб’єктивні враження – що кому подобається, те для людини і цінне.

У МУЗЕЙ ЗАМІСТЬ РАЦСУ

«Шлюб за добу» - швидко і гарноНайновіший структурний підрозділ музею-заповідника – туристично-інформаційний центр (ТІЦ). Тут можна замовити екскурсію, взяти брошуру про міс­то, дізнатися про цікавинки ре­гіону тощо. Запитуємо про його роботу в завідувачки сектора ТІЦ Ярини ЗАЙШЛЮК.
– Зазвичай протягом року до нашого ТІЦу звертаються близько 5000 вітчизняних туристів і майже 2 тисячі іноземців, – розповідає пані Ярина. – Порівнюючи з минулими роками, кількість іноземців зросла. А країни, з яких вони приїжджають, залишилися ті самі. Це Польща, Німеччина, Австрія, Італія, Іспанія, США, Велика Британія.
Чи не найпопулярніша послуга, котру надає наш центр, – це «шлюб за добу». З лютого 2017 року нею скористалися 867 пар.
– Це чимала цифра. Виходить, одружуються ледь не щодня?
– Так. Адже реєстрація шлюбів не проводиться в неділю, понеділок і державні вихідні. Бувають дні, коли є по 5-6 реєстрацій таких шлюбів за день.
– З якими найдивнішими запитаннями зверталися до вас туристи?
– Усяке бувало. Інколи запитують, чи ми не відкриваємо візи, чи можна придбати у нас путівку на море. Та найактуальніше запитання (саме тому, що ми надаємо послугу «шлюб за добу») – чи є у нас «розлучення за добу».
– А чи можна описати типових клієнтів послуги «шлюб за добу»?
– Зазвичай це мешканці міста, але є також люди, які приїжджають із сусідніх областей. Також бувають шлюби з іноземцями. Однозначний портрет клієнтів важко зробити, оскільки пари дуже різні, різного віку, від інтелігентних вихованих людей до грубіянів, які вважають, що роблять тобі послугу, коли одружуються тут.
– А чи не сумно в туристично-інформаційному центрі в періоди «низького сезону», коли мало туристів?
– До нас у такий час звертаються якраз щодо шлюбів. Тому ми не сумуємо.

Ірина ПУСТИННІКОВА.
Фото автора.


МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК У ЦИФРАХ

Створений 1890 р.
Налічує 8 об’єктів (замок, Ратуша, Галерея мистецтв, відділ старожитностей у приміщенні Вірменського торгового дому, Вірменська криниця на Польському ринку, приміщення фондів музею, Виставкова зала на вул.Соборній, 29-А та туристично-інформаційний центр).
У штаті – 83 працівники.
Має 142 656 одиниць збереження і ще 21 385 експонатів у додаткових фондах.
Відвідувачам демонструються менш як 10% від усіх експонатів (одиниць збереження).
Вартість вхідного квитка:
60 гривень – для дорослих, 40 гривень – для дітей.
867 пар скористалися можливістю укласти в музеї-заповіднику шлюб за добу.