ПІСНЯ З-ЗА ЗБРУЧА ЛЛЄТЬСЯ НА ПОДІЛЛІ
Там, де стрімкий Збруч своїми водами розбиває землю на дві області, у крайньому селі Хмельниччини – Ніверці фольклорною піснею чарує та зворушує хор «Ніверчанка». Незважаючи на те, що в цій місцині залишилося щонайбільше 200 жителів, співачки не обминають можливості зібратися разом і затягнути улюблену тернопільську «Ой, там при долині». Адже для них хор – єдина розрада та розвага. Співають жінки без акомпанементу, бо, на їхню думку, лише так можна зберегти колорит української фольклорної пісні. Познайомити із «Ніверчанкою», а заразом і з культурою подільського села «ПОДОЛЯНИН» вирішив і своїх читачів.
Особливий колектив багато чим. Насамперед, з-поміж інших подільських хорів «Ніверчанка» вирізняється тернопільським колоритом. Тут і репертуар тамтешній, і костюми, і навіть… співачки. Сусідство з Борщівським районом Тернопільської області зробило свою справу. Між нашим селом Ніверка та тернопільським Нивра через р.Збруч пролягла невеличка кладка, через яку сусіди-селяни ходять одні до одних у гості. Тому не дивно, що двоє учасниць ніверського хору – нивранки.
З’явилася «Ніверчанка» 2009 р., коли завідувач клубу Ганна Пітик, хоровик за освітою, зрозуміла, що в селі не вистачає яскравого колективу, який би відтворював фольклор саме їхньої місцевості. Зібравшись разом із подругами, для яких, як і для Ганни Василівни, пісня – це життя, почали співати.
Сьогодні у хорі 9 жінок, утім немає жодного представника сильної статі.
– Ми вже звикли без чоловіків, бо більшість з наших співачок – вдови. Тільки й розради, що підем до клубу та й поспіваємо, – ділиться керівниця хору.
Наймолодшій виконавиці 54 роки, найстаршій – 72. Але невже вік може бути перешкодою для улюбленого заняття? Тому двічі на тиждень обов’язково збираються у сільському клубі.
Час репетицій, звичайно, обговорюють заздалегідь, адже роботу по господарству ніхто не відміняв.
Прийшовши до клубу, обов’язково узгоджують репертуар.
– Ми всі разом вибираємо, що будемо співати, – каже Ганна Пітик. – Дівчата самі приносять пісні, які б хотіли виконувати. Разом і вирішуємо, як їх співатимемо. Нині в нашому репертуарі дуже багато фольклорних пісень, але більшість з них – з тернопільськими мотивами. Серед них «Ой, горілко, біла-біла», «Зеленая павутиця», «Рожа під вікном», «У полі береза», «Ой, на горі конюшина», «Поїхав тато до Комарова» та багато-багато інших. Виконуємо також і гаївки. Співаємо в церкві.
Привертає увагу «Ніверчанка» і костюмами. Це теж тернопільський одяг. Ганна Пітик своє вбрання створювала власноруч. Тут і густо вишита яскравими квітами вишиванка, і чорна гаптована спідниця, і насичений візерунками жилет, і червоне намисто на шиї – неможливо не звернути уваги на таких красунь. Щоправда, власні костюми мають далеко не всі учасниці хору – більшість позичає вбрання за Збручем.
Саме через отаку яскравість і відмінність від інших подільських колективів хор «Ніверчанка» часто запрошують на різноманітні фольклорні заходи. За п’ять років існування співали багато де. І на святі Івана Купала в с.Оринин, і на обласному фольклорно-етнографічному святі, яке проводилося в с.Рогізна, і на огляді до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, і на багатьох інших заходах. А скільки разів виступав колектив у рідному селі! Щороку Ганна Пітик проводить концерти у Ніверці. Тепер тут саме готуються до Дня Незалежності. Виступатимуть там і хор, і діти, яких теж навчає Ганна Василівна. Обіцяють гарне, яскраве свято фольклорної пісні.
А ще жінки з колективу передають свій дар наступним поколінням. Розповідають, що дітей і внуків теж долучають до цього мистецтва. Тому співають усі, адже по-іншому жити сумно.
Тетяна ХОПТЯР.