«БІЛЬШЕ ВДЯЧНОСТІ БИ ВАМ…»
У жіноче свято слово, як правило, надається чоловікам.
Нам же захотілося почути, що кажуть 8 Березня прекрасній половині людства зовсім юні чоловіки.
Отож, до уваги читача привітання від студентів і школярів – членів зразкової літературної студії «Джерельце» Центру дитячої творчості.
МАТУСЯМ
Чим шану і любов віддам
Надійним, добрим матерям?
І молоді, і у літах
Дарують сонце вони нам.
І у важку, і в легку мить
Ви завжди поруч із дітьми.
Ваш голос – солов’їні співи,
А очі мудрі, сумні й милі.
Тож мамам сильним й всетерплячим –
Здоров’я, щастя та удачі!
Більше вдячності би Вам!
Як шану і любов віддам?!
Валентин ЛІСКЕВИЧ, 15 років, школа-інтернат №2.
НЕ МОВЧИ
Молю Тебе всім серцем і благаю:
«Заговори!».
Без Твоїх слів в огні пекельному
згораю.
Як далі жити, я не знаю…
Ну не мовчи!
Бо слів палких і ніжності твоєї
Нема кінця і краю.
Як літо настає після весни,
Так само й Ти приходиш в мої сни.
Як діти без своїх батьків,
Я – сирота без Твоїх слів.
Сергій КУШНІР, 16 років, НВК №9.
НІЯКА?
Напередодні 8 Березня у класі, як завжди, відбулося жеребкування. Васькові дісталася Ксюха. Ну чому йому? Он Крохін готуватиме подарунок для красуні Анжелки, Шутько вітатиме кращу шахістку міста Катьку Смольніцьку, а йому, Васькові, випало привітання якоїсь… сірої миші, яка і дискотек шкільних ніколи не відвідувала. Одним словом, ніяка.
Та ввечері сталася ще більша прикрість: кудись поділися гроші, які Васько заробив, роздаючи біля ринку рекламні листівки. У мами ж просити посоромився.
На великій перерві дівчата хизувалися подарунками.
– А Ти чого, Ксюхо, мовчиш? – поцікавилась Анжелка.
– Мені… мені… зараз… – дівчина полізла до рюкзачка. – Ось…
Вона дістала оригінальну косметичку.
– Круто! – позаздрила Анжелка. – Ну і Васько!
Хлопець почервонів. Оце так сюрприз від Ксюхи.
Він чекав на дівчину біля воріт:
– Слухай, а звідки це в Тебе?
– Тато їздив у відрядження до Туреччини.
– Знаєш що, Ксюхо, Ти вибач, у мене така ситуація…
– Не переймайся, – махнула рукою Ксюха.
Дорогою Васько думав: «Ось тобі і ніяка…»
Уже коли перевдягався вдома, зі штанини висковзнула двадцятка. Так і є – у кишені була дірка.
– Ну що ж, подарунок буде не таким шикарним, але… Ксюха зрозуміє…
Сергій МЕДУХА, 15 років, школа-інтернат №2.
ДО ДІВЧАТ
О зоре ти вечірня і вранішнє моє ти сонце! Чи відчуваєш ти, як гріє подих твоїх вуст, як світить у темноті погляд твій небесний?
Ти бачила себе хоч раз уві сні? Ні? А я так часто згадую очі твої, світлом чистоти до неймовірності ясні…
Відчуваю всю твою сутність, коли дивлюсь на твої губи, руки, ноги і кожен вигин твого прекрасного тіла.
Брати мої естети, цінуйте ці милі шедевральні витвори Творця, даруйте їм вірші, пісні – троянди Ваших душ, бо ж ангели дарують також нам усім свою величну вроду, надихають на поеми та симфонії.
Тож давайте возсіяємо для наших дівчат, щоб ці весняні розкішні створіння захотіли розквітати для нас усіх.
Олег КОВАЛЬОВ, 18 років, індустріальний коледж.