Я ПІШОВ БИ В ПОДАТКІВЦІ. ХАЙ МЕНЕ НАВЧАТЬ…

Останніми роками кам’янчани постійно бачать у місті дівчат і хлопців у зеленій формі. Це студенти Кам’янець-Подільського відділення Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету Державної податкової служби України, створеного в нашому місті

3 роки тому з метою підготовки молоді Західного регіону країни до вступу в Кам’янець-Подільську філію Національного університету ДПС України. Очолив навчальний заклад колишній старший оперуповноважений податкової міліції – 27-річний Вадим САВЧУК, який, до речі, незабаром святкуватиме 30-ліття.

Цього року відділення коледжу матиме перших випускників.

– Вадиме Анатолійовичу, в нашому місті вистачає навчальних закладів, стати конкурентоспроможним серед них нелегко. Вам це вдалося. Як вважаєте, завдяки чому?

– Тому що ми даємо грунтовну освіту, працюємо у комплексі з університетом, до якого наші випускники вступають на третій курс. За три роки ми маємо чималі досягнення у навчанні: за результатами обласних олімпіад із загальноосвітніх дисциплін, посіли друге місце, поступившись лише Хмельницькому політехнічному коледжу. Маємо перші місця по області з іноземних мов, і другий рік поспіль – перше місце з математики. А минулого року наша студентка зайняла сьоме місце на Всеукраїнській олімпіаді з математики, яка відбулась у Вінниці. Це непогані результати. Чекаємо таких же і цього року, адже наша студентка представлятиме область у Львові.

Цього року центральний офіс нашого університету в Iрпіні

уклав угоду з Університетом дружби народів (Росія), почав плідно працювати з Академією фінансів у Варшаві. Тепер студенти, які закінчили четвертий курс університету, зможуть продовжити навчання у Польщі, де у них відбудуться чотири виїзні сесії. Це дасть можливість студентам отримати, крім звичайного диплома, ще і диплом європейського зразка. Ми бачимо зацікавленість дітей у продовженні навчання у Польщі, тому вводимо у коледжі курси польської мови.

– У Вас є лише контрактна форма навчання. Чи не плануєте введення державної?

– Державний навчальний за-клад передбачає наявність держзамовлень. На жаль, ні на відділення коледжу, ні на філію університету державних замовлень не виділяють. Але ми воліємо набирати не лише дітей, батьки яких спроможні заплатити за навчання, а й тих, які хочуть і можуть вчитися. Сьогодні ми працюємо над тим, щоб із часом деякі місця у нас були державними.

– Ви ділите з філією університету одне приміщення. Чи не створює це певних незручностей у роботі?

– Сьогодні ми є невід’ємною частиною університету, тому і маємо можливість використовувати приміщення та матеріальну базу його філії. Нове приміщення обладнане за сучасними технологіями, нині ми маємо 57 сучасних комп’ютерів, 2 обладнані комп’ютерні класи, лінгафонний кабінет, аналогів якого немає у місті, аудиторії обладнані відеоспостереженням, маємо бібліотеку із загальною кількістю підручників близько 14 тисяч.

Майже 80 відсотків наших студентів – немісцеві діти. Сьогодні вони мешкають на квартирах і в орендованих у НВК кімнатах гуртожитку. Плануємо добудувати ще одне приміщення, щоби розмістити там гуртожиток, спортзал і додаткові аудиторії.

– Як заохочуєте студентів до навчання?

– Гарним стимулом для студентів є можливість отримувати оцінки за заліки та іспити «автоматом» за умови успішного навчання протягом семестру. В нас є студенти, які таким чином під час літньої сесії не будуть складати жодного іспиту, а в подальшому матимуть можливість обрати на свій розсуд для продовження навчання навчальний за-клад у місті чи в Iрпіні.

У нас є всі умови для того, щоб захопити молодь життям коледжу: діють художні колективи, проводяться виховні заходи, щоб студенти могли гарно зарекомендувати себе під час практики. Проводимо зустрічі з ветеранами, за нами закріплений дитячий протитуберкульозний санаторій, якому ми допомагаємо чим можемо.

Торік, у квітні, у коледжі створено танцювальний колектив «Барвінок», який уже встиг побувати на багатьох Міжнародних фестивалях. У червні минулого року ми відвідали Німеччину, в серпні побували в Iталії, наприкінці травня повернулися з Польщі. А на наступний навчальний рік нас запросили до Франції.

Незважаючи на те, що в нас поки що немає власного спортзалу, ми маємо й серйозні спортивні досягнення. Цього року посіли третє місце в місті з баскетболу серед чоловічих і жіночих команд. Займаємося футболом, наші студенти постійно проводять товариські зустрічі з командою податкової міліції.

– Чи допоміг Вам, молодому директору, досвід роботи в податковій міліції?

– Звичайно, адже я маю не лише теоретичні, а й практичні знання, знаю вимоги, які ставляться до працівників податкової міліції, і такі ж вимоги ставлю перед студентами. Наші студенти носять податкову форму, яка зобов’язує їх дотримуватись відповідної культури поведінки. О 8.30 усі студенти мають бути на заняттях, за прогули ми відразу відраховуємо, а за досягнення заохочуємо відвідуванням боулінг-клубу, дискотек.

– Де проходять практику Ваші студенти?

– Ми підпорядковані Державній податковій адміністрації України, але це не означає, що наші випускники можуть працювали лише в податковій службі. Вони будуть потрібні в різних державних і приватних структурах. Наші кращі студенти нині проходять практику в Державних податкових інспекціях, звідки про них надходять гарні відгуки (декого навіть планують після отримання диплома залишити на роботі), а також у банківській сфері, Пенсійному фонді, контрольно-ревізійних управліннях і бізнес-структурах.

– Вадиме Анатолійовичу, Ваш батько, Анатолій Миколайович, очолює філію Національного університету ДПС України. Це допомагає в роботі?

– Звісно, одній людині важко створювати щось нове, нести відповідальність… Разом легше. Я ріс у сім’ї викладачів і бачив, як батьки з ранку до ночі готуються до занять. Гадав, що ніколи не повторю цього шляху, але склалося інакше. Тепер і я несу велику відповідальність за підростаюче покоління.

– Важко, певно, було перепрофільовуватися на педагога?

– Важко тим людям, котрі не хочуть і не люблять працювати. Мені ж подобалося працювати і в бізнесі, і в податковій міліції, і в страховій компанії. Ставши на шлях освітянина, зрозумів, що не може бути нічого вагомішого, ніж допомога молодому поколінню прокладати дорогу в майбутнє. I в цьому мені допомагає мій колектив, кістяк якого склався три роки тому. У нас підібрався гарний колектив, з яким легко працювати та долати будь-які труднощі. За це їм усім велика подяка!