Субота, 29 Січня 2022 р.
26 Листопада 2021

«ПОЕЗІЇ ВЗЯЛИ В ПОЛОН НА РІЗДВО»

Шановні колеги! Чи не могли би ви розмістити в «Подолянині» вірші Євгена Юхниці? з таким запитанням до нас звернулася провідна менеджерка з питань регіонального розвитку газети «Все про бухгалтерський облік» Зоя Слободянюк.Читаємо ваше видання в інтернеті, тому хотіли б і через «Подолянин» популяризувати поетичне слово нашого колеги.

«А чому б і ні?» – подумала редколегія. І хоча зазвичай акценти ми робимо на талантах земляків, то завдяки інтернету кордони регіонів помітно стираються. Для друку обрали свіжі осінні рядки про… осінь.
Хто ж такий Євген Юхниця? Найкраще на це відповідь дасть автобіографічний нарис, надісланий разом із віршами. Та додамо те, чого там немає: зокрема, що саме Євген Юхниця 1994 року створив Всеукраїнську професійну бухгалтерську газету «Все про бухгалтерський облік», а через два роки ініціював створення Міжнародного дитячого журналу «Пізнайко». У 2003-2005 рр. працював над створенням «Клубу поезії», а також приверненням уваги поетів до активної громадської діяльності в усій Україні, багато їздив країною з літературними виступами, давав інтерв’ю на телебаченні та радіо. 2008 р. допоміг редакції журналу «Дніпро» піднятися на нову сходинку, ставши шеф-редактором.

АВТОБІОГРАФІЧНИЙ НАРИС

Женік (так мене називали батьки і близькі друзі) Юхниця. Народився в квітні 1965 року в чародійній Жмеринці самої Вінницької області. Шикарна школа, Вчителі, Олімпіади! Де люди звикли виконувати справи, вирішувати, а не шукати привід лінькам. Батьки відправили в технічній виш, на економічний факультет, а не дуже… Старший двоюрідний братик безжально вмовив мене, тоді довірячого всім, перекласти вступні документи на технічну спеціальність.
Як результат, драматично міняв інститут ще два рази, поки нарешті не перейшов у Київський інститут народного господарства. Там, паралельно з високою економікою, почав писати сценарії КВНів і т.д. Між роками вищої освіти два роки відслужив у Збройних силах у Казахстані.
Поезії взяли в полон на Різдво 1994 року. З першого віршика заклекотали клітинки тіла, що я на своєму місці. Знань не вистачало. Літературних. Ночі-дні перечитування класиків. Далі сім’я відправила на два роки в Літературний інститут ім.Чехова в Москві на вищі літературні курси. Після занять став себе почувати в творчості впевненіше.
25 років творчості – 25 років навчання. Жанри, стилі, тематичність, стилістика, невербальність, тропи, літературні фігури. Перші 10 років я значні твори пам’ятав напам’ять. Тепер тільки досьєшки рятують – де є одягнуті у рими лісистості питання… Весь час допрацьовую, вирізьблюю. Поезія розвивається, як і мова. Як і будівництво, як і телефони. Так, як писали до 1970 року, – класика. Ми, сучасні поети, маємо вимальовувати сьогодення. Інакше нащадки писатимуть за незнайомими фактами, які їм покладуть перед очима.
Щодо властивостей, то люблю і вдається писати тематичні твори. Бо заглиблюєшся і кожною поезією пірнаєш у світи, яких ти не знав, і без сонетиків не взнав би. Кожен вірш – абсолютно нове життя з неповторними персонажами і не­очікуваними реакціями. Обожнюю творчість і творчі серденька! І… розкольоровувати почуттями – відносини кохань, виробничі, еротичні, коли діти не підглядають, патріотичні, громадські, і… пейзажні, драматичні, натхненні, з надіями! Наше життя потребує і гідне бути оспіваним Поезією.

Євген Юхниця.

***
Багаттям тліють спогади за літо.
І ми удвох листопад зустрічаємо.
Вино рубіновими спалахами злите
У аромати один одного, натаїні.
А силуети безкордонної уяви
Між нами парою і горнуться і гріють нас.
Здається, ладні дати і життя заставою –
Тобі, листопаде, за рідний поклик-резонанс.
***
Вони врятують в цю бентежну осінь
Жовтогарячі хризантеми:
Шарами куркуміновими й досі
У темряві палахкотять тотемами.
…І – твої очі. Я їх зафільмую
І бачитиму в кожній туї,
В кожнісінькій автівці і сповіщенні –
І своєчасно знатиму провіщення.
***
Занурює листопад у хандру?
Шаблони… Й ми ламаємо систему:
У клітку – депресивну гідру, шуррр!
Й хай поміркує: як є воля, що – буденне?
…А ми – в повітря чисте і бадьоре,
Яке нам санітар-мороз акордить.
***
Кажуть, осінь у Берліні –
Відчайдушного карміну:
Неохопні куражі.
Не модерн, а вантажі –
Листопадні монтажі…
…В кожного – відчутні зміни…
В кожного з нас, як в Берліні.
***
Ну, добре, якою вже прийшла –
Коліжанкою, сердитою знайомою –
Листопадка моя: й не зимова,
Й не вітаюча грубка тепла.
…Ми – людей, й тих не можем змінити.
А приймаємо вже – які є.
Що ж за осінь казати обвітрену,
Яка – грація, з вікон фойє.
***
Я хочу побачити ранішній сніг
на пожухлій траві,
На старті – сніжинок зухвалий розбіг
в пломінях ліхтарів,
Де небо відчинене навстіж для тебе…
…птахів перегнати б,
Й позаду – пульсуючі шпилі тих склепів
й годин циферблати!
І зранку біжиш до вікна, до вікна –
А біла трава, білина…
Євген Юхниця.

Підготувала Ольга МІРКОТАН.