СТОЛИЦЮ ЗНОВУ БРАЛИ У КАМ’ЯНЦІ
На два дні Кам’янець-Подільський знову відчув себе столицею. Про його завидне минуле вже третій рік поспіль кам’янчанам не забуває нагадувати єдиний в Україні фестиваль військово-історичної реконструкції «Остання столиця». 24-25 серпня більше як сотня його учасників знову боролися за місто.
Цьогоріч реконструкції боїв між більшовицькими й українськими військами, що 1919 р. точилися за місто, були чи не наймасштабнішими за всю історію фестивалю. З десятками рушниць, кількома кулеметами та навіть броньовиком бої за останню столицю розпочалися посеред найбільшої площі Старого міста – Вірменської, де, за цьогорічним сценарієм, на вояків УНР чатували більшовицькі війська. Незважаючи на складні умови бою, УНРівці продовжували тримати оборону і, втрачаючи все більше своїх, таки витіснили «червоних».
Тепер кулеметні черги й вибухи гранат було чутно вже у затінку міської Ратуші. Воювати поміж розлогих дерев реконструкторам не звикати, інша справа, зізнаються бувалі реконструктори, бити ворога на відкритій площі.
– Найбільше ми хвилювалися саме за бої на площі, бо вона майже рівна. Тут немає куди бігти, немає де вкритися, – розповідає організатор фестивалю Олександр «Гайдук» Заремба, – але в результаті все вдалося. І навіть краще, ніж ми того очікували.
Саме на площі початку бою чекали найбільше глядачів. Зібралось їх близько п’яти тисяч. Реконструкторів же цього разу було лише 115. Впродовж двох днів усі учасники фестивалю з Києва, Львова, Кам’янця і Хмельницького жили в суворих умовах військового наметового табору на Північному дворику Старої фортеці. Тут вони й складали плани своїх масштабних військових операцій. За цьогорічною легендою, тримати удар більшовицької залоги воякам армії УНР допомагає надсучасна зброя – броньовик і декілька кулеметів.
На фестивалі «Черник» (саме так кам’янецькі реконструктори нарекли точну копію панцерника 1919 р.) проявив себе більше, ніж чудово. Задоволеними незвичним поповненням фестивального арсеналу залишились не лише спантеличені чудо-машиною глядачі, але й самі реконструктори. Бо хоч потужний мотор броньовика і перегрівся під час параду вишиванок, та в бою таки не підвів.
Не підвела «Останню столицю – 2013» й організація, тож бої починались хвилина в хвилину. Єдине, чого таки бракувало глядачам, котрі переважно не обізнані з цим періодом історії, це «закадрового» коментаря, адже, спостерігаючи за боєм, мало хто
з глядачів насправді розумів, хто з ким і за що саме воює в Кам’янці щороку.