«ЗНАЙ, ДЕ СТОЇШ» РОЗПОВІДАЄ ПРО КАТЕДРАЛЬНИЙ

12 березня в конференц-залі НІАЗу «Кам’янець» у Старому місті (вул.П’ятницька, 11) відкрилася чергова виставка історика, фотографа та дослідника історії Кам’янця Дмитра БАБЮКА з циклу «Знай, де стоїш». Цього разу всі фотоколажі присвячені одній-єдиній споруді нашого міста – Петропавлівському катедральному римо-католицькому костелу. Розглядаючи експонати, часом тішишся, що за століття певний ракурс зовсім не змінився (як-от із фігурою скорботного Ісуса на подвір’ї храму), часом відчуваєш жаль за втраченою пишнотою поліхромії стін та ліпнини готичних склепінь центральної нави, а часом – іспанський сором за недолугу «реставрацію» фресок Сампіні в каплиці Радників узимку 2009 року. Після перегляду дуже хочеться ознайомитися з темою детальніше: дізнатися, хто і коли зробив архівні світлини, навіщо змінювали розмір фресок, чи коли зникли розписи на стелі святині. Сподіваємося, в майбутньому виставки циклу супроводжуватимуться хоча б не­великим інформаційним стендом.

«Подолянин» запитав у Дмитра Бабюка, як народилася ідея експозиції, і як складеться її доля після виставки.
– «Знай, де стоїш» – це ідея, яка народилася в Європі, – розповідає Дмитро. – Там здогадалися зобра­жати на фотографії один і той самий об’єкт або пейзаж у різних часових проміжках одночасно та з одного ракурсу. Так глядач може за сучасною частиною фото віднайти точку зйомки та відчути себе своєрідним манд­рівником у часі. Або по-новому осягнути цінність місця, з якого творилась історія. Від цього і походить назва виставки. У Кам’янці цей проєкт існує з 2014 року, а його ініціатором стала Альона Кузема. За сім років я вже встиг представити декілька таких добірок фото за кількома різними періо­дами. Був і Кам’янець дореволюційний, і Кам’янець у часи УНР, і Кам’янець у момент приїзду останнього російського царя Миколи ІІ 1916 року, були «Буремні 1940-ві». І от тепер має­мо підбірку фотографій з інтер’єру Катедрального костелу до 1917 року.
– Чи є серед архівних світлин костелу унікальні, такі, які раніше місто не бачило?
– Архівні фотографії, які викорис­тав для колажів, частково опубліко­вані в інтернеті (скажімо, на порталі Polona.pl. – Прим. «Подолянина»), а частково знайдені в архівах Польщі під час моєї наукової поїздки. Деякі фотографії, які лягли в основу теперішньої виставки, знайшов під час поїздки до Варшави. Але без доступу до сканера довелося фотографувати на телефон. Деякі архівні світлини з цієї серії вже є в мережі, але дуже поганої якості. Загалом таких кадрів значно більше. Я обрав найцікавіші.
– Як бути тим, хто з різних причин не може відвідати виставку, але зацікавлений її тематикою і хотів би побачити фото?
– Усі попередні підбірки із серії «Знай, де стоїш» уже виставлялись як на виставках, так і онлайн. Конкретно ця, присвячена Петропавлівському костелу, згодом теж буде опублікована в мережі.
– Проєкту сім років. Уже близько його фінал?
– Ні! Час від часу будуть презентуватися підбірки нових та архівних світлин міста. Адже в моїй збірці цифрових фото Кам’янця-Подільського ще дуже багато цікавих кадрів. Наприклад, архівні зображення Домініканського костелу.
– Коли доводиться так скрупульозно розглядати старі світлини і так яскраво усвідомлювати, скіль­ки цінного ми втратили за попе­реднє століття, чи не мріється про те, аби хоча б щось із втраченого було відновлено? Якщо мріється, то що саме Ви б хотіли побачити відновленим?
– Це інтер’єри храму. Однозначно! Моя бабця пам’ятала інтер’єр костелу в 1950-х роках ще з розписами на стінах. Виходить, що всі розписи забілили в першу хвилю радянської реставрації.
– «Знай, де стоїш» – проєкт не стільки мистецький, як просвітницький. Чи цікаво Вам як історику працювати над ним?
– У процесі поєднання фото постійно відкриваю щось нове для себе. Якщо поставити два кадри поруч, то зір не може вхопити всіх деталей. Лише коли два фото об’єднані разом, помічаєш усе. Наприклад, видно деталі фресок, які змінилися за цей час. Десь реставрували і змінювали художній стиль, десь вкоротили висоту фрески і примусово «поставили» на коліна всі фігури.

– Дмитре, як народжуються фотоколажі?
– Для колажу потрібне сучасне і давнє фото. Найскладніше – знайти правильну точку зйомки, щоб потім менше було проблем при поєднанні. Щодо якості старих фото – звичайно, було б круто мати якісний варіант. Але якщо фото цінне і цікаве, але неякісне, намагаюся його якість покращити, щоб підійшло до формату.
15 березня експозицію відвідав єпископ нашої римо-католицької дієцезії Леон Дубравський. Священника фотоколажі «було/стало» зацікавили – він був би радий бачити їх після закриття виставки в самому Петропавлівському костелі. Дмитро Бабюк теж вважає цю ідею слушною. Тож, можливо, ми побачимо фотографічні портали в минуле ще й у храмі, котрому вони присвячені.
Нагадаємо, що виставка триватиме до 30 березня 2021 року. Вхід до конференц-залу НІАЗу «Кам’янець» вільний.
Не прогавте!

Ірина ПУСТИННІКОВА.