Середа, 03 Березня 2021 р.
1 Лютого 2013

ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ – ШКІРА

Аліна ГорбуленкоКоли я вперше зустрілася з Аліною ГОРБУЛЕНКО, мені одразу ж впала в око її дуже незвична шкіряна сумочка із зображенням засновників Києва – братів Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либідь. Як з’ясувалося, таких цікавих та ексклюзивних аксесуарів вона власноруч виготовила чимало. 

Аліна творить свої маленькі шедеври зі шкіри вже впродовж семи років, і хоча це ім’я ще не надто відоме в місті, однак її аксесуари та одяг носять багато людей. Деякі Алінині вироби можна знайти і в кам’янецькому сувенірному містечку. Крім роботи зі шкірою та розробки й пошиття одягу, вона малює картини на склі й полотні, створює колажі з природних матеріалів тощо. 

 Творча жилка пробудилась у дівчині змалку. Народилась і зростала Аліна в селі Привітне Кам’янець-Подільського району. І хоча не мала змоги навчатись у художній школі, вона самотужки опановувала різні художні техніки. Ще в шкільні роки малювала фарбами, створювала картинки із березової кори та засушених квітів, розробляла моделі одягу. Але на цьому зупинятись не збиралася.

 – Я завжди мріяла опанувати творчу професію, – розповідає Аліна Горбуленко. – Тож мені приглянувся Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, куди й пішла навчатись на відділення художньої обробки шкіри. А ще закінчила курси крою та шиття. Зі шкірою працювати напрочуд просто і цікаво. Шкіра чудово поєднується з бісером, намистинами, деревом, шерстю, різноманітними тканинами і навіть фотографіями. Існує декілька десятків технік, які використовуються в обробці шкіряних виробів. Одна з найбільш цікавих – золототиснення. На рівну поверхню шкіряного виробу накладають спеціальну фольгу – «листкове золото», а зверху – малюнок, виконаний на кальці. Тоді нагрівають голку-випалювач до потрібної температури і обводять нею контури малюнка. «Золото» переноситься на шкіру. Я намагаюся не просто виготовляти шкіряні речі, а якось їх урізноманітнювати, прикрашати, щоб кожна з них була неповторною, наділеною власною душею та обличчям. Часто ідеї нових прикрас приходять нізвідки. Наприклад, читаєш або дивишся кіно – і раптом в уяві виникає річ, яку хочеться тут же втілити в життя. Це може бути що завгодно, мені цікаво робити зі шкіри і різноманітні корсети, і браслети, і заколки, і гаманці, і ридикюлі, і багато інших речей. Найбільше люблю працювати у стилях етно і модерн.Сумка "Київ"

 – Але, як відомо, шкіра – матеріал не з дешевих…

 – Так, справді, квадратний метр хорошої шкіри коштує близько $50. Тому, відповідно, і вироби з неї також недешеві. Звісно, аксесуари ручної роботи носяться довго й вирізняються ексклюзивністю, однак далеко не кожен може собі їх дозволити, тож і попит на них невеликий.

 – А коли ти зацікавилася дизайном одягу?

 – Ще з дитячих років любила щось шити, вигадувати. У студентські роки товаришувала з дівчатами, які навчалися на відділі вишивки та дизайну одягу, навіть частенько відвідувала їхні пари. А в дипломній роботі поєднала художню шкіру із розробленим вбранням. Нині, як правило, сама собі шию одяг, та й не лише собі.

 – Виготовляєш речі і на замовлення? 

– Інколи. Створюючи виріб, я перш за все покладаюся на власний смак, народжую його як витвір декоративно-ужиткового мистецтва. А коли є конкретне замовлення, намагаюся дізнатися про всі найдрібніші побажання замовника, аби уявити майбутній твір, побачити його чужими очима.

 – Як з’явилася ідея твоїх оригінальних сумок із символіками міст? 

– Чотири роки тому я вирішила зробити подарунок братові на день народження. Часу залишалось мало, а хотілось створити щось особливе, і я придумала для нього сумку із зображенням кам’янецької башти, якою він із задоволенням щодня користується. Ідея виявилась вдалою і вилилась у цілу серію. 

– Аліно, шість років навчання ти провела на Гуцульщині. Колорити цього краю проявля

Сумка "Кам'янець"

ються у твоїй творчості? 

– Мені подобається цей край, його звичаї та люди, але гуцульські орнаменти і форми я використовую рідко. Просто на Гуцульщині настільки поширене художнє рукоділля, що воно вже якось само собою асоціюється з цим краєм. Однак у Косівському інституті навчаються студенти зі всієї України, тому їх творчість різнопланова. Та й викладачі з різних регіонів. Для прикладу, там працює наш земляк із Оринина, нині відомий український художник – Анатолій Калитко. Багатьма своїми вміннями я завдячую саме йому.