ВОЗЛЮБЛЕНІ БРАТИ І СЕСТРИ!

Дивна тиша цього року опусти­лася на землю, наші вулиці стали безлюдними та порожніми, і, здається, що Бог помер і вже нас не чує. Щось схоже відбувалося дві тисячі років тому в Єрусалимі, коли учні Христа після Його смерті теж сховалися за зачиненими дверима у страхові за власне життя і безпеку. І коли в їхні душі вже опускалася темрява і оселявся відчай, з’явився Воск­реслий Христос, став посередині й промовив до них: «Мир вам!». А учні, побачивши Господа, зраділи (див. Йн. 20, 18).

Можливо, тому Бог дав нам цього року особливу Пасху, щоб ми не зупинялися на зовнішніх атрибутах святкування, а навернули свої сер­-ця та входили у глибокі відносини з Ісусом Христом, шукали Його втіхи та любові, навчилися за будь-яких умов довіряти своє життя Бо­гові. Щоб навчилися цінувати те,
що маємо, і радіти дрібним речам, яких раніше не помічали. Знову навчилися розмовляти у колі власної родини, слухати дітей та відкри­ли силу й розраду в молитві. Ці випробовування не мають нас зла­мати, а навпаки – змусити задума­тися про сенс нашого перебування на цій землі та зробити кращими людьми.
Подія ж Христового Воскресіння свідчить, що навіть після найглиб­-шої ночі завжди приходить світа­-нок, життя перемагає смерть, і ні­чого не втрачено, поки в нашому серці жива віра в Господнє милосердя та «надія, яка ніколи не засоромить, бо любов Бога влита в наші серця Святим Духом» (Рим. 5,5).
І все тому, що Христос воскрес! Воістину воскрес!

Священники та пастори Духовної ради християнських церков і конфесій
м.Кам’янця-Подільського.