ВИСТАВА ПРО КІШКУ І… КОХАННЯ
15 лютого, у післядень святого Валентина, студентський театр «Лінк» зробив кам’янецькій публіці подарунок у вигляді комедії за п’єсою Ганни РОДІОНОВОЇ «Кішка на радіаторі». За три роки діяльності театру це вже п’ята вистава. І, схоже, кам’янчани починають звикати до театру, тому що зал МБК цього вечора був заповнений майже наполовину, причому серед глядачів були як школярі, так і пенсіонери.
«Кішка на радіаторі» була написана ще наприкінці 70-х років минулого століття, однак актуальності не втратила до сьогодні. Це історія про молоде подружжя, котре посварилося та зопалу розлучилося, але змушені жити в одній квартирі. Після низки смішних перипетій вони розуміють, що не можуть жити одне без одного.
Ми поцікавились у режисера театру Валерія СВЕРЕДИ, чим було зумовлено саме такий вибір п’єси.
– Ми приурочили цю п’єсу до Дня всіх закоханих, тому що це історія кохання, до того ж головного героя звати Валентин. Нам сподобалось, що п’єса дуже життєва, але водночас це комедія, яка не примушує надто глибоко замислюватись, немає сильного психологічного навантаження.
Мушу зізнатись, що на той час, коли починалась робота над новою постановкою, в нас були певні проблеми з акторами. Наш театр має у своєму складі близько 15 акторів, більшість із котрих є студентами. А з ними не завжди вдається утримувати стабільну трупу, оскільки одні вступають, інші випускаються. Тож нам дуже вдало підвернулася цікава п’єса, в якій лише двоє героїв. Їх зіграли Марина БОРОВСЬКА та Арсеній ДАНИЛЕНКО.
Користуючись нагодою, хочу подякувати всім, хто допомагав нам зробити цей спектакль: колективу МБК, Нікіті РЕЙДІ, технічному директору радіо «Мелодія», ВЕСНІ та всім нашим друзям.
«Кішка на радіаторі» відома театралам за фільмом-спектаклем 1977 р., в якому головні ролі зіграли Леонід ФІЛАТОВ і Тетяна СИДОРЕНКО. Схоже, на цю постановку рівнялись як режисер, так і юні актори, і впорались усі зі своїм завданням цілком непогано. Та, чесно кажучи, хотілося більш сучасного підходу до трактування п’єси, більше ексцентрики, сміливіших творчих експериментів. Де ж іще можна експериментувати та виходити за рамки, як не в театрі?