«МОНА ЛІЗА» ПРИЇХАЛА ДО КАМ’ЯНЦЯ

«Золоте руно, золоте зерня» – під такою назвою відкрилася минулого четверга на Соборній мистецька виставка двох сестер Лариси КЛЕПАС (Мазур) та Ольги СЛОБОДАНЮК (Мазур). І слід зазначити, що у них дійсно золоте – то це руки, які творять шедеври із вовни та насіння. 

– Ми змалку дуже любили малювання, – розповідає старша сестра Лариса. – Жили в селі, але згодом переїхали у Городок, де була художня школа… 

Лариса Клепас своє життя і надалі присвятила мистецтву: здобувала художню освіту у Харкові та Львові, працювала художником-оформлювачем і викладачем дитячої школи у Городку. Встигла попрацювати у багатьох художніх техніках: олійні фарби, батик, художня графіка, а рік тому захопилася живописом вовною. Деякі її картини вражають реалістичністю: у сірому тумані тонуть «Мрії про Париж», а на фоні безхмарного неба виблискують куполи нашого Собору Олександра Невського. Зачаровують яскраві барвисті квіти і милі казкові персонажі.  

– Я дуже люблю колір. У цій техніці привабило те, що можна передати всі барви життя, – каже Лариса Клепас. – Наперед нічого не промальовую, а відразу викладаю картинку зі своєї уяви. Спочатку роблю фон, а тоді фарбованою вовною формую зображення.

 Використовує вона і техніку мокрого валяння вовни, створюючи з неї різноманітні прикраси, які використовує не лише у картинах, а й на аксесуарах, сумочках та іграшках, що також представлені на виставці. 

Дещо інша історія у молодшої сестри Ольги Слободанюк. Після одержання фаху художника-оформлювача вона працювала у державній службі, поки два з половиною роки тому не зрозуміла, що її покликання – мистецтво. З того часу вона захопилася так званими висипанками – картинами з різноманітного насіння, круп тощо. 

– Дуже люблю працювати з манкою і маком, тому що ними добре відтіняти, – роповідає Ольга. – Використовую чай для чорного кольору, гречану, ячмінну крупи, спеції й багато іншого. Спочатку малюю ескіз, згодом засипаю його певним насінням натурального кольору (я його ніколи не фарбую, для червоного кольору, наприклад, використовую мелений перець). Картини лакую, аби їх можна було б довго зберігати.

 Фантазії Ользі не позичати. Поряд із казковими веселими композиціями є й такі, що здалеку здаються живописом: цікаві природні сюжети і зображення архітектурних споруд, зокрема й нашої фортеці. Окремо варто згадати про її портрети. Класичні Тарас Шевченко та Леся Українка, дещо пафосна Скарлетт і прото вражаюча репродукція «Мони Лізи». Невже таке можливо? 

– Свої виставки ми презентуємо завжди разом, – кажуть сестри. – Це вже третій показ наших робіт. Перший був у нашому рідному Городку, другий – у Хмельницькому. Ідеї беремо з природи, життя, оточення. Надихає і творчість інших художників, хоча намагаємося бути неповторними. 

Виставка триватиме до 14 лютого.