УСЕ ПОЧАЛОСЯ З ПЕРШОГО СНІГУ

30 років тому, 9 лютого 1985 року, газета «Прапор Жовтня» в рубриці «Проба пера» опублікувала 16-рядковий вірш учня 5-А класу середньої школи №16 Олексія Кошеля «Перший сніг». Вірш п’ятикласника і тепер читається з інтересом:

Вчора випав перший сніг.

Пішки я ходить не зміг:

Дістав лижі із горища –

І кататися в урвище.

Там такі картини в нас,

Як справжнісінький Кавказ,

Річка Смотрич, скелі дикі,

Ніби велетні великі.

Я катався до тих пір,

Поки сніг не зліз із гір,

Стало лижі заривати

В сухе листя, мов у вату.

Я тоді пішов додому,

Ледве сунув від утоми…

Отакий-то перший сніг –

Пішки я ходить не міг.

Сьогодні Олексій Миколайович Кошель – відома в Україні людина. Він – генеральний директор Комітету виборців України, його як політичного експерта можна почути й побачити в ефірі з актуальними коментарями поточних подій. Він був редактором кількох видань, став кандидатом історичних наук, тримає курс на докторську дисертацію. Не зосталася за бортом і поезія: побачили світ дві його збірки – «Як вийти з кола кадила» та «Капличка для янголів» (друга – з паралельними перекладами вільних віршів Олексія англійською мовою). Ось один із текстів із «Каплички для янголів»:

Дзвін монет,

Покладений на ноти

Юдою,

І розвиток промисловості

В країні

Дають надію на майбутнє.

Натюрморт

Із зубами сонця

Спокійно

Пережовував повітря

І плював мені в очі залишками сну.

Я розпадусь на 4 частини:

На руки, на ноги,

На тулуб і на голову,

І піду

В різні сторони світу

У пошуках бороди

Мертвого лева.

Поезія для Олексія не стала основним заняттям у житті, але й не опинилася на другому плані. В одному інтерв’ю він зізнався: «Я взагалі вважаю, що писати поезію – це найкраще, що мені вдалося реалізувати у житті. Не сприйміть це за похвальбу, але це саме та сфера, в якій почуваюся найбільш комфортно, і в якій планую й надалі себе реалізовувати».

А все почалося з опублікованого вірша п’ятикласника про перший сніг на шпальтах місцевої газети.