П'ятница, 29 Березня 2024 р.
9 Січня 2009

ГОБЕЛЕНОВІ ГАРМОНІЇ

Народна творчiсть – це iсторична основа, на якiй розвивалася свiтова художня культура, одна з форм суспiльної свiдомостi та суспiльної дiяльностi, явище соцiально зумовлене. Вона включає в себе рiзнi види художньої дiяльностi народу – поетичну творчiсть, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Кожен вид народної творчостi має власну iсторiю, художнi виражальнi засоби та матерiали, мову, способи передачi вiдомого, знайденого тощо. Народне прикладне мистецтво – це народнi художнi промисли, товарне виготовлення художнiх виробiв при обов’язковому застосуваннi творчої ручної працi.

Одним з видiв народного прикладного мистецтва є ткацтво. Краса виробу часто-густо залежить вiд кольорiв, використаних у процесi ткання, тому фарбуванню пряжi надають особливу роль. Особливо цiкавим є виготовлення гобеленiв – виробiв, витканих iз шерстяних ниток. Гобелен має декiлька функцiональних призначень – суто виставково-презентацiйнi твори або ж тi, що прикрашають iнтер’єри громадських споруд i закладiв культури як елементи ансамблю внутрiшнього оздоблення. Гобелен – килим-картина, витканий вручну (шпалера). В строгому розумiннi – вирiб дiючої донинi Паризької мануфактури, за-снованої 1662 р. Назва походить вiд прiзвища вiдомих у XV ст. майстрiв Гобеленiв.

Головне у гобеленах – гармонiя форм i кольорiв. Створення кожної декоративної композицiї – це багатогранний творчий процес. Враховуючи певнi традицiйнi канони побудови твору, автор фантазує, привносить свої елементи сюжетного задуму, вдосконалює їх i виводить загальну гармонiю лiнiй, форм, кольорових вiдтiнкiв. Усе це в комплексi складає художнiй образ твору, який асоцiюється з певним станом природи, краєвидом чи з порою року або чимось iншим, що, у свою чергу, можна порiвняти з музикою чи пiснею. Дотримання основних правил композицiйної побудови традицiйного килима обов’язкове. Скажiмо, чiтке, майже симетричне розмiщення орнаментальних форм або у виглядi дерева, вiночка чи квiткової гiрлянди. Напрям лiнiй в орнаментi фону має ланцюжкову залежнiсть, тобто рослиннi форми плавно переходять у фактуру виробу. Цей специфiчний прийом ткацтва у народi називають «дерканням». Безлiч кольорових вiдтiнкiв гобелена помiтнi лише зблизька, а здалеку вони сприймаються суцiльними плямами, складають враження багатющої кольорової гармонiї з мерехтiнням барв на всiй площинi килима.

Кожна ткаля, залежно вiд своєї творчої майстерностi, «деркає» по-рiзному тло виробу. Цей процес не залежить вiд художника, що здiйснює авторський нагляд. Але результат має певний позитив, адже збагачується текстурна пластика творiв, урiзноманiтнюються нюанснi кольоровi вiдношення. У фондах Кам’янець-Подiльського державного iсторичного музею-заповiдника зберiгаються гобелени таких авторiв, як Олег Семенович СЛЄПЦОВ («Стара фортеця», 2002 р., «Вид на вiрменську дзвiницю», 2002 р. тощо), Iван Яковлевич АНДРУС («Зображення Устима КАРМАЛЮКА», 80-тi рр. XX ст.) та декiлька гобеленiв невiдомих авторiв.

Колись ГОГОЛЬ, милуючись роботою українських килимарок, казав, що їхнi квiти нагадують птахiв, а птахи схожi на квiти. Килимарство рiзних нацiональностей рiдниться багатьма спiльними ознаками, тими рисами, якi виходять iз глибин душi колективного художника – народу. Майстри всiх народiв прагнуть в орнаментах, композицiях, у кольорових сполученнях передати свою хвалу життю, щоб їхня творчiсть будила бадьорi, життєстверджуючi настрої та почуття.

Вiкторiя ВДОВЕНКО, науковий працiвник iсторичного музею-заповiдника.