Четвер, 28 Березня 2024 р.
28 Березня 2014

ВЕЛИКИЙ «ТІК» У «МАЛЕНЬКОМУ» КАМ’ЯНЦІ

Зустріти День сміху не лише «бородатими» розіграшами родичів, але й добірним зарядом музичного гумору зможуть ті, хто 1 квітня матиме в своїх кишенях квитки на виступ невгамовного гурту «ТІК», що завітає до Кам’янця з унікальним «Великим туром маленькими містами». Про його старт музиканти оголосили ще в липні минулого року, втім, відігравши концерти у 25 містах України, в пам’ять про Небесну сотню на деякий час призупинили гастролі. Про відновлення туру соліст гурту Віктор Бронюк оголосив у перші дні весни та розповів про нього і «ПОДОЛЯНИНУ».

ВЕЛИКИЙ «ТІК» У «МАЛЕНЬКОМУ» КАМ’ЯНЦІ– Вікторе, можете розказати про перші результати туру, адже з концертами Ви вже побували в 25-ти містах?

– «Великий тур маленькими містами» досягнув екватора. Ми розпочали його у серпні минулого року, тому, як і годиться в цей час, проїхали туристичним Кримом. Відвідали Феодосію, Керч, Євпаторію, Севастополь, Алушту і, звичайно ж, Ялту. Далі побували в маленьких містечках центру, заходу та на півночі країни. Завітали не лише в маленькі міста, але й селища міського типу та села. Дякуючи нам після концерту, жителі містечок відверто зізнавалися, що востаннє до них артисти приїжджали у середині «дев’яностих» або ж на вибори. Тому я дуже радий, що ми вирішили здійснити цей тур.

– Коли їдете в маленькі міста, не хвилюєтесь, що не покриєте витрат?

– Насправді всеукраїнські тури завжди складно проводити, а коли робиш такі експерименти, то тим паче. Але ми не вперше робимо те, в що інші не вірять, і зрештою все виходить дуже добре, бо ми в цьому впевнені. 2009 року, коли країну накрила криза, й інші артисти не організовували ні турів, ні великих концертів, ми проїхались у турі «тиХИЙ» і завершили його грандіозним «Антикризовим концертом» у Палаці спорту, зібравши 7 тисяч глядачів.

У лонг-лист «Великого туру маленькими містами» спершу ввійшло 80 міст, але в підсумку ми сформували його мапу з 50-ти. Дуже вдячні нашим прихильникам, які приходять на концерти і підтримують нас.

– А як реагують на ідею туру колеги по музичному цеху, розпитують?

– Всім дуже цікаво, перепитують. Може, самі хочуть поїхати в такий тур – не знаю (усміхається). Ми були б раді, якби започаткували серед музикантів таку традицію.

– Як взагалі пишете пісні? Самі, чи інші учасники гурту допомагають?

– Безумовно, ми – колектив, і мені цікава колективна творчість. Сьогодні маємо чудовий гурт у музичному та професійному плані. Я людина, яка звикла працювати і творити в колективі. Якісь ідеї з’являються в мене, з’являється пісенька, текст. Далі, коли ми приходимо на репетицію, кожен придумує свою партію, для свого музичного інструмента, і зрештою народжується пісня в тому варіанті, в якому вона доноситься до слухача. Коли гурт творить колективно, це видно і на концертах – музика стає більш динамічною, бо кожен музикант вкладає туди душу.

– Ви озвучували одного із персонажів фільму «Смурфики». Чи важко було перевтілитися?

– Відкрию вам невеличку таємницю: я не дивився першої частини «Смурфиків», тому знайомство із синенькими чоловічками відбулося під час роботи над дубляжем. Я, безумовно, хвилювався, розумів, що це за процес, що він відрізняється від запису на студії, що тут важлива емоція, важливі долі секунди у фразі, треба показати характер. Тим паче, що в мене був дуже специфічний герой, який мало розмовляв, але багато кричав, реготав, і це все потрібно було відтворити. Як на мене, вийшло непогано. Всі знайомі та друзі, які дивилися мультик, кажуть, що сподобався. Я не думаю, що це була остання робота, напевно, будуть пропонувати озвучити ще щось, і я із задоволенням погоджуся.

– Коли забираєте дітей із садочка, як на Вас реагують інші дітки?

– Коли ми вперше привели доньку до дитсадочка, я пішов її забирати. Там був один хлопчик, який до цього майже не розмовляв. То він почав виходити за паркан зі словами: «О! Олені, олені». Всі дуже здивувались і потішились з цієї смішної ситуації. А нині в групі старшої доньки дітки не завжди можуть зрозуміти, що це саме той дядя, якого показують по телевізору, як кажуть батьки. Їм дивно, що робить у садочку дядя, який виліз із телевізора.

– Гурт «ТІК» – це Ваша єдина робота? Чи маєте ще якусь справу?

– Буває, ремонтую дітям іграшки, вирощую полуницю, займаюся кулінарією. Улюблених справ є багато. Але основна робота нині – це гурт «ТІК». Хоча в житті є багато цікавих речей, за все хочеться взятися. Крім того, я – голова правління благодійного фонду «Подільська громада». Ми намагаємось робити багато хороших речей у Вінниці й тепер хочемо виходити на міжнародний рівень.

– Ви за освітою вчитель образотворчого і прикладного мистецтва? Часто малюєте?

– Майстерню облаштував, але сьогодні вона більше нагадує тимчасовий склад тих речей, які ніби й не потрібні, а викинути шкода. Тому поки що майстерня слугує такою собі «перевалочною базою». Але маю мольберт, фарби. Останнім часом є багато ідей, моментів, які хотілося б відтворити. Але, напевно, ще не час. Зберуся з думками і тоді мене попре. Є декілька робіт, які висять удома, але не скажу, що це шедевральні речі. А загалом, не виключаю ймовірності, що почну знову професійно займатися художньою діяльністю. І може, навіть зовсім скоро.

Концерт гурту «ТІК» відбудеться 1 квітня, о 19.00, у великому залі коледжу ПДАТУ. Довідки за телефонами: 067-664-46-04, 050-230-34-90.

Юлія ГАЙ, спец. для «ПОДОЛЯНИНА».