Неділя, 22 Травня 2022 р.
1 Квітня 2022

АНЕКДОТАМИ ПО МОСКОВСЬКОМУ БУЛІНГУ

Уже понад місяць, як усі ми гуртом б’ємо москалів, які, немов щури, нахабно лізуть на українську землю, виконуючи найбезглуздіший наказ свого психічнохворого головноко­мандувача-карлика. Доки силовики безжально нищать окупантів, українці на місцях теж чинять мужній опір. Вони щодня демонструють нашу непереможність і змушують весь світ захоплюватися: в нас народжуються маленькі українці та україночки, закохані пари стають на весільні рушники, а народ, опираючись на життєві кумедні ситуації, створює і занотовує воєнні анекдоти, народжує дотепні меми. Скажімо, чого лише варта практично легенда про село Чорнобаївку на Херсонщині, де українські військові вже 11 разів знищили окупантів разом із військовою технікою!

Володимир ДаниленкоА виявляється, що українські анекдоти про москалів створювалися тривалий час. У них чітко пояснюється, що ми з ними не один народ, а дві різні цивілізації, з різними етнічними коренями, мовою, традиціями і цінностями.
Власне про це «Подолянин» почув із вуст кандидата філологічних наук, письменника Володимира ДАНИЛЕНКА, котрий торік у жовтні, ще до повномасштабної війни, завітав на святкування річниці К-ПНУ імені Івана Огієнка. Його лекція «Постколоніальний погляд на українські анекдоти» викликала у присутніх щирі усмішки, адже наукові факти доповнювалися гумористичними родзинками про москалів. Тож до Дня сміху дізнаємося, звідки виник український анекдот, і чому всім до душі згадані жарти. Виявляється, що популярність таких анекдотів пояснюється відповіддю на тривалий історичний булінг України Москвою.
За словами Володимира Григоровича, українські анекдоти існують давно, народжувалися вони в кожну епоху, переказувалися з вуст в уста і забувалися зі зміною історичної та політичної ситуацій. Носіями анекдотів були селяни, козаки, мандрівні дяки, священники, спудеї, бурсаки, канцеляристи.

– Словом, анекдоти створює саме життя. Якщо говорити про золотий період анекдотів, який застало нинішнє живе покоління українців, то цей період припадає на 70-ті роки ХХ століття, які називають брежнєвською епохою, – каже лектор. – За радянських часів було чимало анекдотів про євреїв, українців, грузинів, чукчів, молдаван, естонців, які подавалися з позицій ро­-сіян – це погляд панівної нації.
Українці в них постають хитрими, заземленими, скупими, розмов­ляють смішною мовою, нічим не хочуть ділитися і люблять сало.
Серед анекдотів радянського періоду складно визначити внесок українців у їх створення. Єдиною категорією, яка не викликає жод­ного сумніву, що їхній творець – український народ, є анекдоти про москалів. Гумор у них можна поділити на м’який, жорсткий і чорний. В анекдотах із м’яким гумором українці кепкують із національних російських вад: алкоголізму, ліні, неорганізованості, непрактичності, нерозуміння української мови.
В анекдотах із жорстким гумором українці втішаються, коли в росії відбуваються лиха, мріють або планують завдати їм шкоди. А в анекдотах із чорним гумором українці знищують своїх ворогів з усією вигадливістю, на яку тільки здатні.

Звісно ж, що під час доповіді Володимир Даниленко детально зупинився на всіх цих жартах. Отож, в анекдотах із м’яким гумором українські герої, навіть діти, добре пам’ятають, що вони не схожі на росіян. І типовий анекдот, як приклад:

«Берег Чорного моря. Відпочивають дві сім’ї – російська і українська. Їхні 5-річні діти голяка бавляться в піску. Український хлопчик уважно розглядає російську дів­чинку: «Казали мені батьки, що українці відрізняються від росіян, але щоб аж настільки!».

У масштабах шкоди, якої можуть завдати росіяни, і яку сьогодні всі ми бачимо з екранів телевізорів, українські герої анекдотів навіть чорта вважають менш шкідливим, не таким небезпечним, як росіянина.

«Син каже до батька:
– Тату! Чорт лізе в хату!
– Не біда, синку, аби не мос­каль!».

Часто українці висміювали в анекдотах схильність росіян до оковитої.

«Зустрічаються двоє крокодилів:
– Ну, як полювання?
– Двох негрів з’їв, а ти?
– А я одного москаля.
– Брешеш, ану дихни…».

В анекдотах із жорстким гумором українці зловтішаються з будь-якої халепи, яка може трапитися в росії, навіть із поганої погоди.

«Новини на Львівському теле­баченні: «І наостанок гарна новина: у москві завтра мінус 36 та хуртовина».

Але насправді втіха від поганої погоди в москві – це безневинне зло, якого бажають росіянам у своїх анекдотах українці, бо є значно радикальніші кепкування.

«Криївка УПА. Новобранець і командир розмовляють:
– Підеш і вб’єш москаля, а потім – ластівку!
– А ластівку за що?».

У категорії жорстких з’являються анекдоти з відтінками садизму.

«Західна Україна. Урок арифметики у школі. Вчитель диктує умови задачі:
– Діти, записуйте! Старий Панас наточив чотири сокири, дві пилки, п’ятнадцять ножиків і ще маленьку сапку. В задачі запитується: «Скільки туристів із москви завітали на базу «Карпати»?».

Такий анекдотичний садизм, на думку письменника, має характер умовності, коли герої тішаться з уявних розправ зі своїм головним історичним ворогом. Або ж фантазують на цю тему, як у наступному жарті.

«Зустрічаються двоє українців. Один іншому каже:
– Куме, я позавчора зранку встаю, а на моєму ставку москаль рибу ловить! Ну, я його з гвинтівки бах-бах і вбив.
– Добре зробили, куме!
– А вчора я встаю, а там уже два москалі. Ну, я їх з автомата бах-бах та й убив.
– То добре зробили, куме!
– А сьогодні я встаю, а весь ставок москалі обсіли і мою рибу ловлять. Ну, я їх усіх з кулемета розстріляв.
– Та ви, куме, брешете!
– Та брешу, але як би гарно було».

І ще є одна категорія – анекдоти з чорним гумором.

«Гуцул на могилі сина:
– Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до універ­ситету не відпустив, чи я тобі грошей не відсилав!? А ти приїхав i що ти мені сказав? «Здравствуйте, папа»?!

У багатьох анекдотах із чорним гумором головними героями є бандерівці. Мабуть, через це рашисти та кадирівці й досі шукають в Україні свого ворога – Степана Бандеру. На щастя, наші захисники допомагають їм якомога швидше потрапити на аудієнцію до Степана Андрійовича.

«Помирає старий бандерівець і кличе до себе священника, щоб висповідатися:
– Хотів би, святий отче, висповідатися перед тим, як умру!
– То кажіть, чим с-те прогнівили Господа Бога нашого?
– Та, вбив 26 москалів, 24 комуністи.
– Зачекайте, Ви спочатку висповідайтеся, а про добрі справи пізніше побалакаємо!».

В анекдотах про москалів є не лише вбивства й розправи, а й звичайні побутові бійки.

«Українець, чех і росіянин зібралися на спільну пиятику. Чех випив і склянку об землю бах. Усі на нього дивляться.
– У нас цього кришталю стільки, що я ніколи не п’ю двічі з однієї склянки, – каже чех.
Тоді росіянин бере пляшку, відкорковує, випиває пів пляшки і об землю гах!
– У нас цієї горілки стільки, що куди не плюнь, всюди горілка. Тому я двічі з однієї пляшки не п’ю.
– Тут українець випив, закусив. Потім бере табурета і москаля по голові як трісне.
– У нас цих москалів в Україні стільки, що я ніколи двічі з одним москалем не п’ю».

Анекдоти занотовувала Галина МИХАЛЬСЬКА.