Четвер, 28 Березня 2024 р.
7 Травня 2021

БУЛИ НА ЗАРВАНСЬКІЙ ПЕЧІ

28 квітня 2021 р. члени Кам’янець-Подільської археоло­гічно-архітектурної експедиції ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ передали у фонди нашого Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» речі, віднайдені при розкопках на ділянках між вулицями Зарванською та Довгою. Роботи там велися ще у травні, вересні та грудні 2018 – у січні 2019 рр. на замовлення та за кошти ЖБК «Старе місто». Серед знайденого на Зарванській – справжні скарби: пічні керамічні кахлі з багатими рельєфними зображеннями.
Чому ж передали у фонди лише тепер? Та тому, що відтоді тривало камеральне опрацювання знахідок: їхнє дослідження та докладний опис.

АРХЕОЛОГІЧНЕ ЛИСТКОВЕ ТІСТО

Будинки на Зарванській, 7/3 та 7/4 розташовувалися не­подалік від сучасного Ново­планівського мосту. Споруди були зруйновані після Другої світової війни, а пізніше на їхньому місці розбили невеликий сквер. До 2017 р. там стояли декілька кіосків із сувенірами для туристів. Нині територія загороджена: на ділянці триває будівництво (не реставрація) житлового комплексу. Кому належали будівлі, які досліджували археологи, може підказати план Кам’янця-Подільського 1670-х рр., виконаний архітектором та суддею Кипріаном Томашевичем. На цьому мідьориті позначені дім «його милості пана Секержинського» та дім шевця Марка Жащовського.
Перша траншея експедиції була як листкове тісто: сучасне будівельне сміття, далі – радянський асфальт, під ним на глибині у метр – бруківка середини ХІХ ст., під нею – піщана підсипка 10-15 см. А вже нижче від історії починалася географія – чорнозем та передматериковий суглинок.
Першими археологи дослідили залишки підвалу з глиняною підлогою на місці будинку, що розташовувався за ад­ресою: Зарванська, 7/1. Пивниця була збудована, ймовірно, наприкінці XVIII ст. і використовувалася до середини ХХ ст. У підвалі знайшли фрагменти кахлів та керамічного декору кінця ХІХ ст. зі штампом «Кафельный заводъ /Ш. Гальперина/ въ Проскурове». У грунті під бруківкою знайшли фрагменти кераміки кінця XVII ст. та уламок люльки голландського типу зі штампованим написом «OVERWES». Рідкісну для Кам’янця люльку датують XVII-XVIII ст.

IN SITU IN THE CITY (АБО КАХЛІ ЯК ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЯ)

На фото: директор НІАЗу Василь Фенцур, головна зберігачка фондів Олена Вільчинська, археологи: Павло Нечитайло, Дмитро Тимчук, Олександр Омельченко. Матеріали передані Кам’янець-Подільською архітектурно-археологічною експедицією ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ.Та значно цікавіші знахідки чекали археологічну експедицію на сусідніх ділянках. У червні 2018 р. історики відкрили південно-східний кут будинку 7/3 та південну стіну будинку під номером 7/4. Площа будівлі 7/3 становила 237 кв. м, площа 7/4 – 189 кв. м. Повністю дослідити об’єкти влітку не вдалося через технічні труднощі: мало часу на вивчення об’єкта, мало техніки, неможливість вивезення грунту замовником у потрібному обсязі. Та в стінці котлована біля південно-східного кута на Зарванській, 7/4 археологів чекали предмети XVI-XVII ст. Щоб повністю дослідити знахідку, знадобилося більше і коштів, і часу. Дофінансування експедиція отримала вже наприкінці 2018 р. Подальші розкопки велися попри грудневі дощі й січневий холод. В одній із ям дослідники побачили вмонтовані лицьовими пластинами вниз старовинні кам’янецькі кахлі – ще з початку XVII ст. Такі об’єкти, котрі ніколи не пересувалися, і які археологи знаходять на тому ж місці, де вони були спочатку, в археології називають in situ. У сусідній ямі №2 був розвал коробчастої кахлі з рослинним орнаментом – із того ж набору кахлів, що й у першій ямі. Що цікаво, і під кахлями-теплоізолянтами археологи знайшли фрагменти кераміки – ще більш давньої. Це були фрагменти димлених горщиків та макітер ще з ІІ половини XV та початку XVI ст. Можливо, битий посуд використовували як будівельну підсипку. Рештки кераміки післямонгольської та литовсько-руської доби під підлогою підказують, що в ті часи будинок уже міг існувати. А ще знайшлися угорські денарії імператора Рудольфа ІІ 1599 р., імператора Фердинанда І 1529 р. та підробка під цей денарій, а також фальшивий грош Сигізмунда ІІІ.
Та найцікавішими знахідками були предмети з початку XVII ст. Кілька червоноглиняних і димлених горщиків висо­-тою 26 см та прегарні кахлі. Ціла колекція в 110 інвентарних одиниць! Тут і цілі кахлі, і ті, що дійшли битими або у фраг­ментах. Орнаменти на кахлі наносилися шляхом тиснення у формі. Археологи знайшли 13 кахлів, оздоблених рослинно-геометричним хрестом у круглому медальйоні, 16 – із зображенням анге­ла в короні, що тримає в руках польський шляхетський герб Корчак (ці кахлі прикрашали карниз печі), 20 грифонів, 20 квіткових розеток, 18 – із листочками, 4 – з ягодами та листочками полуниці,
11 – із портретами мужчини в одязі XVI ст. Його зображено у профіль у аркаді з масивних колон. Серед знахідок є і кутові пічні кахлі із зображеннями на двох площинах.

СЛОВО ДОСЛІДНИКУ

Про віднайдені керамічні скарби розповідає керівник експедиції Павло НЕЧИТАЙЛО:
– Такі пічні кахлі були надзвичайно по­пулярними в XVI-XVII ст. Їхні сюжети – картина тогочасного світогляду кам’янчан, їхніх смаків. На них зображали портрети історичних діячів, сцени з міфів, багаті рослинні орнаменти, герби, фантастичних звірів. Цілих кахляних печей того часу в Україні не збереглося. Вік такої печі зазвичай недовгий: їх знищували війни, перебудови, мінлива мода. Цілі кахляні набори або їхні частини – рідкість.

– Якщо не збереглися будинки, як тоді вціліли кахлі?
– Як правило, при розкопках кахлі трап­ляються у сміттєвих ямах того періоду і в дуже фрагментованому стані. Унікальність нашої колекції саме в тому, що нам пощастило відкрити фрагмент глинобитного житла, яке згоріло під час польсько-турецького конфлікту кінця XVII століття, адже 1672 р. Кам’янець відійшов на 27 років до Османської імперії. На момент захоплення міста турками у споруді стояла піч із поліхромними кахлями місцевого виробництва, виготовленими на початку або в середині XVII ст. А в підлогу в одній частині житла були вмонтовані старі кахлі. Ймовірно, власники дому обережно зняли їх і поклали під дерев’яну підлогу. Вийшов хороший теплоізолятор. Так, на підлозі, вони і збереглися. На кахлях, які використовували для утеплення долів­ки, бачимо портрети та орнаменти. Ангел, який тримає щит із гербом Корчак, та гри­фон, імовірно, до того були частинами пічного карниза.

– Тобто унікальність – саме у стані збереження кахлів?
– Не тільки. Ще й у зображеннях на них. Сюжети кам’янецьких кахлів неймовірні, унікальні. Це портрети людей у одязі XVI століття, грифони, тримачі гербів. Попри загальноєвропейську моду на покриті кахлями печі, кожен регіон мав свої особливості. Унікальність наших кахлів у тому, що, по-перше, вони цілі. По-друге, походять з одного набору, з одного житла. Третя унікальність – у сюжетних зображеннях і орнаментах. Нарешті, вони виготовлені в Кам’янці-Подільському.
Такі пічні набори – рідкісне явище не лише для Кам’янця, але й для всеукраїнської архео­логії пізнього середньовіччя і нового часу. Непересічне значення мають також знайдені фрагменти гончарного і скляного посуду ІІ половини ХІІІ – XVI ст. та вироби із заліза. Вони – вікно у життя Поділля в Середні віки.

Ірина ПУСТИННІКОВА.