Четвер, 28 Березня 2024 р.
30 Березня 2012

ТОЛСТОЙ БЕЗ Р

ТОЛСТОЙ БЕЗ РЯкось письменник Сергій ПАНТЮК підписував папку, в якій мали накопичуватися матеріали на проорану ще Львом ТОЛСТИМ тему «Війна і мир», але надто сильно розмахнувся – і буква Р не вмістилася. Тож вийшло «Війна і ми». «Теж класно», – подумав Сергій. Так несподівано народився заголовок нового роману. Що­правда, спочатку ПАНТЮК хотів назвати його «Войнушка», але заголовок з папки виявився набагато глибшим.

Писався роман довго – шість років («1995-2011» – так означено час його створення наприкінці книги). Власне, основний час пішов на обдумування та на численні заготовки. А сам роман однієї ночі, за словами Сергія Дмитровича, приснився йому – від першої до останньої літери. Тож залишалося тільки на якихось два тижні ізолюватися від світу і вихлюпнути сон на папір.

Дитинство і юність Сергія минули в Кам’янці-Подільському, тут він навчався в школі та інституті, що згодом став національним університетом. Тож з презентацією нового роману письменник завітав до альма-матер, де доктор філологічних наук Микола ВАСЬКІВ представив його нинішньому поколінню студентів-філологів, що повно-повнісінько набилися в одну з університетських аудиторій. Переважно це були дівчата (прямо як у Пантюковому романі: «нас, хлопців, у першій групі української філології було аж четверо»).

Письменник, окрім розповіді про написання роману, прочитав три фрагменти з нього (один з ненормативною лексикою), відповів на запитання. А ще гість презентував поетичну збірку «Соло для дримби», видану ним уперше в рідному Кам’янці (ПП «Медобори-2006» Мирослава МОШАКА), зачитав з неї та з попередніх збірок низку різнопланових віршів. Навіть пропонував аудиторії хором вгадувати риму в жартівливих коломийках на кшталт: «Тече річка з полонини, а в тій річці раки.

А усім нам така влада до самої… стелі!».