ТЕЧЕ ВОДА В СИНЄ МОРЕ
Сьогодні звернемося до ранньої творчості Тараса Григоровича. А саме до написаного 1838 р. у Санкт-Петербурзі 24-річним поетом-початківцем вірша «Тече вода в синє море», відомого ще як «Думка».
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде –
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться –
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак – шляхи биті
Заросли тернами.
Тему вірша – шукання долі молодим козаком – Шевченко запозичив із народної пісні. Запропоновані ним мотиви й образи мають численні паралелі у фольклорі. Звернемося, для прикладу, до однієї з пісень, записаних етнографом Павлом Чубинським:
Та пішов козак понад морем,
Синє море грає;
Ой рад козак утопиться –
Море не приймає.
«Та прийми ж мене, синє море,
Жить у світі горе,
Горе жити на чужині
Бідній сиротині.
Вірш «Тече вода в синє море» вперше надруковано 1841 р. в альманасі «Ластівка» як завершальна частина вірша «На вічну пам’ять Котляревському». В «Кобзарі», виданому 1860 р., «Тече вода в синє море» подано як окремий твір під назвою «Думка».
Літературознавець Леонід Білецький, коментуючи вірш «Тече вода в синє море», писав: «Скомпонована ця пісня надзвичайно гарно: в паралеллю до хвиль і гри моря – символу бурхливого життя – поет змальовує самітне життя козака на чужині. Ці два образи: 1) Грає синє море і 2) Грає серце козацькеє, коли покидає свою землю, родину, спочатку йдуть поруч, аж поки на чужині козакові не зустрілося горе. І далі – море грає, як і перше грало, але серце козацькеє засумувало й заплакало, бо з чужого краю вернутись вже не може. Ніде у попередніх творах не виявлені так сильно особисті переживання поета і його туга за рідним краєм, як у цій поезії. Це перша пісня поета, що так віддає виключно особисті почуття й роздумування Шевченка як патріота, що тужить за рідним краєм».
Розмірковуючи над ранньою творчістю Шевченка, Білецький зазначив: «Звичайно, перші твори майже в кожного поета є слабі і свідчать про перші учнівські кроки письменника. Не те бачимо в Шевченка. Перша його поезія «Вітре буйний…», перша його балада «Причинна», перша його врочиста ода «На вічну пам’ять Котляревському» і перша його патріотична пісня «Тече вода в синє море», всі ці твори високої мистецької краси, яка до Шевченка в українській літературі ще не була так виявлена. Вони вповні з усіма прикметами ліричного натхнення викінчені і свідчать, що Шевченко – поет із Божої ласки, поет визначний. Глибокі думки й великі ідеї в них, гармонійно поєднуючись із поетичною формою й гарною мовою, виповнюють ці твори й надають їм значення артистичної інтродукції до цілої творчості Шевченка».