Четвер, 28 Березня 2024 р.
18 Жовтня 2013

КВІТКОВИЙ ХЕНД-МЕЙД ВІД НАСТІ МЕЙ

Креативні ідеї, вмілі руки, величезна наполегливість і непереборне бажання творити прекрасне. Ці складові стали отими «бусинками», з яких талановитій кам’янчанці Насті МЕЙ вдалося створити ціле намисто, а точніше – втілити в життя свою кольорову мрію. 

А мрією дівчина називає власний магазин виробів ручної роботи та фурнітури для прикрас «MIRANI hand-made», розташований у ТЦ «Піраміда». Тут просто неможливо стримати гарних емоцій від найрізноманітніших речей, які Настя виготовляє власноруч із полімерної глини. І саме тут нам вдалося побачити, які дива можна творити, коли вправно працюють руки і палко світяться очі… 

ОТЕ «ДЛЯ ДУШІ» ЗАТЯГНУЛО 

– Я завжди мріяла мати власну справу і займатися тим, що приносило б мені задоволення, – каже Настя. – Але раніше про полімерну глину чи керамічну флористику не знала нічого, а задумавши назву «Мirani» (крилатий кінь, персонаж грузинської міфології), навіть уявлення не мала, що незабаром так називатиметься мій магазинчик-студія. Мистецько-підприємницький задум дівчина втілила в життя саме у Кам’янці-Подільському, хоча сама родом із с.Міцівці Дунаєвецького району. 

Настя навчалася в Київському національному університеті ім.Т.Шевченка, де опанувала потрійну спеціальність – «Фольклористика, українська мова і література, французька мова». Після шести років навчання дівчина мала можливість залишитися викладати у виші, але не захотіла, бо… безнадійно закохалася в мистецтво рукоділля. І саме у цьому напрямку в неї все вдалося.  

– Колись я думала, що матиму основну роботу, пов’язану з філологією, а вдома просто для душі буду займатися хенд-мейдом. Але, певно, те «для душі» перемогло, затягнуло. Ще під час навчання я відвідувала майстер-класи і сама всього навчилася. Перші роботи – прикраси з тканин і ниток, шиття, слінго-буси, іграшки. Перші покупці – подруги, а потім і всі, кому подобалися вироби, які я робила власними руками. Саме в Києві я почула про полімерну глину, навчилася виготовляти з неї прикраси, віддавала їх на реалізацію, спілкувалася з майстрами. Вирішила рукоділля зробити своєю основною роботою, а взялася за це саме в Кам’янці, бо вийшла заміж за кам’янчанина, – усміхається дівчина. 

Анастасія МейПРО ШИРОКИЙ СВІТ НА ТІСНОМУ КЛАПТИКУ 

У листопаді минулого року на Соборній, у «Піраміді», запрацювала невеличка майстерня ручних виробів Насті Мей. Зовсім тісненький клаптик торгового центру став для майстрині широким світом реалізації її творчих задумів. А десяткам виготовлених нею перстеників, браслетиків, підвісок, різноманітних прикрас для волосся та весільних аксесуарів надзвичайно пасує привітна усмішка Насті, якою вона зустрічає відвідувачів.  

– Починалося все з нуля, – зізнається дівчина. – Але близькі повірили в мене і підтримали ідею власної справи. Це була довга підготовка. Я приїхала до Кам’янця посеред літа і до листопада просто сиділа вдома й виготовляла вироби. Досить багато потрібно було речей, аби наповнити навіть ті невеличкі шафки.  

У Кам’янці немає необхідних матеріалів для виготовлення прикрас із полімерної глини, тому спочатку я замовляла їх в інтернет-магазинах, а коли стала підприємцем, то з’явилася можливість купувати все на гуртових складах чи в постачальників, які працюють суто з приватними підприємцями. 

– А взагалі в Україні виготовляють глину й необхідну фурнітуру? 

– В Україні з цим проблеми. Наразі користуюся полімерною глиною найбільш популярних у світі фірм – німецької «Fimo» та бельгійської «Cernit». В обох широка палітра кольорів – основні та з ефектами перламутру, металіка, з блискітками, люмінесцентні. Я дізналася, що в Україні теж почали виготовляти глину «Jam Clay», але, судячи з відгуків, нашим виробникам потрібно ще трішки підрости до європейського рівня. 

– З глиною важко працювати? 

– Спочатку було важко, але з часом опановуєш певну техніку, з’являються навики, уявлення. Скажімо, щоб отримати бажаний колір, глину потрібно змішувати в певних пропорціях, як і фарбу. Різна глина має різну текстуру, по-різному розминається. Я навчилася відрізняти дешевшу й дорожчу глину, відчувати, вона стара чи щойно із заводу. 

– То який секрет таких гарних виробів? 

– Треба знати різні нюанси при роботі з глиною. Вона береться по шматочку й поетапно виліплюється. Готовий виріб запікається 30 хвилин у духовці, а потім покривається лаком. Формочками не користуюся, бо це вже спрощений варіант, і як хочете це називайте, але не ручною роботою. В тому й цінність виробів, що кожен елементик виліплений руками. 

– А як же потім оці елементики декоративної «випічки» скріпити, щоб отримати прикрасу? 

– Це можна робити по-різному за допомогою з’єднувальної фурнітури: піни, кільця, зажими, тримачі, застібки, швензи, різноманітні гачечки, гвіздочки, петельки та бусини. Тут немає обмежень: ти варіюєш, як хочеш, зчіплюєш, як забажаєш. Головне – щоб було гарно і надійно. До речі, вироби з полімерної глини не псуються і не тріскають, стійкі до води й не розбиваються при падінні. 

У «MIRANI» вже є постійні відвідувачі, які купують речі для себе і на подарунок. Втіливши власний задум, Настя вирішила стати в пригоді й іншим майстрам, котрі займаються ручною роботою, тому бере під реалізацію їхні вироби. Магазин перетворився на затишну студію, де є співпраця, спілкування і взаємодопомога. 

– Люди такі шедеври роблять! Приходять до мене, як до рідної душі, й запитують: «А чи можна, я принесу свої речі?». У Кам’янці дуже багато талановитих майстрів, просто не всі презентують свої роботи. У моєму магазинчику виставлені вироби Ірини Токарчук, Вікторії Рудман, Юлії Кари, які займаються скрапбукінгом (виготовленням альбомів). Вироби з ниток приносить Оксана Данилко. Майстром полімерної глини стала і моя мама Людмила Мей, яка просто не змогла залишитися осторонь від моєї справи, бо сама художниця. У нас бувають спільні творчі проекти, і це дуже добре, коли є з ким порадитися щодо цікавого задуму чи певного складного виробу. 

 МАЙСТЕР-КЛАС ВІД НАСТІ МЕЙ 

Настя із задоволенням поділиться секретами виготовлення прикрас із полімерної глини. У наступних номерах «ПОДОЛЯНИНА» будуть опубліковані майстер-класи від майстрині. А сьогодні почнемо із виробу, який може бути елементом будь-якої прикраси. 

ТРОЯНДА З ПОЛІМЕРНОЇ ГЛИНИ 

Нам знадобиться полімерна глина, канцелярський ніж, голка, тарілка й звичайна духовка для випікання виробу. Розминаємо глину до м’якої пластичної консистенції. Виліплюємо «ковбаску», розрізаємо її канцелярським ножем на рівні кружальця. Ці заготовки розминаємо, формуючи пелюстки троянди. Чим тоншими вони будуть, тим реалістичнішою вийде наша квітка. Першу пелюсточку закручуємо в трубочку і приліплюємо до неї наступні пелюстки. Якщо ви хочете зробити розкриту троянду, в ході роботи постійно підкручуйте верхній край пелюсток назовні, якщо ж це буде бутон – залишаємо все без змін. Коли кількість пелюсток достатня, насаджуємо квітку на голку й обрізаємо зайве ножем, переміщуємо троянду за допомогою цієї ж голки на тарілку. Аналогічно робимо потрібну кількість троянд різного розміру. Наступний етап роботи – випікання в духовці впродовж 30 хв. при температурі 110°С (обов’язково ознайомтеся з умовами випікання на упаковці полімерної глини, з якою ви працюєте). Даємо квітам вистигнути й покриваємо їх акриловим лаком. Трояндочки готові! 

А необхідні матеріали для творчості можна придбати в магазині «MIRANI hand made», що в ТЦ «Піраміда». Завітайте і до інтернет-магазинчика (www.mirani.com.ua; http://vk.com/mirani_hm).