НЕСПОДІВАНА РОМАНТИКА З РОЗДОБУДЬКО

5 грудня відомій українській письменниці Ірен Роздобудько в Кам’янці довелося читати свої твори з ліхтариком у руках. Адже раптові вимкнення світла цього вечора зачепили і затишну залу готелю «Reikartz». Але повірте – незручностей це не спричинило. Запалені свічки додали зустрічі особливого шарму.

Ірен Роздобудько та її чоловік поет-бард і художник Ігор Жук приїхали до нашого міста на запрошення журналістки Лариси Підгірної. Незважаючи на недешеву плату за вхід, побачитися із творчим подружжям прийшло стільки кам’янчан, що офіціанткам доводилося раз у раз бігати по додаткові стільці. Не завадила глядачам і відсутність світла в залі. Чи то жартома, чи то всерйоз, такі зустрічі кам’янчани пропонували й надалі проводити в напівтемряві зі свічками.

З тим же ентузіазмом відвідувачі розкупили мало не всі книги, які привезли митці (це різножанрові твори Роздобудько і збірка пісень Жука). Всі кошти від продажу книжок на літературному вечорі в Кам’янці письменниця передала волонтерам на допомогу солдатам у зоні АТО.

Свій творчий вечір гостя розпочала із розповіді про фільм «Поводир», в титрах якого вона значиться одним із авторів сценарію. Але, як зізналася сама Роздобудько, з того її сценарію, який колись був відзначений на конкурсі «Коронація слова», у фільмі не залишилося практично нічого. Очевидно, ці зміни пані Ірен не потішили.

– Це не мої лаври і не моя критика, – сказала вона, зазначивши, що, за правилами драматургії, екранізований «Поводир» має чимало недоліків. І все ж, пожуривши творців фільму, письменниця побажала їм «Оскара», на який номіновано стрічку.

Також Роздобудько презентувала свій свіжий детективний роман «Подвійна гра в чотири руки», в якому генеральська дочка розслідує вбивство. При цьому твір не позбавлений тонкого гумору. Опісля письменниця повеселила слухачів кумедними оповідками з написаної раніше «Лікарняної повісті».

Але ще більше публіку заворожили пісні під гітару Ігоря Жука. Його популярний цикл листів гуцула до жінки-заробітчанки, які теж встигли стати лауреатами «Коронації слова», зворушили і потішили одночасно. Заспівав бард і продовження цієї історії, де переписку з дружиною гуцул веде вже із зони АТО:

Побуду ще, Марі, мечем, а не оралом.

Спочину від овець, хоч є і тут вони;

Як верну – барана назвемо Генералом! –

Але то не про всіх. Є мудрі пацани.

Найкраща в світі ніч – котра пройшла без бою;

Нас зупинив наказ – а тим вже не до нас…

І я собі лежу, баную за тобою,

І слухаю війну, і слухаю Донбас…