Четвер, 28 Березня 2024 р.
13 Листопада 2015

СПІЙМАНІ МОМЕНТИ САВОЛАЙНЕНА

Яніс Саволайнен«На дивані чи на Майдані кожен робить власний внесок, права й свободи Богом дані – ні за доляри, ні за песо», – співає кам’янецький музикант, лідер гурту «Бекінгем», художник і викладач англійської мови у К-ПНУ ім.Івана Огієнка 35-річний Яніс Саволайнен. Уже саме ім’я фінського походження привертає увагу до цього непересічного митця.

– У Фінляндії Саволайнен – дуже поширене прізвище, а ім’я мені дали на честь прадіда, – розповідає Яніс. – В моєму роді, крім фінського, є також українське, польське та російське коріння. Втім народився і виріс я вже у Кам’янці-Подільському, тому вважаю себе українцем і кам’янчанином.

Можливо, Яніса в місті найбільше знають як музиканта,

хоча, переглядаючи його майстерні картини, складно сказати, де талант проявився найбільше. Виявляється, в обох напрямах у митця більше природженого хисту, ніж «граніту науки».

– Малювати любив завжди, – каже Яніс Саволайнен. – Я навчався у НВК №9, у нас був талановитий учитель малювання Олександр Гуменюк. Під його керівництвом пройшов дворічний курс позакласної художньої школи.

А в музичну школу пішов у п’ятому класі, але не знав нот і грав на фортепіано лише на слух. Коли наприкінці року вчитель сказав заграти мелодію за нотами, я не зумів. Мені стало соромно, і на цьому моя музична освіта теж обірвалася.

Та у восьмому класі, коли лежав у лікарні, батько, щоб потішити мене, купив гітару і тишком уночі повішав її над ліжком. Кам’янецькі військові, котрі лежали зі мною в палаті, показали декілька акордів. Після того я захопився грою на гітарі, а в старших класах почав писати власні пісні. Коли творчість живе всередині тебе, вона проситься на волю.

Першим музичним гуртом Саволайнена, ще за часів його студентства, став «Блокбастер» (2000-2002 рр.). Значно серйознішим проектом для музиканта став «Бекінгем», заснований 2013 р. Нині гурт активно готує до виходу свій перший альбом. Яніс Саволайнен – соліст, автор слів і музики його пісень. Власне, деякі свої композиції він співає і як бард, із гуртом виконує популярнішу музику – переважно поп-рок.

– Чому назвали гурт «Бекінгемом»? – запитуємо у музиканта.

– Ми довго думали над назвою. Середньовічний герцог Бекінгем, один із персонажів роману Олександра Дюма «Три мушкетери», був готовий розв’язати війну заради коханої жінки, віддати за неї життя. У наших піснях часто присутній мотив кохання, та й «Бекінгем» – звучить непогано.

– Як народжуються Ваші пісні, адже пишете їх різними мовами?

– Для нової пісні основою може стати будь-що: фраза на рекламному щиті чи почута випадково розмова. Наприклад, нещодавно, стоячи у черзі в магазині, почув, як дівчина, розмовляючи по телефону, сказала фразу: «Не шукай мене». І одразу з’явилася ідея пісні: «Не шукай мене там, де не можу я бути…».

Головне, щоб писалося від серця. Тоді пісня зачіпає людей, а мова може бути будь-якою. Пишу українською, російською та англійською, залежно від того, якою мовою більше спілкуюся.

– Спілкування англійською пов’язане з трудовою діяльністю?

– Можна й так сказати. Англійську мову посилено вивчав із дитинства. Одним із моїх викладачів в університеті був Андрій Ситник, завдяки якому, вважаю, й почав вільно спілкуватися іноземною. Тепер сам працюю у виші, Свої картини музикант пише не менш майстерно, ніж пісніще займаюся фрилансом (перекладом текстів), а також малюю картини на замовлення.

– Заробляти кошти музичною діяльністю ще не виходить?

– Наш гурт лише на шляху до цього. Щоб заробляти, треба співати у клубах і мати гарно записані демо-версії пісень. Ми наразі співпрацюємо зі студією звукозапису Андрія Булатовича «Aura music». А поки що виступаємо на різних міських заходах.

– У Вас є доволі душевна пісня «Надым», присвячена місту крайнього Сибіру. Що Вас надихнуло на її створення?

– Після закінчення університету я із батьками виїхав працювати до Росії – в Тюменську область, місто Надим. Там упродовж дев’яти місяців на рік зима: сніг може випасти наприкінці серпня, а зійти – на початку червня. Часом температура падала до 53 градусів морозу. Проте місто гарне, а люди доброзичливі. Можливо, тому, що матеріальних проблем у них менше. Більшість населення працює в газовидобувній сфері, але я викладав англійську мову в університеті. Надим теж став для мене рідним, але через чотири роки наша сім’я повернулася до Кам’янця.

– Останнім часом у Вас з’явилися патріотичні пісні, пов’язані з подіями в Україні. Зокрема, найбільшу популярність у слухачів здобула композиція «Давай, вставай!»…

– Те, що відбувається навколо, не може не зачіпати. Це – наша країна, наше майбутнє. Хочеться всі події пропустити крізь призму власного бачення. За допомогою пісні набагато легше достукатися до душі людини.

«Давай, вставай» – з категорії тих пісень, які швидко народжуються. Вона мені прийшла, немов би з неба. Їхав за кермом – і в голові почали з’являтися слова. Зупинився, увімкнув «аварійку» і кинувся записувати текст. І хоч у цей момент, об’їжджаючи моє авто, водії щось обурено кричали, але я не хотів втратити моменту. Адже він може минути і більше ніколи не повернутися. Приїхавши додому, взяв гітару і одразу написав композицію. Весь день її наспівував, а ввечері вже зібрав хлопців із гурту на репетицію. Пісня весела, хоч і написана під впливом невеселих подій. Адже треба вставати і йти далі.