Вівторок, 03 Серпня 2021 р.
19 Березня 2021

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

На 30-й сесії генеральної конферен­ції ЮНЕСКО, яка відбулася 1999 року, вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Все­світній день поезії відбувся в Парижі, де перебуває штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поезія, – йдеться в ухвалі ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на най­гостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно залучити до неї широку громадську увагу. Крім того, Все­світній день поезії повинен дати можливість ширше зая­вити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують вічну традицію живого звучного поетичного слова».
Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами, в діалозі, який є гарантом миру. Цей день, вважає ЮНЕСКО, покликаний послужити створенню в засобах масової інформації пози­тивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
В Україні, зазвичай, цього дня у бібліотеках, школах та освітніх установах проводяться творчі вечори молодих і давніх митців, читання, книжкові виставки.


ВІРШІ ЗЕМЛЯКІВ

Пропонуємо Вашій увазі два свіжі вірші наших земляків. Сергій Борода оспівує віковічну красу Панівців. Олександр Дуб пише поезію без застосування рими й різні за величиною рядки, тобто верлібри (вільні вірші), але на вічну тему – кохання.

ПАНІВЦІ

Ти край незбагненний,
Як лебідь в руці,
Ви рідні для мене,
Мої Панівці.

Струмочки по скелях,
Що в Смотрич біжать,
На щастя в оселях,
Для всіх благодать.

Долиною річка
Навпіл ділить вас,
Немов у косах стрічка,
Що з’єднує нас.

Он пагорби вкриті
Стареньким ліском,
І скелі омиті
Дощем і піском.

Століття минають,
Працюють творці,
Музики вам грають,
Мої Панівці.

А чуєш, лунає
В куточку, не в лад,
Ми звем тебе раєм,
Стрімкий водопад.

Ти влітку сріблястий
На сонці, як мед,
Зимою білястий,
Вдягаєшся в лід.

У центрі на скелі
Наш замок стоїть,
Ще пам’ятають оселі
Біду лихоліть.

І турки тут були,
Татари, пся-крев,
І воду від Рули
Возили конем.

Тримайте перлину,
Як промінь в руці,
Гору і долину,
Святі Панівці.

І дітям на радість,
Старим на уклін,
Душею багаті,
Вставайте з колін.

Примножте до сивих
Історії днів
Здорових, красивих
I гарних ще слів.

Сергій БОРОДА.

БІЛЬ

Любов ця безмежна,
Любов – це краса,
Любов – це стріла,
Стріла ця пронизує серце.

І серце страждає від болю,
Біль цей жорстокий,
Він нас повільно вбиває,
Й душа також страждає.

Вона за все переживає,
Бо ти любові віддаєш душу.
Але любов проходить,
А серце страждає.

І падає духом душа,
І ти впадаєш
у відчай безмежний.
Від цього страждає
Серце й душа.

Олександр ДУБ.