Середа, 01 Грудня 2021 р.
12 Листопада 2021

ІЗ XVI СТОЛІТТЯ І ДО СЬОГОДНІ: НОВА ЗБІРКА ПАТРІОТИЧНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ ВИЙШЛА В КАМ’ЯНЦІ

Цієї осені у видавництві «Абетка» вийшла нова збірка професора нашого національного університету, фольклориста, педагога та хорового диригента Зиновія Яропуда. Це «Українські патріотичні пісні в аранжуванні для хору, дуетів, соло». Видання адресоване викладачам та студентам закладів вищої освіти, а також диригентам.

Зиновій ЯропудРозпитуємо в Зиновія Яропуда, як пра­цювалося над новою збіркою, і чому саме така її тематика.
Професор розповідає, що книга складається з шести частин. Це пісні козацькі, стрілецькі, повстанські, сучасні та пісні, написані самим Зиновієм Петровичем. Загалом близько 80 творів.

Пан Зиновій став кам’янчанином у 18 років, коли вперше потрапив до нашого міста після училища 1968 р. Сам він із села Зубрів на південній околиці Львова.
– Удома в Зубрах ми співали будь-яких пісень і в будь-які часи. Я був ще дитиною і особливо не брав собі того до голови, але повстанських та стрілецьких пісень співали і батьки, і всі навколо. І я співав! У нас поруч росли гарні липи, ми сідали там вечорами і співали. Особливо з цим не ховалися. Майже всі ті пісні я знав із раннього дитинства. Але навіть мріяти в ті часи про їх публікування не можна було. Тим більше тут, на Поділлі. За публікацію таких пісень можна було потрапити «на курорт».

– Чи довго Ви підбирали матеріал для збірки?
– Річ навіть не в самому матеріалі. Нині є доступ до інтернету, а я свого часу їздив у фольклорні експедиції, збирав тут подільський фольклор, і випадково траплялися стрілецькі пісні. Але у збірці переважно ті твори, які я знав, які вже відомі з інших книжок. Річ же не в тому, щоб їх зібрати – це ж просто мелодії. Я собі поставив за мету аранжувати патріотичні твори для мішаного хору, щоб співати їх могли різні колективи. Аранжував їх таким чином, щоб вони були доступні і для аматорських колективів, і для професійних. І, власне, це забрало досить багато часу: трохи більше як два роки. Пісні про козаків у книзі, звісно, найдавніші – там є твори, відомі з XVI століття. Скажімо, це «Войська Запорозького воїн знаменитий».
Її ви можете знати з репертуару Тараса Компаніченка та «Хореї козацької». Компаніченко співає її сольно, а у збірці є аранжування цієї старовинної пісні для хору. В першому розділі 11 пісень, як відомих («Гей, соколи!» чи «Місяць на небі, зіроньки сяють»), так і тих, що не дуже на слуху («Гей, була в мене коняка»). Великий розділ у книзі присвячений стрілецьким пісням – все-таки вони найбільш популярні та відомі. Їх аж 33. Є твори, починаючи з 1914 року, року з’яви січових стрільців. Так само є відомі пісні («Не пора, не пора» чи «Повіяв вітер степовий») та менш знані («Як з Бережан до кадри…» чи «Заквітчали дівчатонька»).
Окрема частина збірки – це повстанські пісні. Представлено 15 аранжувань. У розділі сучасних патріотичних пісень можна знайти аранжування 11 відомих мелодій. Серед їхніх авторів – Тарас Петриненко, Святослав Вакарчук з «Океану Ельзи» (хіти «Мить» та «Не твоя війна»), Пономарів…

– Професор Пономарів, мовознавець? Чи Олександр Пономарьов із Хмельницького?
Пан Зиновій сміється:
– Звісно, що співак. Напевно, предки були Пономаріви, а зробили з них Пономарьових. Знаємо ми всю цю історію зросійщення.
Нарешті в останньому розділі оригінальних пісень сім творів самого Зиновія Яропуда. Серед них – «Ода Кам’янцю» на слова знаного кам’янецького художника Володимира Лашка. Вірші для своїх творів пан професор підбирав ретельно: серед авторів текстів і Редьярд Кіплінг («Якщо…» у перекладі Євгена Сверстюка. Твір у книзі представлено у двох аран­жуваннях: самого автора-упорядника та адаптація для чоловічого хору від ще одного викладача кафедри музичного мистецтва нашого університету Тараса Пухальського), і Віталій Коротич («Переведіть мене через майдан»), і Володимир Матвієнко («Земля моїх батьків»).

– Чи ввійшли до збірки подільські твори, зібрані у Ваших етнографічних експедиціях?
– Ні, таких тут немає. У моїй книзі «Прилетіла ластівочка», що вийшла 2000 року на понад 280 сторінках, зібрано суто подільський фольклор, місцеві гаївки, веснянки, колискові, весільні та історичні пісні, дитячий фольк­лор. Словом, у цій монографії дуже багато подільських пісень. А потім на її основі 2004 року я зробив аранжування для хору «Пісенно-фольклорна спадщина Південно-Західного Поділля». Коли приїхав сюди після училища, то небагато чув про Кам’янець. А місто виявилося цікавим архітектурно. Заїжджав же я львівським автобусом якраз попри фортецю! І розмовна мова подолян здалася схожою на рідну галицьку, такою ж м’якою, але тро­хи засміченою русизмами. Всі ці «здрасьтє», «вещі», «добре утро» в нас не казали. Але мелодія мови була рідною.

– Хто стане аудиторією Вашої нової збірки?
– Знаю, що Ярослав Сисин – керівник «Абет­ки», де книга надрукована, розіслав її в різні бібліотеки. Книга все-таки – навчально-репертуарний посібник. Його можна викорис­товувати в музичних училищах, на музичних кафедрах вишів, у мистецьких закладах.

– Чи є у збірці пісня, особливо дорога вашому серцю?
– Вони всі дорогі. Думаю, це загальне правило: якщо ти збираєш якийсь пісенний матеріал, то збираєш той, який найбільше до душі. Це те, що подобається, те, що мені до смаку.

– Чи є плани на наступні збірки?
– Та плани є, але треба мати фінанси для видання. Аранжувань у мене багато, але ж щоб їх видати, потрібно багато й грошей.
Я вдячний за допомогу у виданні «Українських патріотичних пісень» депутату районної ради Володимиру Барановському.

– А чи ввійшли до збірки пісні, які Ви ще дитиною чули в рідних Зубрах?
– Звичайно. Наприклад, «Гей, там на горі січ іде». Я знав їх усе життя. А студенти мистецьких училищ чи вишів, якщо ці твори будуть включатися в репертуар колективів та ансамблів, теж будуть знати про ці пісні. Звичайно ж, важливо, щоб нові покоління знали ці музичні сторінки, бо кожна пісня – це наша історія. А що таке історія? Це сучасність, це те, що відбувається з нами щодня. Це не те, що було, це те, що є. А, отже, і майбутнє, що буде з нами. А пісня історію чудово доповнює. Бо можна запам’ятовувати інформацію через текст, читання. Але набагато легше її засвоїти, коли співаєш. Пісня – це велика сила.

Ірина ПУСТИННІКОВА.