Четвер, 28 Березня 2024 р.
14 Вересня 2012

ПОЕТИЧНИЙ МЕРИДІАН ДОСЯГ-ТАКИ КАМ’ЯНЦЯ

Оксана ЗабужкоІ, поза всяким сумнівом, він пройшов крізь серця тих кам’янчан, котрі 6-8 вересня знайшли в собі мотивацію для відвідування поетичних зустрічей, що відбулися в рамках ІІІ Міжнародного фестивалю «Meridian Czernowitz», за сприяння Кам’янець-Подільського клубу української інтелігенції.

Хоча, чесно кажучи, були сподівання, що таких людей буде більше: як-не-як, у місті два університети, коледж культури і мистецтв, чимало високоосвічених людей, та й поетів не бракує, однак, як сказано в Біблії, «багато покликаних, та мало вибраних».

Утім Чернівці «з панського столу» вділили Кам’янцю і Хотину поетичну пайку, в якій – і зустрічі з відомими та молодими, українськими і зарубіжними поетами, а також такі нові види поетичного перфомансу, як відеопоезія (поєдання віршованого тексту з візуальним рядом) і вечірка електронної музики з поезією. «Найсмачніші» частування, звісно, відбувалися у самих Чернівцях, які на чотири дні перетворилися на європейську столицю поезії.

Кам’янчани ж отримали нагоду подивитися на своє місто під іншим кутом зору. Місця фестивальних подій були підібрані напрочуд вдало. Де ж іще, приміром, слухати поетів з Ізраїлю Орціона Бартану та Деніеля Галайя (причому на ідиші й івриті), як не у колишній Великій ремісничій синагозі (нині ресторан «Стара фортеця»)? До речі, це одна з «фішок» фестивалю «Meridian Czernowitz» – можливість почути вірші мовою оригіналу, а зрозуміти зміст допомагають переклади, зроблені кращими українськими поетами. Зокрема, порозумітися з ізраїльськими авторами допомагав Іван Малкович.

Місцем зустрічі з Оксаною Забужко, Ігорем Померанцевим і Дмитром Лазуткіним став двір К-ПНУ

ім.І.Огієнка, поруч із пам’ятними знаками видатним поетам Михайлові Драй-Хмарі та Володимиру Свідзінському. Гадаю, навіть тих, хто не сприймає прозу та есеїстику Оксани Забужко, не змогли залишити байдужими її вірші. Лише півгодинного спілкування вистачило, щоб зрозуміти, що ця письменниця і поетеса стоїть в одному ряду з Лесею Українкою та Ліною Костенко.

Для зустрічі з Іваном Малковичем та Остапом Сливинським було вибране особливе місце – двір НІАЗу «Кам’янець». Це місце, можна сказати, «намолене», адже тут у стінах семінарії навчалися українські письменники й поети Степан Руданський, Анатолій Свидницький, а сама семінарія наприкінці ХІХ ст. стала епіцентром відродження українства на Поділлі. На початку 90-х років тут збиралися члени «Руху», котрі підняли над містом синьо-жовтий стяг, «Подільське братство», а торік кам’янчани у дворику під липами спілкувалися з видатним кобзарем сучасності Тарасом Компаніченком. Мабуть, колись доведеться встановити тут цілу галерею меморіальних плит, але й без того дворик НІАЗу сповнений особливої енергетики і якнайкраще підходить для таких камерних подій.

Поетичні читання Томаша Ружицького (польською мовою) і Юрія Андруховича привели кам’янчан і гостей фестивалю в ще один із харизматичних кам’янецьких двориків – біля корпусу училища культури на Польських фільварках, де свого часу мешкав із сім’єю поет Володимир Свідзінський. Польська поезія під віковими деревами на якусь мить навіть перенесла в той час, коли Кам’янець був польським містом. Натомість Томаш поділився з українською публікою болем і ностальгією тих поляків, котрі свого часу змушені були покинути рідний для них Львів. Десь-то так само ностальгують і колишні кам’янчани…

А молоді поети – українські, польські, німецькі, австрійські – для своїх читань зібрали публіку на алеї Закоханих (а де ж іще?). Звісно, провідною темою, що об’єднала вірші молодих, стало кохання. Завершилася поетична «трапеза» у Руській брамі вечіркою електронної музики з поезією.

Залишився післясмак у вигляді невиразних уривків віршів у пам’яті та натхнення теж написати щось бодай віддалено схоже. Залишився стосик придбаних на фестивалі книг з автографами. І очікування наступного фестивалю!