ПАТРІОТИЧНІ ТАТУ, ПРОТЕСТНІ ГРАФІТІ І БЛАГОДІЙНІ МОТИВИ «РЕСПУБЛІКИ-2014»

Іскрами в щирих очах, полум’ям у відкритих серцях і магічним океаном вогнів від мобільних ліхтариків на валах Старої фортеці палала цьогорічна «Respublica». Вечірнє небо над Кам’янцем ними освітили близько п’яти з половиною тисяч гостей одного з найкращих в Україні фестивалів. З 5 до 7 вересня в нашому місті він знову зібрав рокерів з Тернополя й Луганська, панків з Херсона і Луцька, металістів з Рівного й Одеси, хіпстерів з Києва та Сімферополя.

Розмов про те, що розвагам під час війни не місце, навколо «Республіки» цьогоріч точилося чимало. Проводити фестиваль чи ні, до останнього сумнівалися й організатори. У його доцільності переконали самі військові. Квитки для поранених солдатів купували родичі й волонтери. З госпіталів і коротких відпусток військові їхали на «Республіку», бо саме тут і змогли відчути ту шалену підтримку

українського народу і нестримний патріотизм молоді. Навіть сп’янілі від шаленого драйву, а подекуди й спиртного, школярі й студенти, котрим ще зарано в зону АТО, не просто розважалися, а міцно тримали в руках українські прапори, голосно співали національний гімн і кидали кошти до скриньок для пожертв військовим.

«СКРЯБІН» ЗАСПІВАВ КОЛОМИЙКИ, А «TRUBETSKOY» – УКРАЇНСЬКОЮ

Запасшись чималим арсеналом потужних музикантів, «Республіка» цьогоріч знову розгорнула аж три музичні сцени. Їхніх підмостків, незважаючи на ситуацію в рідних містах, не обминули й давні друзі фестивалю з Донецька, Горлівки, Краматорська, бо саме завдяки «Республіці» вони не боялися підняти український прапор на очах у сепаратистів.

Денний майданчик розважав гостей на площі біля Ратуші, де свій «табір» розбили молоді рок-музиканти. Важкі децибели другої сцени організатори знову заховали в кам’яних укріпленнях валів. Упродовж трьох днів гори пилу тут здіймали завзяті слемери й віддані фанати альтернативних «The Jellyfish», «Серцевий Напад», «Ласковые Усы», «Чумацький Шлях». Фінальним акордом тут стали патріотичні вірші емоційної Насті Дмитрук.

Проте найбільше уваги декількох тисяч глядачів зрештою дісталося саме головній сцені фестивалю. Її програму цьогоріч вдосталь «нафарширували» і всім відомими зірками, і зовсім свіжими музичними проектами. Вже не вперше на «Республіці» почули чуттєві хіти гурту «Bahroma», важкі баси «Morphine Suffering», козацький рок від «Тіні Сонця», ніжний інді «Vivienne Mort», відривну «Jіnjer» та непідробно-чуттєву «Мотор’роллу».

Ім’я свого хедлайнера «Республіка» приховувала до останнього, але його виступ на кінець вирішила не відкладати і ще в п’ятницю презентувала новий проект екс-ляпісів «TRUBETSKOY». Жива сцена в Кам’янці для «новоспеченого» гурту стала першою після офіційного розпаду. 1 вересня легендарну команду білорусів покинув Сергій Міхалок, тож цього разу про приїзд Трубецького співав тільки Павло Булатніков. «Республіку» він вразив чудовою українською і кавером на пісню Гадюкіних «Наркомани на городі».

Субота на головній фестивальній сцені минула в атмосфері Євромайдану. Цього дня натовп з чотирьох тисяч «республіканців» тут зібрало театралізоване шоу ексцентричного фрик-кабаре «Dakh Daughters» та тривожні мелодії революційного майданівського Piano Extremistа.

Світлом тисяч маленьких ліхтариків свій останній день «Республіка» проводжала разом із неймовірно драйвовим, емоційним і розчуленим до сліз «Скрябіним». Атмосферу виступу Кузьми словами передати важко. Його «Маршрутка» ледь не завалила загороджувальний паркан біля сцени, а лайлива коломийка про Путіна примусила підстрибувати навіть старі фортечні мури. Разом зі «Скрябіним» на «Республіці» зі сльозами на очах співали український гімн і щиру «Мам», яку співак присвятив усім тим, кого так і не дочекаються із зони АТО їхні матері.

Цього року кожен гурт, що виступив на фестивалі, віддав відсоток із гонорару на потреби української армії та реабілітацію поранених. Кошти для військовослужбовців у зоні АТО тут збирали і в спеціальні скриньки, і шляхом продажу рекламної продукції. На забезпечення військових спрямують і частину виручених коштів за квитки на «Республіку».

КОЛЬОРИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ВОЛІ

На допомогу хлопцям на сході спрямують і кошти, що мали б піти на нові малюнки на кам’янецьких будинках. Тож цього разу «Республіка» залишила нам тільки одне масштабне графіті. Полум’яним патріотизмом фарб воно вкрило сірий фасад кінотеатру «Сінема», де в неділю вималювалися вогні «Запального танку». Власну версію малюнка російського художника в Кам’янці відтворив одесит Ігор Матроскін і його команда стріт-артерів «М-97». Над масштабним муралом (20х15 метрів), що відображає лютневі події в Україні, митці працювали близько п’яти днів, а кошти на фарбу ще з весни збирали на благодійній платформі «Спільнокошт».

Ще один яскравий малюнок «Республіки» з’явився на стіні турбази «Поділля». Свій оригінальний «Коловорот» тут залишив відомий райтер і стікер-артер з Луцька Андрій KaLKOV. Розпочали митці й роботу над малюнками на дахах. Перше графіті київський райтер O’Prime домальовує на кінотеатрі «Сінема», тож його вже можна розгледіти з вікон сусідніх багатоповерхівок.

Свіжий відбиток мистецький фестиваль залишив і на руїнах універмагу в Старому місті. Дівчину у вінку та балаклаві, що стала символом «Республіки-2014» тут намалювали його автори – молоді тернопільські художники і дизайнери Дарця і Ремко Цукермани та Марк «Бонапарт». У суботу старий універмаг став локацією їхнього майстер-класу з виготовлення й набивання протестного трафаретного графіті. Незважаючи на свій молодий вік, троє митців уже встигли прославитися оригінальними роботами і стати авторами бренд-буку міста Тернополя. Трафаретним графіті художники зацікавились лише два роки тому, коли таким чином вирішили прикрасити кухню власної квартири.

– Кожен наш проект по-своєму дебютний, – каже Ремко Цукерман, – адже ми не любимо зупинятись на досягнутому і весь час шукаємо щось нове. Я переконаний, що навчитися чомусь можна виключно емпіричним методом. Бо поки не спробуєш, не зрозумієш – виходить у тебе чи ні.

Три пари рук, акуратно вирізаний трафарет, моток двостороннього скотчу, декілька вірних балончиків з фарбами – і свіжий настінний шедевр готовий.

Ще одним відкриттям цьогорічної «Республіки» став арт-проект львів’янина Юліана Кухлевського «Україна – це кожен» (ланка Міжнародного проекту «Іnside out», що проводиться у 140 країнах світу). Десятки його масштабних фотопортретів з неділі прикрашають зелені будівельні паркани поблизу РДА і Вірменської площі. Світлини звичайних українців розміром 90х130 см фотохудожник зробив під час протестів на Майдані, де протягом грудня і січня знімав обличчя та унікальні емоції людей різного віку й професій. Кам’янецькі паркани велетенські фото прикрашатимуть, аж поки їх не змиє дощ чи не приберуть комунальники.

Утім найочікуванішим у мистецькій частині «Республіки» був приїзд арт-об’єднання «Другий фронт». Відомий тепер не лише в Україні, але й далеко за її межами дует Марії Діордійчук та Єгора Стрєлкова утворився на Євромайдані. Під час кривавих протистоянь на столичній вулиці Грушевського художники щоранку приходили на барикади і, ризикуючи життям, у шоломах й захисних окулярах працювали над своїми «Кольорами волі». Серію з 12 створених на Майдані картин уже побачили в Естонії, Швеції, Данії, Польщі та Італії.

– На Майдані наше життя почалося спочатку, – розповідає Марина Діордійчук. – Єгор закрив свій тату-салон, і з квартири ми переїхали в Український дім. А коли зрозуміли, що насправді атмосферу й дух Майдану не можуть передати ані слова, ані фото, почали його малювати. Тепер це наш власний дієвий метод боротьби із російською пропагандою.

До Кам’янця митці-революціонери завітали разом зі своїм патріотичним проектом «Тату-клейноди». На скетч-буках зі зразками татуювань Єгора й досі можна випадково натрапити на плями від суміші для «коктейлю Молотова».

– Коли на Майдані біля мене вперше розірвалася граната, – каже Марина, – я прибігла до Єгора в салон і попросила негайно зробити мені тату у вигляді тризуба, що палає. Аби підбадьорити хлопців на передовій, ми вирішили і їм запропонувати безкоштовні патріотичні татуювання. Того ж дня до нас записалося людей на два зошити. Єгор майже добу просидів за роботою.

Тепер українські маки і палаючі «коктейлі Молотова» «Другий фронт» набиває навіть європейцям. У чергу біля тату-намету художників шикувалися й на «Республіці», утім набити собі «клейнод» зрештою наважувалися одиниці.

«РЕСПУБЛІКА» У КАМ’ЯНЦІ ВОСТАННЄ?

Нині сторінки «Республіки» у соціальних мережах рясніють десятками позитивних відгуків від тисяч учасників, волонтерів і звичайних гостей фестивалю. «Республіканці» просять вибачення за шум і галас, не втомлюються дякувати кам’янчанам, організаторам, ввічливим охоронцям і вже чекають квитків на «Respublica-2015». В колонку коментарів зі знаком «мінус» вони занесли хіба технічні проблеми зі звуком, нестачу смітників і біотуалетів.

На жаль, не обійшлося цьогоріч і без прикрих інцидентів. На станцію «екстреної» впродовж фестивальних днів надійшло 14 викликів. З розривом легені потрапила до лікарні молода дівчина, котра впала з території наметового містечка на валах. Двоє гостей дістали опіки через загорання керосинової лампи в одному з наметів. Травмувалися «республіканці» й під час слемів. У результаті працівники станції екстреної медичної допомоги висловили обурення організацією фестивалю і написали звернення до громади та керівників міста. Зокрема, медики нарікають на відсутність огорожі у небезпечних ділянках наметового містечка.

Стурбований цим і головний організатор фестивалю Андрій Зоін. Декілька металевих огорож фестиваль цьогоріч встановив за власні кошти, втім на огородження всього замку бюджету в «Республіки» замало. Фестивальне містечко на валах не так давно вирішила організувати міська влада. Тепер через протести працівників музею-заповідника сюди потроху переносять місце проведення всіх масштабних фестивалів. То, може, саме влада і мала б подбати про безпеку відпочивальників у цій зоні.

– Ми думали, що за чотири роки своїми роботами і соціальними проектами показали, навіщо саме робимо фестиваль, – каже Андрій Зоін. – Але цьогоріч нам знову довелося довго пояснювати чиновникам, що це далеко не розважальний захід. Здається, «Республіка» не потрібна кам’янчанам, тому, швидше за все, подумаємо про переїзд на новий фестивальний майданчик.

Тож четверта осінь «Республіки» в нашому місті цілком може стати останньою. Ми вже втратили «Терра Героїку», безнадійно закинули ідею «Порта Темпоріс», добряче попсували настрій «Форпосту», то чи не варто докласти бодай якихось зусиль, аби зберегти єдиний у місті масштабний фестиваль, що лише за чотири роки свого існування зумів увійти до топу найкращих в Україні.