Середа, 02 Грудня 2020 р.
5 Червня 2020

ЗА ТАКИМИ РОЗУМНИКАМИ – МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

Допитливі, талановиті, наполегливі, – усе це про сучасних учнів, які з кожним роком усе активніше презентують власні успіхи та прославляють Кам’янець-Подільський у різних олімпіадах, турнірах і конкурсах. Аби заохотити молодь до науки та допомогти їй розвиватися, торік міська рада затвердила програму, відповідно до якої переможці отримують кошти. Цьогоріч 95 школярів міста отримали 143 одноразові грошові премії на загальну суму 213 тисяч гривень. Сума солідна, але повірте, аби отримати винагороду, нашим розумникам і розумницям довелося добряче попітніти над купою літератури, працювати руками і головою над практичними завданнями, недосипати, похапцем перекушувати і в той же час роздумувати над новою ідеєю та можливостями її втілення.

Про насичене олімпіадне життя, постійну підготовку, нових дру­зів і курйози переможці розповіли «Подолянину». А познайомили нас із ними в міському управлінні освіти і науки.
– Завдяки тісній співпраці викладачів К-ПНУ імені Огієнка, педагогів, батьків та роботі учнів, ми маємо багато перемог в інтелектуальних випробуваннях на міському, обласному та всеукраїнському рів­нях, – розповідає начальник міськ­управління освіти і науки Сергій МЕЛЬНИК. – Ми дякуємо кожному учневі за бажання пізнавати нові грані улюбленого предмета, особ­ливо переможцям учнівських конкурсів: Юлії Заремській, учениці 11 класу ліцею (І місце в Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім.Т.Шевченка), Ірині Дубінській, учениці 9 класу ЗОШ №11 (І місце у Всеукраїнському конкурсі учнівсь­кої творчості в номінації «Історія України і державотворення»).
Найбільше призерів підготували педагоги міського ліцею (директор Тамара Ковальська) – 20 учнів, та НВК №14 (Микола Кирик) – 13 учнів. Пишаємося результатами юних ка­м’янчан, які здобули перемоги з декількох предметів: Максим Семенишен (11 клас, НВК №3), Денис Анд­руховський (8 клас, СЗОШ №5), Інна Потапова (11, ЗОШ №10), Валентин Середюк (11, НВК №14), Ілля Наливайко (10, НВК №14), Валентин Хомов (11, НВК №14), Олександр Коптєв (9 клас, ліцей), Юлія Заремська (11, ліцей), Марк Яровий (10, ліцей).
Як відомо, шлях до зірок лежить через терни. І тільки справжні мрійники здатні підкорити вершини, стати видатними вченими, бо їх часто не цікавить, скільки часу і сил буде витрачено на те чи інше дослідження.
А тепер давайте знайомитися із кам’янецькими геніями.

Марк ЯРОВИЙ,
учень 10 класу Кам’янець-­Подільського ліцею, хіміко-біологічний профіль:
– Головний секрет успіху – це робоча атмосфера нашого ліцею. Мені подобається, що викладачі не просто налаштовують на навчання для гарних оцінок, а пробуджують інтерес до глибшого пізнання предметів. І, звичайно, класно, що ліцеїсти – це дружна і активна спільнота, заряджена на навчання, між нами постійно існує здорова конкуренція, і це неабияк мотивує.
Я вважаю найбільшим досягненням цього року участь у Турнірі юних натуралістів. Це була командна робота. Ми близько місяця готували питання в різних галузях науки: від хімії до астрономії. Наше завдання полягало в тому, щоб розв’язати практичні задачі, як-от виготовлення каучуку чи дослідження тригерної системи венериної мухоловки. Мені було драйвово працювати з командою «BIOS» у складі Аннаріни Тихенької, Валерії Куземи, Дмит­ра Рушелюка, Евеліни Прийми та Дмитра Чепурного.
Окрім цього, посів ІІ місце на обласному етапі Всеукраїнського турніру юних хіміків (у складі команди міста «Ліганд»); ІІ місце на обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з біології; ІІІ місце на обласному етапі конкурсу-захисту наукових робіт МАН у секції «Хімія»; ІІ місце на обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з екології.
Участь в олімпіадах для мене – це спортивний інтерес. Прийшовши три роки тому в ліцей, я вперше побачив «олімпійців», які здобували перемоги на всеукраїнських рів­нях, і захотів бути в їх числі. Крім того, олімпіади – це стимул до глибокого вивчення предмета, це досвід самостійного навчання, що вклю­чає в тому числі самодисципліну, постановку цілей, планування часу, визначення пріоритетів. Усе це обо­в’язково знадобиться мені і в університеті, і у професійній діяль­ності. А ще олімпіади – це спілкування. «Олімпійці» нашого міста – особ­лива спільнота, ми знаємо одне одного, конкуруємо, але водночас спілкуємося і вболіваємо один за одного.
Звісно, не обходиться і без курйозів. Наприклад, їдучи на теоретичний тур МАН з хімії до Хмельницького, я забув узяти калькулятор. Це було на грані провалу, адже телефонами користуватись заборонено, а робити розрахунки «в стовпчик» зайняло б забагато часу. Тому я не придумав нічого кращого, ніж піти в кафе і попросити калькулятор у них. На жаль, мені відмовили, тож довелося таки рахувати «дідівсь­ким» методом. Так що, техніка технікою, але й самому треба вміти швидко рахувати (усміхається).
Підготовка до олімпіади відрізняється від підготовки до іспиту з предмета, бо значно виходить за межі шкільної програми. Ліцей у цьому плані має певну перевагу, оскільки ми глибше вивчаємо профільні предмети. Але й цього не­достатньо. Довелося самостійно опрацювати багато додаткової літератури з різних галузей хімії та біології, практикуватися в лабораторії, консультуватися з викладачами університету і так далі. Неабияк допоміг з підготовкою мій дідусь, хімік за освітою, Михайло Дмитрович.
Дуже хочу подякувати своїм наставникам: вчительці хімії Галині Копцевич, вчительці біології Вірі Новаковській, вчительці матема­тики Мирославі Роляк, кураторці з наукової роботи Галині Демчук і директорці ліцею Тамарі Ковальській.
Цей навчальний рік став для мене доволі насиченим марафоном олімпіад та турнірів, і я переконався, що саме з хімією та біологією хочу пов’язати свою професійну діяль­ність.
Наступного року планую взяти участь в одній міжнародній освітній програмі, тому отримана премія стане в пригоді.

Денис АНДРУХОВСЬКИЙ, 8 клас, СЗОШ №5:
– Ще в молодшій школі брав участь у конкурсах із різних предметів. Мій батько – викладач інформатики, тому не дивно, що і я зацікавився точними науками. У 6 класі поїхав на всеукраїнську олімпіа­ду з математики і виборов ІІІ місце. Також захопився інформатикою, фізикою, астрономією. Майбутнє планую пов’язати з інформатикою і штучним інтелектом.
Торік у 7 класі перед олімпіадою з астрономії для учнів 10 класу зламав ногу, тому довелося їхати до Житомира в гіпсі. І хоча не посів при­зового місця, але здобув безцінний досвід і став наймолодшим учасником.
Цьогоріч виборов І місце в обласних олімпіадах із фізики і астрономії, у складі міської команди (входять учні СЗОШ №5, НВК №14 та ліцею) виграли обласний турнір юних математиків. Також став першим і в обласному етапі конкурсу-захисту робіт МАН. Було досить цікаво, побачив інші роботи конкурентів, чогось навчився, подискутували. Моя робота була присвячена штучному інтелекту. Я проходжу курс із цієї теми. І коли вивчав відповідну час­тину, зацікавився, як можна покращити алгоритм. Разом із науковим керівником Олексієм Зеленським, учителем математики, думали, як це зробити. Використали спеціальний алгоритм оптимізації та вставили його замість іншого. Працювали три місяці. Навіщо це потрібно? Алгоритм розбиває на групи. Скажімо, є клієнти якогось сайту, але ми не знаємо, скільки там груп. Запускає­мо алгоритм, і він розбиває на групи: рибалки, мисливці, бізнесмени тощо. Можна розбивати новини: політичні, технологічні, економічні.
Попри канікули, командою го­туємося до турніру з математики, який відбудеться вже наступного навчального року. Також роблю акцент на інформатику.
Отримані кошти планую покласти на депозит, де вже зберігаю певну суму. Вважаю, що ліпше назбирати і придбати необхідну цінну річ.

Юлія ЗАРЕМСЬКА, 11 клас, міський ліцей:
– Ще з 2 класу брала участь у конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Мені подобається вчити мову, цікаво досліджувати літературу і з’єднувати її з історичними проміжками: коли і хто писав. Я і сама пишу. Маю дві власні збіроч­ки. Перша – «Кладовище паперових літачків» у жанрі імпресіонізму, а друга – «Кокон ілюзіей» – екзистенціалізм. Коли писала другу збірку, опиралася на праці Канта, Ніцше тощо.
За три роки участі у МАН (секція «Літературна творчість») познайомилася із багатьма цікавими людьми. Захищала роботу, аналізуючи власні твори. 2018 року виборола ІІІ місце, 2019 і 2020 – ІІ місце на обласних етапах. Найбільше досягнення – І місце у Всеукраїнському конкурсі імені Шевченка, де мою роботу відзначили як одну з найкращих. На жаль, через карантин не поїхала на всеукраїнську олімпіаду з української мови і літератури.
Також я закінчила дитячу художню школу, люблю малювати і за­хоплююся архітектурою. Тому отримала неабияку насолоду від поїздки із класом до Львова – культурної столиці України, де мрію продовжити навчання у виші. Але все залежатиме від результатів ЗНО.
Премію планувала витратити на мандрівки, але через карантин умови для цього несприятливі. Тому придбаю велосипед або лінзи для очей.
Але всі мої досягнення завдяки людям, які підтримували. Це наукова керівниця Людмила Пристай – вона мені, як друга мама. Також класний керівник Андрій Пристай, який зацікавив історією. А ще – вчителі ліцею Юрій Смольніцький та Галина Демчук, завдяки яким мої збірки побачили світ.

Надія СТЕПАНОВА, 10 клас, ЗОШ №17:
– Два років поспіль перемагала в міській олімпіаді з історії та посідала ІІ місце на обласному рівні, у складі команди міста переможниця обласного етапу конкурсу «Юних журналістів 2019», призерка міської олімпіади з англійської та пере­можниця цьогорічного конкурсу-захисту робіт МАН із психології на обласному рівні. Психологією захопилася завдяки класній керівниці Ірині Савель. Вона – шкільний психолог, має особливий підхід до кожного учня. Я вирішила теж піти цією стежиною.
Загалом участь в олімпіадах і кон­курсах готує кожного до майбутньо­го. Особисто мені в подальшому буде легше навчатися, бо знаю, як поводитись у тій чи іншій ситуації.
Коли цьогоріч їхали у Хмельницький на захист робіт МАН, запізнилися на годину через поломку автобуса. Але я зайшла до аудиторії і з першої секунди почала комунікувати з людьми, швидко включилася в роботу і, не чуючи половини доповіді, поставила доповідачу низку запитань. Отримані кошти планую витратити на ретельну підготовку до ЗНО.

Ілля НАЛИВАЙКО, 10 клас, НВК №14:
– Олімпіадний рух розпочав із 4 класу, з олімпіади з математики, на яку спершу не хотів іти. Завдяки підтримці мами, зрозумів, наскільки це класна річ. Шкодую, що багато дітей думають про олімпіади негативно. Насправді це потужний до­свід, який знадобиться у житті.
Зокрема, у 8 класі дійшов до все­українського етапу олімпіади з ма­тематики та посів ІІІ місце. Крім олім­піад, почав брати участь у МАН і тур­нірах. Цьогоріч став переможцем обласного етапу МАН. Тут знайшов однодумців, які надихають на створення нових ідей.
Жодна перемога не дається без підтримки. Я вдячний батькам, класній керівниці Ларисі Бурдельній, науковій керівниці Людмилі Данилевській, директору школи Миколі Кирику. У становленні мене як математика визначну роль зіграв викладач фізмату К-ПНУ Олексій Зеленський, який для мене не тільки наставник, а й друг. Вдячний міській владі за премії. І хоча грошова нагорода не є головним стимулом, аби брати участь, але є приємним бонусом. Це надихає і свідчить, що твоя праця має відповідний результат.
Цьогоріч розмір премії приємно вразив. Я збираю гроші на навчання, тому ці кошти стануть у пригоді.

Дар’я ЛУПІЙЧУК, 11 клас, СЗОШ №5:
– У 7 класі вперше взяла участь в олімпіадах з української мови та літератури, історії, а також у Міжнародному конкурсі з української мови та літератури ім.П.Яцика. З цього часу почався захопливий період шкільного життя. Доводилося днями і ночами сидіти над шкільними підручниками, додатковою літературою, робити мільйони тестів і зав­дань (і я не перебільшую, мені навіть важко порахувати, скільки зав­дань за ці 5 років олімпіадного життя я виконала), щоб вибороти призові місця. Майже щосуботи в лис­топаді я йшла на чергову олімпіаду, а мама із сестрою казали: «Щасти. В тебе все вийде!».
А в 10 класі розпочався ще цікавіший етап, від якого я отримала неоціненний досвід, позитивні емоції, нові знайомства. Разом із кандидаткою наук із соціальних комунікацій, доценткою кафедри журналістики К-ПНУ Оксаною Почапською почали власне дослідження. Зізнаюся, що було непросто, адже конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН важчий, ніж олімпіада. Вдалося
перемогти в міському етапі та поїхати у Хмельницький на обласний, де посіла ІІ місце. Не забуду своїх емоцій. Торік у квітні поїхала в Київ на заключний етап. Це був тиждень неймовірних емоцій: нерви, сміх, сльози. Уявіть: після захисту ми не змогли потрапити у свій готель через повідомлення про його замінування і просиділи пів ночі під його стінами в автобусі. Звучить страшно, але у хорошій компанії все ми­нуло доволі атмосферно і незабутньо. Торік на всеукраїнському етапі мені не вистачило 0,5 бала до ІІІ місця. Думаю, ті, хто колись брав участь у чомусь схожому, розуміють, що таке бути четвертою серед представників усіх областей України.
Цьогоріч продовжили дослідження з Оксаною Іванівною. Зно­ву вдалося пройти I етап, поїхала на II у Хмельницький. І посеред дороги пробили колесо автобуса. Тоді в усіх здавали нерви, адже конкурс-захист уже розпочався, і ми пропускаємо виступи конкурентів та втрачаємо бали за запитання. На щастя, водієві вдалося швидко поремонтувати, і ми, хоч із запізненням, але дісталися до конкурсу. Пам’ятаю, як після захисту стояла біля дверей і чекала. І от оголосили результати: я це зробила – у мене І місце. Я стрибала від щастя. На жаль, III етап через пандемію пе­ренесли на осінь, але сподіваюся, що він буде не менш успішним.